Ухвала суду № 75235050, 11.07.2018, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/2535/17

Провадження №6/639/103/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – Труханович В.В.,

за участю секретаря – Кричевської В.М.,

заявника – ОСОБА_1,

представника заявника – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жовтневого районного суду м. Харкова заяву ОСОБА_1 про зупинення виконання судового рішення, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та розстрочення виконання рішення у цивільній справі №639/2535/17 за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину,

ВСТАНОВИВ:

19 червня 2018 року ОСОБА_1, в особі свого представника ОСОБА_4, звернувся до Жовтневого районного суду м. Харків із заявою про зупинення виконання судового рішення, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та розстрочення виконання рішення у цивільній справі №639/2535/17 за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину. В своїй заяві заявник просив суд зупинити виконання за виконавчим листом у виконавчому провадженні №56568281, яке відкрито 12.06.2018 р., про стягнення з ОСОБА_1 додаткових витрат в сумі 10 873 грн. 66 коп.; визнати виконавчий лист у виконавчому провадженні №56568281, яке відкрито 12.06.2018р., про стягнення з ОСОБА_1 додаткових витрат в сумі 10 873 грн. 66 коп., таким, що не підлягає виконанню частково, а саме: не підлягає виконанню в частині стягнення 1 306,53 гривень. Тобто до стягнення підлягають 9 567,13 грн.; розстрочити виконання постанови Апеляційного суду Харківської області від 05.03.2018р. в частині стягнення залишку заборгованості в сумі 9 567,13 грн., на 12 місяців по 797,26 гривні.

В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.10.2017 р. задоволений позов ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат з ОСОБА_1 та стягнуто з нього 1 238,66 гривень.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 05.03.2018р. рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 жовтня 2017 року змінено. Збільшено розмір стягнення додаткових витрат на дитину, стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 з 1 238 грн. 66 коп. до 10 873 грн. 66 коп. В частині відмови у позові рішення суду скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 щомісячно додаткові витрати на утримання малолітнього сина в розмірі 2 250,00 гривень до початку навчання дитини у школі, до 31.08.2018 року. В іншій частині рішення залишено без змін.

Ухвалою ВСУ від 07.05.2018р. у відкритті касаційного провадження відмовлено.

В теперішній час відкрито 3 виконавчі провадження за заявами стягувача ОСОБА_3, в яких боржником є ОСОБА_1

1. ВП № 53842060, яке відкрите 27.04.2017, про стягнення 1/4 частини всіх доходів ОСОБА_1 Звернуто стягнення на заробітну плату ОСОБА_1

2. ВП №56078055, яке відкрите 02.04.2018, про стягнення щомісячно додаткових витрат на утримання малолітнього сина в розмірі 2250,00 гривень до початку навчання дитини у школі, до 31.08.2018 року. Звернуто стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 в частині, яка не перевищує 1/4 частину його забортної плати. Із розрахунку того, щоб в сукупності з першим виконавчим листом відрахування із заробітної плати не перевищували 50% заробітку як передбачено ч.3 ст.70 ЗУ «Про виконавче провадження».

В теперішній час 1/4-ою частиною доходу ОСОБА_1 не покривається присуджена з нього щомісячна виплата у розмірі 2 250 грн. Тобто накопичується заборгованість, так як приблизний розмір доходу ОСОБА_1 в місяць на теперішній час складає близько 3 000 гривень.

3. ВП №56568281, яке відкрито 12.06.2018р., про стягнення з ОСОБА_1 додаткових витрат в сумі 10 873 грн. 66 коп. По цьому виконавчому листу стягнення ще не проводилось, так як неможливо звернути стягнення на заробітну плату, так як вже проводиться стягнення 50% заробітку. Автомобілів, банківських рахунків ОСОБА_1 не має. Сума боргу не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, тому звернення стягнення на нерухоме майно неможливо. З 10 873,66 грн. ОСОБА_1 29.10.2017р.сплачено стягувачу 1 306,53 гривень. Тобто сума боргу складає 9 567,13 грн., однак ця обставина державним виконавцем не врахована і з ОСОБА_1 стягується вся сума боргу.

ОСОБА_1 повідомив державному виконавцю, що він не в змозі в теперішній час погасити борг, і в майбутньому зможе сплачувати борг частинами, по 800 грн. щомісяця, однак державний виконавець вимагає від ОСОБА_1 надання доступу до його помешкання для вилучення предметів побуту.

Таким чином, винесена Апеляційним судом Харківської області постанова, на думку заявника, призвела до грубого порушення його прав, з нього стягнуті кошти, які перевищують його щомісячні доходи, внаслідок чого він і вимушений був звернутися до суду з вказаною заявою.

