Рішення № 7523326, 27.10.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.09                                                                                           Справа№ 2/197

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С., за участю представника Кіся В.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська охоронна компанія”, м. Київ до Акціонерного комерційного банку “Трансбанк” в особі Західної регіональної філії Акціонерного комерційного банку “Трансбанк”, м. Львів про стягнення 53572 грн. 03 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Українська охоронна компанія”, м. Київ звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Акціонерного комерційного банку “Трансбанк” в особі Західної регіональної філії Акціонерного комерційного банку “Трансбанк”, м. Львів про стягнення 53572 грн. 03 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 08.09.2009р. призначив розгляд справи на 29.09.2009р. Ухвалами суду розгляд справи відкладався на 15.10.2009р., 27.10.2009р.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях зазначив, що суму основного боргу позивачу перераховано повністю. Нараховані пеня, 3% річних та інфляційні до стягнення не підлягають, оскільки постановою правління НБУ з 02.03.2009р. по 01.09.2009р. (продовжено до 02.12.2009р.) введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідача.

Позивач в судові засідання явку представника не забезпечив, вимог ухвали суду від 08.09.2008р. не виконав, причин неявки не повідомив, хоча належним чином про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений, тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представнику роз’яснено його права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяви про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

11 вересня 2008р. між позивачем та відповідачем було укладено договір на надання послуг з охорони об’єктів власності №11/09-08.

За цим договором виконавець (позивач) зобов’язувався здійснювати охорону об’єктів власності замовника (відповідача) власними силами та засобами, а замовник зобов’язувався приймати надані виконавцем послуги та оплачувати їх на умовах та у порядку, визначених договором.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач у травні-липні 2009р. включно надав відповідачу послуги з охорони об’єктів на загальну вартість 52173 грн. 07 коп., що підтверджується актами здачі-прийняття наданих послуг за відповідні періоди.

Пунктом 3.4. договору №11/09-08 від 11.09.2008р. передбачено, що оплата наданих виконавцем послуг за договором здійснюється замовником щомісяця за час, фактично витрачений виконавцем на охорону об’єктів у поточному місяці шляхом перерахування грошових коштів на поточний розрахунковий рахунок виконавця протягом 5 (п’яти) банківських днів з дати підписання сторонами актів приймання виконаних робіт, що є підставою для оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо оплати вартості наданих послуг належним чином не виконав, станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем становила 52173 грн. 07 коп.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що 17.05.2009р., 27.05.2009р., 17.09.2009р. та 18.09.2009р. основний борг сумі 52173 грн. 07 коп. оплачено повністю, що підтверджується платіжними дорученнями. За таких обставин, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення 52173 грн. 07 коп. основного боргу, у зв’язку з відсутністю предмету спору відповідно до п. 11 ст. 80 ГПК України.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 5.2.2. договору №11/09-08 від 11.09.2008р., у випадку несвоєчасної оплати наданих охоронних послуг замовник сплачує виконавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожний день його прострочення .

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем за період з 06.06.2009р. по 11.08.2009р. нараховано пеню в розмірі 1231 грн. 08 коп. та 3% річних в розмірі 167 грн. 88 коп.

Постановою правління Національного банку України №97 від 28.02.2009р., з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану відповідача, було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців –з 02.03.2009р. по 01.09.2009р. Постановою правління НБУ №519 від 01.09.2009р. продовжено мораторій з 02.09.2009р. до 02.12.2009р.

Відповідно до п. 2 абз. 3 ст. 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань перед кредиторами та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Оскільки позивачем заявлено вимогу про стягнення пені та 3% річних за період, протягом якого діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідача, така вимога до задоволення не підлягає.

Після закінчення дії мораторію неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк зобов’язаний відшкодувати кредиторам за грошовими зобов’язаннями, можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом (абз. 5 ст. 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність”).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник з вини відповідача, частину боргу сплачено відповідачем після подання позовної заяви, судові витрати по розгляду справи в цій частині суд відповідно до ст. 49 ГПК України покладає на відповідача.

Суд відмовляє в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, оскільки ним не подано належних та допустимих доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду в майбутньому. Позивачем не наведено обставин, які б обґрунтовували припущення, що майно чи грошові суми, які є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України, ст. 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність” та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          В задоволенні позовних вимог відмовити частково.

2.          В частині стягнення 52173 грн. 07 коп. основного боргу провадження припинити.

3.          Стягнути з Акціонерного комерційного банку “Трансбанк”, м. Київ, вул. Фізкультури, 9 (ідентифікаційний код 16293211) в особі Західної регіональної філії Акціонерного комерційного банку “Трансбанк”, м. Львів, вул. Володимира Великого, 54 (ідентифікаційний код 25252412) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська охоронна компанія”, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 12-А (ідентифікаційний код 32776602) 342 грн. 74 коп. державного мита, 151 грн. 39 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя