Ухвала суду № 75231915, 06.07.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 447/1822/16-к Головуючий у 1 інстанції: Шрамко Р.Т.

Провадження № 11-кп/783/333/18 Доповідач: Романюк М. Ф.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2018 року м. Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Романюка М.Ф.

суддів Гуцала І.П., Галина В.П.

при секретарі Стойко Р.З.

розглянувши кримінальне провадження про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4. народження, уродженця с. Чорний Острів, Жидачівського району Львівської області, проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта загальна середня, не працюючого, не одруженого, раніше судимого вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 06.04.2011р. за ч. 3 ст. 185, 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, обвинуваченого в скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 115 КК України, -

за участю прокурора Свореня І.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

адвоката Крушельницької У.О.

за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Крушельницької У.О. та обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 лютого 2018 року,-

в с т а н о в и л а :

цим вироком ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 115 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 9 (дев'ять) років.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у виді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу залишено без змін.

Відповідно до ч. 5 ст.72 КК України зараховано ОСОБА_1, у строк відбування покарання, строк попереднього ув'язнення, починаючи з 25 травня 2016р. по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_1, вчинив закінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій особі - ОСОБА_3, яке не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, при наступних обставинах.

25.05.2016р. о 20 год. 00 хв. ОСОБА_1, знаходячись у м. Новий Розділ Львівської області, поблизу будинку АДРЕСА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, під час суперечки, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, з метою протиправного заподіяння смерті ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, умисно наніс кухонним ножем 1 удар в область шиї та 3 удари в область грудної клітки ОСОБА_4, чим спричинив останній колото-різані рани, згідно висновку судово-медичного експерта №70/16 від 06.06.2016 на передній поверхні шиї, на передній поверхні лівої половини грудної клітки на рівні 4-го ребра, на грудній клітці справа по лопатковій лінії на рівні 6-7 ребер, на правій боковій поверхні грудної клітки на рівні 5-го ребра. Вказані ушкодження утворилися від дії гостро-ріжучого предмету, яким міг бути клинок кухонного ножа і по давності спричинення можуть відповідати 25.05.2016. Рана на передній поверхні шиї з ушкодженням щитовидної артерії і проникаюча рана на грудній клітці справа по лопаточній лінії супроводжувались загрозливими для життя явищами (масивна крововтрата, проникнення крові і повітря в плевральну порожнину, геморагічний шок важкого ступеню) і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по ознаці небезпеки для життя в момент спричинення. Рана на передній поверхні лівої половини грудної клітки по середньо-ключичній лінії і рана на правій боковій поверхні грудної клітки по передньо-підпаховій лінії є непроникаючими в плевральну порожнину і відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Не погоджуючись з даним вироком обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Крушельницька У.О. подали апеляційні скарги.

Обвинувачений ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить оскаржуваний вирок скасувати та перекваліфікувати його дії із ч.2 ст.15. ч.1 ст.115 КК України на ч.1 ст.121 КК України. Викликати в судове засідання потерпілу ОСОБА_5 та допитати її. Вважає, що суд неправильно кваліфікував його дії і призначив надто суворе покарання, яке не відповідає вчиненому.

Захисник Крушельницька У.О. просить перекваліфікувати дії ОСОБА_1 із ч.2 ст.15. ч.1 ст.115 КК України на ч.1 ст.121 КК України - умисне тілесне ушкодження небезпечне для життя в момент заподіяння та призначити йому мінімальний термін покарання, передбачений даною статтею 5 років позбавлення волі та згідно ч.5 ст.72 КК України зарахувати йому у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 25.05.2016р. по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день за два дні позбавлення волі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що сам факт нанесення ударів ножем у різні ділянки тіла потерпілої ще не свідчить про наявність умислу на вбивство, а на поведінку людини з розладнаною психікою, що значною мірою знижувало здатність усвідомлювати свої дії. ОСОБА_1 на досудовому слідстві у своїх показах заперечував умисел на вбивство та визнав факт нанесення тяжких тілесних ушкоджень і пояснював, що вона його допекла і він їй помстився за причинений нею біль, хотів щоб її боліло як його, коли вона ударила пляшкою по голові і йому зашивали рану. Потерпіла його пробачила, цивільний позов не заявляла і претензій до нього немає.

Потерпіла ОСОБА_3, будучи повідомлена апеляційним судом про дату, час і місце судового засідання, про що свідчить розписка про вручення поштового відправлення на виклик суду не з'явилася.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечив апеляційні скарги та просив вирок суду першої інстанції залишити без змін, обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Крушельницьку У.О. на підтримку апеляційних скарг, обговоривши наведені в апеляційних скаргах доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 115 КК України, за обставин, описаних у вироку, є обґрунтованим, вмотивованим і відповідає фактичним обставинам справи.