Заявник та його представник ОСОБА_2, яка діє на підставі ордеру серії ХВ № 1772 від 04.07.2018 року,в судовому засіданні заяву підтримали, просили суд її задовольнити.

Інші сторони в судове засідання не з’явилися, про день час та місце слухання справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 3 ст. 432 ЦПК України не перешкоджає розгляду вказаної заяви.

Суд, вислухавши думку заявника та його представника, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Так в судовому засіданні було встановлено, що в провадженні Жовтневого районного суду м. Харкова перебувала цивільна справа №639/2535/17 за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 жовтня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину – задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, працюючого у Державній установі «Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМН України» старшим науковим співробітником, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_3 частину понесених нею додаткових витрат на дитину у сумі 1 238,66 грн. (одна тисяча двісті тридцять вісім гривень 66 копійок).

У задоволені іншої частини позову ОСОБА_3 – відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір 640,00 грн. (шістсот сорок гривень). (а.с. 206, 207-209)

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 05 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 – задоволено.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 жовтня 2017 року - змінено.

Збільшено розмір стягнення додаткових витрат на дитину, стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 з 1238 грн. 66 коп. до 10873 грн. 66 коп.

В частині відмови у позові рішення суду скасовано.

Ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 щомісячно додаткові витрати на утримання малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 2250,00 гривень до початку навчання дитини у школі, до 31.08.2018 року. В іншій частині рішення залишено без змін. (а.с. 31, 32-40)

ОСОБА_1 в судовому засіданні просив суд зупинити виконання за виконавчим листом у виконавчому провадженні №56568281, яке відкрито 12.06.2018р., про стягнення з ОСОБА_1 додаткових витрат в сумі 10 873 грн. 66 коп. та визнати виконавчий лист у виконавчому провадженні №56568281, яке відкрито 12.06.2018р., про стягнення з ОСОБА_1 додаткових витрат в сумі 10 873 грн. 66 коп., таким, що не підлягає виконанню частково, а саме: не підлягає виконанню в частині стягнення 1 306,53 гривень. Тобто до стягнення підлягають 9 567,13 грн., а також розстрочити виконання Постанови Апеляційного суду Харківської області від 05.03.2018р. в частині стягнення залишку заборгованості в сумі 9 567,13 грн., на 12 місяців по 797,26 гривні.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов’язок боржника відсутній повністю чи частково у зв’язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. До розгляду заяви суд має прави своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

Підстави для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню зазначені у ч. 2 ст. 432 ЦПК та такими є: 1) помилкова видача виконавчого листа; 2) відсутність обов'язку боржника повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою; 3) інші причини.

При цьому «інші причини» не стосуються припинення обов’язку боржника, який підлягає виконанню. Такі підстави, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Матеріально-правовими підставами є ті випадки, коли обов’язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав, передбачених главою 50 розділу І книги п’ятої ЦК, зокрема, внаслідок добровільного виконання обов’язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов’язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання тощо.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема:

– видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню);

– коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню;

– видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа;

– помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване;

– видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката;

– пред’явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред’явлення цього листа до виконання.

Статтею 435 ЦПК України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім’ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що заявником не було надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що на виконанні у виконавчій службі взагалі перебувають виконавчі провадження за якими стягуються з заявника кошти, то суд не знайшов підстав для зупинення виконання виконавчого листа.

Враховуючи вказані обставини, суд також не знаходить підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з ОСОБА_1 додаткових витрат в сумі 10 873 грн. 66 коп., а саме: не підлягає виконанню в частині стягнення 1 306,53 грн., оскільки заявником не було надано доказів того, що на виконанні перебуває вказане виконавче провадження, не було надано доказів з зазначенням яка саме сума з нього стягується, не було надано доказів того, що ОСОБА_1 звертався до виконавця з заявою про часткове погашення боргу в добровільному порядку, та що виконавцем ця заява не була прийнята до уваги.

Окрім того, враховуючи те, що заявником не було надано доказів його матеріального становища, чи наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, суд не знаходить підстав розстрочення виконання рішення.

Отже, заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки є необґрунтованою, та обставини викладені в його заяві не знайшли підтвердження наявними в матеріалах справи доказами.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 76-81, 89, 432, 435 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволені заяви ОСОБА_1 про зупинення виконання судового рішення, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та розстрочення виконання рішення у цивільній справі №639/2535/17 за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя В.В. Труханович