Рішення № 75234014, 03.07.2018, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/275/18

Номер провадження 2/541/378/2018

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03 липня 2018 року Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

в складі: головуючої судді – Андрущенко-Луценко С.В.,

при секретарях – Москаленко Л.М., Калініченко Л.О.,

з участю представника позивача адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миргороді справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

05.02.2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Миргородського міськрайонного суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У направленому на адресу суду позові позивач зазначив, що 30.03.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанком» і відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №б/н за яким відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п.3.2 та п.3.3 Умов та правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду , що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого банком відповідно до п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг. Посилаючись на порушення відповідачем умов вищевказаного кредитного договору та не виконання ним своїх зобов’язань щодо погашення кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість по кредитному договору в сумі 116565 грн., просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанку» 116565 грн. заборгованості за кредитним договором та 1762 грн. судових витрат.

У судове засідання представник ПАТ КБ «ПриватБанк» не з’явився, але направив на адресу суду заяву про проведення розгляду справи у його відсутності (а.с.27).

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 пояснила, що у 2007 році в ПАТ КБ «ПриватБанк» отримала кредитну картку. Кредитні кошти використала на навчання дітей. В 2011 році повністю погасила виниклу заборгованість за кредитом. У серпні 2011 року до неї звернувся її знайомий ОСОБА_3 з проханням зайняти кошти в борг. Оскільки грошей вона не мала, запропонувала йому свою кредитну картку за умови, що він одразу погасить виниклу заборгованість. Позивачка передала йому кредитну картку та, в подальшому, забула про неї. Жодних повідомлень з банку вона не отримувала, можливо через те, що у 2013 році на цілий рік виїжджала з с.Черкащани, потім її в 2017 році також цілий рік не було в селі. Телефон позивачка загубила, а тому банк не міг з нею зв’язатися. Наголосила, що при отриманні картки правила користування карткою їй не роз’яснювали, Умови вона не підписувала. Разом з кредитною карткою отримувала пакет документів, але які саме не пам’ятає.

Представник відповідача ОСОБА_1 пояснив, що Умови та правила надання банківських послуг не підписані відповідачкою, а тому не повинні братися судом до уваги, адже зважаючи на встановлене, вона не інформувалася позивачем про неможливість передачі картки іншій особі. Відповідачка не може нести відповідальність за дії іншої особи. Судом з’ясовано, що карткою користувався та погашав заборгованість свідок ОСОБА_3, а не відповідачка. Сума, на стягненні якої наполягає позивач, є надмірною та не відповідає здоровому глузду. Наголосив, що відповідачем порушено строки надання відповіді на відзив, зважаючи на що він не може братися судом до уваги.

Свідок ОСОБА_3 пояснив, що у 2011 році на його прохання дати кошти в борг, відповідачка ОСОБА_2 надала йому в користування банківську картку та повідомила про те, як нею користуватися. Йому не було відомо, що дана картка є кредитною. ОСОБА_3 зняв з картки необхідні йому кошти та продовжував нею користуватися, періодично погашаючи виниклу заборгованість, але коли останній раз здійснював проплату не пам’ятає. Де на даний час знаходиться вищезазначена картка він не знає. Останній раз нею користувався в 2015 році.

Зі змісту направленого на адресу суду відзиву на позовну заяву вбачається, що ОСОБА_2 вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з позовом, адже відповідачка погасила всю заборгованість у серпні 2011 року. Після погашення заборгованості вона не користувалася даною карткою, але передала її у користування іншій особі – ОСОБА_3, яка нею і користувалася та періодично погашала заборгованість, зважаючи на що, зазначена позивачем сума заборгованості не може ставитися в вину саме відповідачці. Позивач не ознайомлював відповідачку з Умовами користування банківською карткою, зокрема з її положенням про те, що вона не має права передавати картку в користування іншим особам, що виключає її відповідальність в розглядуваному випадку.

Також звертає увагу суду на ту обставину, що долучені до позовної заяви «Умови та правила надання банківських послуг», «Правила користування платіжною карткою» викладені російською мовою, якою відповідачка достатньою мірою не володіла, а отже і не розуміла їх змісту.

На думку відповідача, позивач не вжив заходів для якомога скорішого повернення боргу, умисно затягував з подачею позову, переслідуючи, в першу чергу, корисливі мотиви, що свідчить про недобросовісність позивача.

Просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 повністю через її безпідставність (а.с.44-48).

Позивач надав на адресу суду відповідь на відзив (з порушенням встановлених законом строків) зі змісту, якої вбачається, що, відповідно до укладеного договору №б/н від 30.03.2007 року, ОСОБА_2 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах. Укладення кредитного договору таким чином відповідає законодавству України. Відповідачка в повному об’ємі ознайомлена з усіма складовими договору. Позичальник в Банк не звертався за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок і повністю з ними погодився. Як доказ підтвердження факту виконання умов кредитного договору та здійснення погашення заборгованості може служити розрахунок заборгованості, виписка по рахунку.

З копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_2 висловила згоду на укладення договору шляхом отримання кредитної картки «Універсальна» та особистим підписом засвідчила, що згодна з тим, що ця заява, разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та Банком Договір про надання банківських послуг. Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови.