Такий висновок підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, яким суд дав належну оцінку й навів у вироку, зокрема: показами потерпілої ОСОБА_3, показами свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, протоколом огляду місця події від 25.05.2016р., протоколами огляду місця події від протоколом огляду місця події від 26.05.2016р., протоколом отримання та огляду речей від 25.05.2016р., протоколом отримання та огляду предметів від 26.05.2016р., відеозаписом слідчого експерименту, проведеним за участю свідка ОСОБА_11 від 26.08.2016р., висновками імунологічних експертиз: № 935/2016 від 11.07.2016р., №937/2016 від 28.07.2016р., висновком судово-медичної експертизи №70/16 від 06.06.2016р., висновком медико-криміналістичної експертизи №205/2016 від 10.08.2016р.

З урахуванням наведеного колегія суддів визнає правильним висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 - ч.1 ст.115 КК України, а викладені в апеляційних скаргах доводи про невинуватість обвинуваченого за ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 115 КК та відсутність достатніх доказів для доведення їх винуватості в суді не бере до уваги як безпідставні.

Апеляційні доводи сторони захисту про невідповідність вироку вимогам закону, висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту судового розгляду є безпідставними, й колегія суддів їх до уваги не бере, виходячи з наступного.

В ході судового розгляду суд першої інстанції з'ясував усі обставини, які мали істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення. На виконання вимог ст. 370 КПК України судом у вироку наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Оцінюючи показання ОСОБА_1 про те, що правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України він не вчиняв, суд обґрунтовано не взяв до уваги й своє рішення мотивував у вироку.

Крім того, колегія суддів вважає, що дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, оскільки така кваліфікація знайшла своє підтвердження за результатами судового слідства.

Як вбачається з висновку судово-медичної експертизи №70/16 від 06.06.2016р., у ОСОБА_3 малися колото-різані рани на передній поверхні шиї, на передній поверхні лівої половини грудної клітки на рівні 4-го ребра, на грудній клітці справа по лопатковій лінії на рівні 6-7 ребер, на правій боковій поверхні грудної клітки на рівні 5-го ребра. Вказані ушкодження утворилися від дії гостро-ріжучого предмету, яким міг бути клинок кухонного ножа і по давності спричинення можуть відповідати 25.05.2016. Рана на передній поверхні шиї з ушкодженням щитовидної артерії і проникаюча рана на грудній клітці справа по лопаточній лінії супроводжувались загрозливими для життя явищами (масивна крововтрата, проникнення крові і повітря в плевральну порожнину, геморагічний шок важкого ступеню) і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по ознаці небезпеки для життя в момент спричинення. Рана на передній поверхні лівої половини грудної клітки по середньо-ключичній лінії і рана на правій боковій поверхні грудної клітки по передньо-підпаховій лінії є непроникаючими в плевральну порожнину і відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду №2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» передбачено, що суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційних скарг про те, що умислу на вбивство потерпілої у ОСОБА_1 не було, оскільки втеча обвинуваченого з місця вчинення правопорушення, кількість та місця нанесення ножових ударів свідчать про умисел на вбивство потерпілої однак, у зв'язку з своєчасною госпіталізацією потерпілої до лікарні і надання їй своєчасної медичної допомоги не дало змогу обвинуваченому закінчити злочин.

Суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що версія обвинуваченого про те, що він не мав умислу вчиняти вбивство чи замах на вбивство потерпілої ОСОБА_3 нічим не підтверджується та спростовується показами обвинуваченого, який в судовому засіданні показав, що без причини взяв кухонний ніж з квартири потерпілої, який поклав у кишеню і не зміг пояснити, для якої мети взяв ніж, чітко показав, що був "злий на потерпілу" за нанесений удар пляшкою по голові і чітко показав, що немав наміру її пробачити та дослідженими доказами.

Щодо твердження апелянта, що факт нанесення ОСОБА_1 ударів ножем у різні ділянки тіла потерпілої ще не свідчить про наявність умислу на вбивство, а на поведінку людини з розладнаною психікою, що значною мірою знижувало здатність усвідомлювати свої дії є безпідставними та необгрунтовними.

Так, згідно висновку судово-психіатричного експерта №389 від 08.07.2016р. в період інкримінованих дій ОСОБА_1 хронічним психічним захворюванням, недоумством не страждав і не виявляв будь-яких тимчасових чи інших хворобливих розладів психічної діяльності та міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Відсутність у потерпілої ОСОБА_3 претензій до обвинуваченого є позицією потерпілої, яка вибачила ОСОБА_1 , однак не є доказом невинуватості останнього у скоєнні злочину.

Крім того, суд з дотриманням вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини справи, особу обвинуваченого, обставини, що впливають на покарання.

Таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, допущено не було.

Апеляційні скарги не містять правових підстав для зміни чи скасування вироку.

З огляду на викладене колегія суддів визнає апеляційні скарги необґрунтованими.

Вирок суду ухвалений з дотриманням вимог глави 29 КПК України, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, і підстав для його зміни чи скасування немає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Крушельницької У.О. та обвинуваченого ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 лютого 2018 року відносно ОСОБА_1 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та може бути безпосередньо оскаржена до касаційного суду шляхом подання касаційної скарги на протязі трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: