Постанова № 75233915, 11.07.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 806/927/18

ПОСТАНОВА

іменем України

"11" липня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Мацького Є.М.

суддів: Шевчук С.М.

Шидловського В.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від "29" березня 2018 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про зобов'язання вчинити дії , -

суддя в 1-й інстанції - Лавренчук О.В.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м.Житомир,

дата складання повного тексту рішення - 03.04.2018 року

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 09.11.2017 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га на території села Харліївка, Попільнянський район, Житомирська область (за межами населеного пункту). В обґрунтування позову зазначає, що відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з посиланням на Закон України "Про охорону земель" та сформований перелік земельних ділянок із зазначенням площі, які можуть бути передані в межах норм безоплатної приватизації, є протиправним та таким, що порушує його права.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29 березня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул. Довженка, 45, м. Житомир, 10002, код ЄРПОУ 39765513) №М-15823/0-12306/6-18 від 12.12.2017 у наданні ОСОБА_2 (АДРЕСА_1,13540, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 гектарів для ведення особистого селянського господарства на території села Харліївка Попільнянського району Житомирської області.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул.Довженка, 45, м. Житомир, 10002, код ЄРПОУ 39765513) повторно розглянути заяву ОСОБА_2 (АДРЕСА_1,13540, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) від 12 грудня 2017 року щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 гектарів для ведення особистого селянського господарства на території с.Харліївка Попільнянського району Житомирської області у відповідності до вимог Земельного кодексу України.

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 704,80 (сімсот чотири) гривні 80 копійок витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, судом не взято до уваги постанову Кабінету Міністрів України від 07.06.2017р. №413 "Про деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", якою передбачений порядок передачі земельних ділянок у власність, виконання якої є законним і обов"язковим.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому обґрунтовує правомірність оскарженого відповідачем рішення суду першої інстанції та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що постанова Кабінету міністрів України №413 від 07.06.2017 не є нормативно правовим актом, що врегульовує порядок надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування громадянам, а лише затверджує стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподаського призначення державної власності та розпорядження ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою від 09.11.2017 (а.с.53) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га на території села Харліївка Попільнянського району Житомирської області. Вказана заява надійшла та була зареєстрована Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області 13.11.2017.

Листом від 12.12.2017 №М-15823/0-12306/6-17 Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області повідомило заявника, що спеціальним законодавчим актом України - Законом України «Про охорону земель» визначено правові, економічні та соціальні основи охорони земель з метою забезпечення їх раціонального використання, відтворення та підвищення родючості грунтів, інших корисних властивостей землі, збереження екологічних функцій грунтового покриву та охорони довкілля. Таким чином, з метою раціонального використання земельних ділянок, Головним управлінням сформовано перелік земельних ділянок із зазначенням площі, які можуть бути передані в межах норм безоплатної приватизації на території Житомирської області. Інформація про перелік земельних ділянок оприлюднена на офіційному веб-сайті Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області: http://zhvtomYrska.land.gov.ua. Враховуючи те, що дана земельна ділянка відсутня у вищевказаному переліку, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області відмовило позивачу у задоволенні клопотання.

Вважаючи таку відмову необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відмова Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є неправомірною, оскільки вказані у зазначеному листі підстави відмови не відноситься ні до однієї з підстав, визначених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України. Крім того, Постанова Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 р. №413 не регулює питання виділення землі, оскільки таке регулювання чітко передбачено Земельним кодексом України.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд повинен з'ясувати, чи було оскаржуване рішення (лист) відповідача прийняте, зокрема, в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, а також, чи було таке рішення (лист) прийняте на законних підставах.

Приписами частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного Кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_5 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави апеляційному суду дійти до висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Як встановлено судом першої інстанцій та підтверджено матеріалами справи, в оскаржуваному рішенні (листі) Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області не наведено жодної з підстав, передбачених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, за яких позивачеві було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 р. № 413, на яку посилається відповідач, було затверджено Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, в якій передбачено, що Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні: формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області; щокварталу за 10 днів до закінчення поточного кварталу оприлюднювати перелік земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі (розрахованих за зазначеною формулою), на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок; надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції; враховувати позицію відповідної сільської та селищної ради під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян. Для реалізації Стратегії передбачено розроблення проектів нормативно-правових актів.

При цьому будь-яких змін до порядку одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, передбаченого Земельним кодексом України, у зв'язку із затвердженням вказаної Стратегії, не внесено.

Крім того, постанова КМУ № 413 від 07.06.2017 "Про деякі питання удосконалення в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", на яку посилається Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, не є нормативно-правовим актом, що врегульовує порядок надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності у користування громадянам, а лише затверджує стратегію (план діяльності на певний період) удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними тому не може слугувати як підстава для відмови, визначена ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

Твердження відповідача, що судом першої інстанції не враховано, що додане до заяви викопіювання не дає змоги визначити конкретне місце розташування земельної ділянки колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки вони не були підставою для відмови у надані позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Крім того, як встановлено судом, викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану), було надано заявнику державним кадастровим реєстратором структурного підрозділу відповідача, а саме: Відділом у Попільнянському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та скріплено печаткою.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (див. рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та аналізуючи вказані правові норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем, з зазначених ним підстав, протиправно відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 12 грудня 2017 року щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 гектарів для ведення особистого селянського господарства на території с.Харліївка Попільнянського району Житомирської області у відповідності до вимог Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області залишити без задоволення, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від "29" березня 2018 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.М. Мацький

судді: С.М. Шевчук

В.Б. Шидловський

Повне судове рішення складено "11" липня 2018 р.