Крім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку.

Викладення Умов та правил надання банківських послуг на російській мові, станом на час укладення договору, не суперечило нормам чинного законодавства, відповідачка не повідомляла про те, що їй не зрозумілі якісь положення договору.

Окрім того, ОСОБА_2 протягом тривалого часу належним чином виконувала зобов'язання за кредитним договором, що свідчить про розуміння його змісту та згоду з вказаними умовами.

Відповідачкою були вчинені дії, що свідчать про визнання нею свого боргу перед Банком. Згідно виписки з рахунку, Клієнт неодноразово здійснював погашення заборгованості останнє з яких було внесено 20.05.2015 року.

Позивач же звернувся до суду з позовом до відповідача в лютому 2018 року — до спливу строку позовної давності.

У зв’язку з цим, обставини, на які відповідач посилається в своєму запереченні, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду.

Враховуючи викладене просив суд задовольнити позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» у повному обсязі (а.с.75-92).

Суд, заслухавши пояснення відповідачки, її представника, показання свідка, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Встановлено, що 30.03.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за яким відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, що підтверджується копією заяви на отримання кредиту від 30.03.2007 року, котра підписана відповідачем (а.с. 12-13).

Згідно ч.1 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У відповідності до ч.2 ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Стаття 207 ЦК України не передбачає вичерпний перелік таких документів, тому наряду з листами та телеграмами можуть використовуватися і інші засоби зв'язку, наприклад електронний. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить.

Таким чином, кредитні правовідносини виникли між сторонами в порядку, передбаченому ч.1 ст.634 ЦК України, шляхом приєднання.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Банк виконав свої зобов'язання перед ОСОБА_2, надавши останній кредитні кошти у вигляді кредитного ліміту в сумі, строки та на умовах, передбачених договором на платіжну картку, що підтвердила в судовому засіданні відповідачка.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Ч.1 ст.536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Згідно ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, відповідач зобов'язаний виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідачем ОСОБА_2 порушено умови Кредитного договору, внаслідок чого вона, станом на 30.11.2017 року, має прострочену заборгованість в сумі 116565 грн., з яких: 5503,57 грн. – заборгованість за кредитом; 111061, 43 грн. – заборгованість по відсотках за користування кредитом, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.6-10).

Пунктом 9.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У матеріалах справи відсутні будь-які належні докази погашення кредитної заборгованості за договором.

Таким чином, враховуючи норми закону та докази що містяться в матеріалах справи можна дійти висновку, що правовідносини між сторонами тривають й належним чином зобов'язання не виконані та кредитором не прийняті.

Посилання відповідачки на ту обставину, що кредитною карткою з вересня 2011 року користувався ОСОБА_3, що усуває її відповідальність за дії іншої особи, не може бути прийнята судом до уваги, оскільки позивачка добровільно передала кредитну картку іншій особі, та надала їй необхідну інформацію, яка дала змогу ініціювати платіжні операції, що свідчить про порушення нею умов кредитного договору та прийняття на себе обов’язку нести відповідальність за дії іншої особи. Крім того, при складенні договору ОСОБА_2 не повідомляла представника банку, що їй не зрозумілий його зміст, посилаючись на ту обставину, що він викладений на російській мові, зважаючи на що, судом також не приймається до уваги твердження відповідачки про те, що вона не розуміла змісту укладеного з нею договору.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Тобто, позовна давність - це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права шляхом подання позовної заяви до суду.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов'язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту.

Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки.

Ч.5 ст.261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку.

Судом встановлено, що остання проплата по спірному договору була проведена 20.05.2015 року (а.с.10).

Таким чином, банк звернувся до суду з позовом до відповідача 05.02.2018 року – до спливу строку позовної давності (а.с.2).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позову, так як ОСОБА_2 порушила зобов'язання, що призвело до настання правових наслідків, встановлених договором та законом.

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» є правонаступником прав та обов'язків закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», у зв'язку з чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 року змінено найменування позивача з ЗАТ КБ «ПриватБанк» на ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», про що зазначено у п.1.6. Статуту ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с.24).

Відповідачем ОСОБА_2 порушено умови Кредитного договору, внаслідок чого вона станом на 30.11.2017 року має прострочену заборгованість в сумі 116565 грн.( а.с.6-10).

Враховуючи вищевикладене, позов ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України; ст.ст. 202, 207, 256, 257, 261, 264, 525, 526,530, 536, 610, 611, 625, 629, 634, 639, 1049, 1054 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанку» (вул. Грушевського, буд.1 Д, м. Київ, 01001, ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_2 (вул.Соборна, 41, с.Черкащани, Миргородський р-н, Полтавська обл., 37612, РНОКПП НОМЕР_1) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» 116565 (сто шістнадцять тисяч п’ятсот шістдесят п’ять гривень) заборгованості за кредитним договором та 1762 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні) судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області на протязі 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційних скарг через Миргородський міськрайонний суд.

Суддя: ОСОБА_4

Повний текст складено 05 липня 2018 року.