Рішення № 7523488, 06.10.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.09                                                                                           Справа№ 19/203

За позовом: ЗАТ “Київстар Дж. Ес. Ем.”, м. Київ

До Відповідача: ПП “Капілон”, Львівської обл., м. Дрогобич;

Про: стягнення 1059,15 грн.

Суддя Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання: Байко А.Я.

В судовому засіданні взяли участь представники:

Позивача: Сасевич О.М.- предст. (дов. №259 від 02.07.2009р.);

Відповідача: не з’явився;

Позивачу, який взяв участь у справі, роз’яснено зміст ст.ст. 20, 22 ГПК України, а саме, його процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено ЗАТ “Київстар Дж. Ес. Ем.” М. Київ до Відповідача Приватного підприємства “Капілон”, м. Дрогобич, Львівської обл. про стягнення 1059,15грн.

Обставини справи:

Ухвалою суду від 19.08.2009р. судом порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено до судового розгляду на 06.10.2009р.

В судове засідання 06.10.2009р. Представник Позивача з’явився, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та просив стягнути із Відповідача 715,70 грн. - основного боргу, 271,33 грн. –інфляційних втрат, 38,27 грн. –3 % річних, 33,85 грн. - пені та судові витрати. Від здійснення технічного запису судового процесу представник Позивача відмовився.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про причини неявки не повідомляв, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, відзиву та документів, витребовуваних ухвалою суду не подав, правом на захист своїх інтересів не скористався, хоча був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання (ухвала надсилались на адресу Відповідача рекомендованим листом).

Суд, оглянувши подані Позивачем докази, оцінивши їх у сукупності, прийшов до висновку про те, що у справі достатньо доказів для розгляду справи без участі представника Відповідача.

Справа розглядається, згідно із вимогами ст. 75 ГПК України –за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно та повно з’ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, судом встановлено наступне:

10.02.2006р. між Закритим акціонерним товариством “Київстар Дж.Ес.Ем” в особі Товариства з обмеженою відповідальністю “СВ Комунікаційні Системи” (Оператор) та Приватним підприємством “Капілон” (Абонент) укладено Угоду №1809107 про надання послуг стільникового мобільного зв’язку стандартів GSM-900 та GSM-1800 (надалі –“угода 1”). Крім цього, 10.02.2006р. між Закритим акціонерним товариством “Київстар Дж.Ес.Ем” в особі ТзОВ “СВ Комунікаційні Системи” та Приватним підприємством “Капілон” укладено Угоду № 1809109 про надання послуг стільникового мобільного зв’язку стандартів GSM-900 та GSM-1800 (надалі –“угода 2”).

У відповідності до умов укладених Угод (п. 2.1. Угоди № 1 та п. 2.1. Угоди № 2), а також замовленнями на послуги стільникового мобільного зв’язку №1809109 та №1809107 від 10.02.2006р., Оператор надає Абоненту послуги стільникового мобільного зв’язку стандарту GSM-900 та GSM-1800, а Абонент користується вищенаведеними послугами та своєчасно оплачує їх вартість Оператору на умовах, викладених в угодах.

З матеріалів справи вбачається, що ПП “Капілон” своїх зобов’язань за Угодами перед ЗАТ “Київстар Дж. Ес. Ем.” щодо оплати отриманих послуг належним чином не виконував, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 715,70грн.

Зокрема, за Угодою № 1 станом на 01.06.2007р. заборгованість Відповідача перед Позивачем становила 349,49грн. (підтверджується рахунком-фактурою (даними особового рахунку абонента) №16-4431207 від 01.06.2007р.), а за Угодою №2, станом на 01.01.2008р. заборгованість Відповідача становила 366,21грн. (підтверджено рахунком-фактурою (даними особового рахунку абонента)№ 23-10466380 від 01.01.2008р.).

Листом вих. №3776/10/01/06/00 від 16.09.2009р. Позивачем направлено Відповідачу акти звірки за укладеними угодами.

Вказані факти Відповідачем у встановленому порядку не були заперечені.

У відповідності до пунктів 3.2.1 укладених Угод, Абонент зобов’язався своєчасно оплачувати послуги стільникового мобільного зв’язку Оператора згідно з діючими тарифами, підтримувати Авансовий платіж на рівні не нижче мінімального та сплачувати щомісячну абонентську плату. Абонентська плата сплачується Абонентом і в тому випадку, коли надання йому послуг призупинено за несплату наданих оператором послуг стільникового мобільного зв’язку. У випадку виникнення заборгованості Абонента щодо наданих Оператором послуг стільникового зв’язку Абонент зобов’язаний ліквідувати заборгованість протягом 5 днів з моменту, який настав раніше: (а) отримання від Оператора відповідного повідомлення, або (б) припинення надання послуг стільникового мобільного зв’язку, внаслідок вичерпання Авансового платежу нижче мінімального рівня.

