Постанова № 75231897, 10.07.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/3996/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Пилипюк Г.М.

Провадження № 22-ц/783/1286/18 Доповідач в 2-й інстанції: Павлишин О. Ф.

Категорія: 19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого - Павлишина О.Ф.,

суддів - Мікуш Ю.Р., Ніткевича А.В.,

секретар Бохонко Е.Р.,

з участю ОСОБА_2, її представника та представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 20 березня 2018 року у справі за заявою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про скасування заходів забезпечення позову,-

ВСТАНОВИЛА:

Заявник звернулася до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову, а саме: арешту та заборони вчинення будь-яких правочинів щодо будинку АДРЕСА_1, включаючи реєстрацію права власності за заповітом, що оспорювався, до розгляду справи по суті, мотивуючи тим, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 20.08.2014 р. у задоволенні позову відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 27.11.2017 р. апеляційну скаргу ОСОБА_6, представника ОСОБА_5, відхилено та залишено в силі рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20.08.2014 р. Відповідно до ч. 9, 10 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду. Зазначає, що рішення суду у справі, в якій було вжито заходи забезпечення позову, набрало законної сили, заходи забезпечення позову, що вжиті судом згідно ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 18.07.2013 р., за своєю правовою природою мають тимчасовий характер і були вжиті до постановлення судового рішення у вищевказаній цивільній справі. Наявність на даний час вжитих заходів забезпечення позову згідно ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 18.07.2013 р. порушує права відповідачів, тому, враховуючи положення ст.158 ЦПК України, вважала, що в даний час відсутні правові підстави для продовження забезпечення позову згідно ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 18.07.2013 р.

Оскаржуваною ухвалою заяву задоволено. Скасовано заходи забезпечення позову застосовані ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 18.07.2013 р. по справі № 462/3996/13-ц. Скасовано арешт та заборону вчинення будь-яких правочинів щодо будинку АДРЕСА_1, включаючи реєстрацію права власності за заповітом, що оспорювався.

Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_5 В апеляційній скарзі стверджує, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду, тобто розглядаючи справу 20.03.2018 року, судом порушено процесуальний строк, визначений законом. Посилається на те, що вона не була належним чином повідомлена про розгляд клопотання. Стверджує, що суд першої інстанції позбавив її можливості реалізувати процесуальні права, передбачені ст. 43 ЦПК України, зокрема права брати участь у судовому засіданні, ознайомитись із заявою та іншими матеріалами, подавати докази, заяви, клопотання, надавати пояснення суду і заперечення проти заяв, користуватися іншими своїми правами. Просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, її представника ОСОБА_4 про заперечення вимог апеляційної скарги, та посилання на те, що оскаржуване судове рішення відповідає положенням закону, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_7, треті особи: приватний нотаріус ЛМНО Хом’як А.П., Друга Львівська державна нотаріальна контора, про визнання правочину недійсним.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 18 липня 2013 року забезпечено позов у справі шляхом накладення арешту та заборони вчинення будь-яких правочинів щодо будинку АДРЕСА_1, включаючи реєстрацію права власності за заповітом, що оспорювався до розгляду справи по суті.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 20 серпня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 27 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_6, представника ОСОБА_5, відхилено та залишено без змін рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 серпня 2014 року.

05.03.2018 року адвокат ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подала заяву в якій просила, з урахуванням того, що рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5, набрало законної сили, скасувати заходи забезпечення позову, визначені в ухвалі Залізничного районного суду м. Львова від 18 липня 2013 року.

Згідно з ч. 1 ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відповідно до ч. 9, 10 ст. 158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Згідно з роз'ясненнями у п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про скасування заходів забезпечення позову, правильно виходив з того, що при ухваленні рішення по суті залишилося не вирішеним питання в даній справі щодо скасування вжитих заходів забезпечення позову та прийшов до обґрунтованого висновку про те, що підстави для забезпечення позову відпали, оскільки рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 серпня 2014 року, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_5, набрало законної сили.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Твердження апеляційної скарги щодо неповідомлення позивача належним чином про розгляд клопотання щодо скасування заходів забезпечення позову, позбавлення її можливості реалізувати процесуальні права, передбачені ст. 43 ЦПК України, не заслуговують на увагу, оскільки, як стверджується матеріалами справи, зокрема, повідомленням про вручення поштового відправлення, ОСОБА_5 належним чином була повідомлена про розгляд заяви про скасування заходів забезпечення позову (а.с. 11).

А відтак, враховуючи, що доводи апеляційної скарги не спростовують викладених в ухвалі висновків суду, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 20 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 11 липня 2018 року.

Головуючий: Павлишин О.Ф.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Ніткевич А.В.