Відтак, Відповідач, на думку Позивача, неналежно виконував свої зобов’язання за вказаними Угодами, чим порушив його права та законні інтереси.

У відповідності до умов п. 5.1. Угоди №1 та Угоди №2, сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання положень цієї Угоди у відповідності з чинним законодавством України.

Оскільки Відповідачем прострочено виконання грошового зобов’язання, Позивач, крім суми основного боргу, просить стягнути неустойку (пеню) у розмірі 33,85грн. (в т.ч., за Угодою №1 –14,16грн. та за Угодою №2 –19,69грн.); інфляційних втрат –271,33грн. (в т.ч. за Угодою №1 –158,25грн. та за Угодою №2 –113,08 грн.); 3 % річних –38,27 грн. (в т.ч. за Угодою № 1 –21,83грн. та за Угодою №2 –16,44грн.).

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають до задоволення в повному обсязі, з огляду на наступне:

Відповідно до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Згідно із ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

За положенням ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України не допускає односторонньої відмови від виконання договору чи зміни умов його виконання.

Згідно із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За вимогами ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 33 Закону України “Про телекомунікації” встановлено, що споживач телекомунікаційних послуг зобов’язаний виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг, в тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Кожна сторона повинна вжити усі заходи, необхідні для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони (ч.2 ст.193 Господарського кодексу України).

На момент подання позову заборгованість у розмірі 715,70грн. не Відповідачем оплачено.

За таких обставин суд приходить до висновку про підставність вимог Позивача в частині стягнення з Відповідача суми основного боргу за Угодою № 1809107 від 10.02.2006р. в розмірі 349,49грн. та за угодою №1809109 від 10.02.2006р. в розмірі 366,21грн.

Крім цього, згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Нормою статті 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з вимогами ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу із урахуванням 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Відповідно до вказаних вимог Закону та умов укладених 10.02.2006р. між сторонами, Позивачем обґрунтовано нараховані Відповідачу три проценти річних за Угодою №1 –21,83грн., за Угодою №2 –16,44грн., що в сумі становить 38,27грн.

Окрім цього, також підлягають до стягнення нараховані позивачем втрати (збитки) від інфляції за угодою 1 на суму 158,25 грн. та за угодою № 2 на суму 113,08 грн..

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України). Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання (ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України).

У разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня (ч. 2 ст. 33 Закону України “Про телекомунікації”.

Частиною 1 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Таким чином, заявлені Позивачем позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача пені за Угодою № 1809107 у розмірі 158,25грн. та за Угодою №1809109 у розмірі 113,08 грн. є обґрунтованими.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач при наданих йому правах та можливостях позовні вимоги аргументовано не заперечив, доказів оплати в судовому засіданні не представив.

Оскільки невиконанням договірних зобов’язань Відповідачем допущено порушення ст.193 ГК України та ст. 526 ЦК України за що, згідно із ст. ст. 611, 625 ЦК України наступає відповідальність у вигляді стягнення боргу, пені та 3% річних, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог також в частині стягнення нарахованих штрафних санкцій, а саме: 271,33 грн. –збитків від інфляції, 38,27 грн. –3 % річних, 33,85 грн. - пені.

Судові витрати, а саме по сплаті державного мита в сумі 102,00грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн., згідно із ст. 49 ГПК України, слід покласти на Відповідача.

Керуючись вимогами ст.ст. 1, 2, 4, 32, 33, 43, 49, 69, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,-

суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства “Капілон” (юридична адреса: 82100, Львівська область, місто Дрогобич, вул. Міцкевича, буд. 1 кв. 1; код ЄДРПОУ 18256550; р/р 26004053800388 в Дрогобицькому відділенні ЦМК ЗГРУ “Приват-банк”, МФО 325321) на користь Закритого акціонерного товариства “Київстар Дж. Ес. Ем.” в особі Філії Закритого акціонерного товариства “Київстар Дж. Ес. Ем.” у м. Львові (юридична адреса: 79048, Львівська область, місто Львів, вул. Генерала Грекова, буд. 3, код ЄДРПОУ 25546088, р/р 26008033364800 в АКІБ “УкрСиббанк”, МФО 351005) 715,70грн. –основного боргу, 33,85грн. –пені, 271,33грн. –збитків від інфляції, 38,27грн. –3% річних, а також 102,00грн. - витрат на оплату державного мита та 118,00грн. –витрат на оплату інформаційно- технічного забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Рішення вступає в законну силу за вимогами ч. 3 ст. 85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом ХII ГПК України.

Суддя