Вирок № 75231615, 11.07.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/5135/17 Головуючий у 1 інстанції: Гулієва М.І.

Провадження № 11-кп/783/324/18 Доповідач: Каблак П. І.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі

головуючого судді: Каблака П.І.,

суддів: Ревера В.В., Урдюк Т.М.

з участю секретарів судового засідання: Щербай В.П., Азенко М.В.,

прокурора: Горин У.І.,

обвинуваченого: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Львівської області Пуківського Богдана Володимировича у кримінальному провадженні щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Зашків Жовківського району Львівської області, непрацюючого, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого, останній раз 21.07.2010 р. вироком Жовківського районного суду Львівської області за ч.3 ст.187 КК України до 7 р. позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі 26.10.2016 р. у зв'язку з відбуттям строку покарання

на вирок Франківського районного суду м. Львова від 27 лютого 2018 року,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ст.395 КК України, та призначено покарання:

- за ч.2 ст.186 КК України - 4 (чотири) роки позбавлення волі;

- за ст.395 КК України - 6 (шість) місяців арешту.

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно призначено покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України обвинуваченого ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановлено йому іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

На підставі ст.76 КК України ОСОБА_1 зобов'язано періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти орган з питань пробації про зміну місця праці та проживання.

Вирішено питання із речовими доказами у справі. Внесену заставу у розмірі 32000 грн. постановлено повернути ОСОБА_2.

За вироком суду ОСОБА_1 06 квітня 2017 р., перебуваючи по вул. Науковій, 114 у м. Львові, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, повторно, відкрито, шляхом ривка заволодів гаманцем коричневого кольору, що належав потерпілому ОСОБА_3, в якому знаходились грошові кошти в сумі 300 грн., 5 доларів США, що згідно довідки НБУ становить 135,75 грн., та банківська картка «Альфа Банк», після чого залишив місце вчинення злочину, спричинивши потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 800 грн.

У травні 2017 р. ОСОБА_1, будучи 04.10.2016 р. ознайомленим з ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 04.10.2016 р. про встановлення йому адміністративного нагляду та попередженим про кримінальну відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду, самовільно залишив місце проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду.

Крім того, ОСОБА_1 06.11.2017 р. близько 23:00 год. повторно, перебуваючи по вул. Стрийській, 104 у м. Львові, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, відкрито правою рукою витягнув з лівої кишені штанів потерпілого ОСОБА_4 телефон марки «Nokia» вартістю 500 грн. Продовжуючи умисел на заволодіння майном, ОСОБА_1 витягнув з правої кишені штанів потерпілого гаманець чорного кольору, у якому знаходились грошові кошти у сумі 4770 грн., банківська картка КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 та особисті записи номерів телефонів потерпілого. Під час вчинення злочинних дій ОСОБА_1 потерпілий, з метою припинення злочину, вчинив спротив обвинуваченому, намагаючись повернути викрадений гаманець, однак ОСОБА_1 з метою заволодіння вказаним майном, шляхом ривка вихопив гаманець, внаслідок чого гаманець розірвався та, взявши частину гаманця, в якому знаходилися грошові кошти у сумі 4770 грн., банківська картка КБ «Приватбак» № НОМЕР_1 та особисті записи номерів телефонів потерпілого, покинув місце події з викраденим.

Не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікації дій обвинуваченого, заступник прокурора Львівської області Пуківський Б.В. оскаржив вирок місцевого суду з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідності призначеного ОСОБА_1 покарання ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок безпідставного, на думку апелянта, застосування ст.75 КК України. В поданій апеляційній скарзі прокурор звертає увагу на неврахуванні судом при прийнятті рішення щодо звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням тяжкості вчиненого ним злочину та дані про особу обвинуваченого, який до цього 3 рази судимий за злочини проти власності, на шлях виправлення не став і продовжив злочинну діяльність, новий злочин вчинив через 6 місяців після звільнення з місць позбавлення волі. За таких обставин апелянт вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства. На його переконання, щире каяття винного, відсутність матеріальних претензій у потерпілих - це ті обставини, які впливають на визначення міри покарання, а не є підставою для застосування ст.75 КК України. При цьому, прокурор зазначає, що суд не зазначив у вироку, які саме дії свідчать про щире каяття обвинуваченого, та не дав оцінку тому факту, що останній не працевлаштований, не має законних джерел доходів, у зв'язку з чим вчиняє корисливі злочини. З огляду на це апелянт вважає обвинуваченого суспільно небезпечною особою і просить вирок щодо нього в частині призначеного покарання скасувати і ухвалити новий, яким ОСОБА_1 засудити до покарання, визначеного судом першої інстанції, виключивши застосування ст.75 КК України.

Заслухавши доповідача, доводи прокурора Горин У.І. на підтримання поданої заступником прокурора Львівської області Пуківським Б.В. апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого ОСОБА_1, який просить його суворо не карати, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи і є обґрунтованим. Обвинувачений в судовому засіданні місцевого суду визнав себе винним.

Правильність кваліфікації його дій за ч.2 ст.186, ст.395 КК України сумнівів не викликає та в апеляційній скарзі прокурора не оспорюється.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що вирок суду в частині призначення покарання ОСОБА_1 підлягає скасуванню внаслідок прийняття необґрунтованого рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.

Так, мотивуючи свій висновок про необхідність застосування до ОСОБА_1 ст.75 КК України, суд першої інстанції у вироку зазначив про врахування обставин скоєння злочину, особи обвинуваченого, його ставлення до вчиненого та відсутність претензій у потерпілих. Водночас, які конкретно обставини та дані беруться до уваги - судом не конкретизовано, що суперечить вимогам п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», які зобов'язують суди належним чином обґрунтовувати рішення про звільнення засуджених від відбування покарання з випробуванням.

Узагальнюючі формулювання підстав застосування до ОСОБА_1 ст.75 КК України без розкриття їх дійсного змісту дозволили місцевому суду не вказувати встановлені в судовому засіданні обставини, які мають важливе значення і свідчать не на користь прийнятого рішення.

Так, у суді достовірно з'ясовано, що ОСОБА_1 раніше судимий за корисливі злочини. Останній раз притягався до кримінальної відповідальності і був засуджений вироком Жовківського районного суду Львівської області від 21 липня 2010 р. за ч.3 ст.187 КК України до 7 років позбавлення волі. 26 жовтня 2016 р. ОСОБА_1 був звільнений з місць відбування покарання і менше, ніж через 6 місяців після цього, а саме 06 квітня 2017 р., маючи незняту і непогашену судимість за попереднім вироком суду, вчинив новий корисливий злочин проти власності - грабіж (а.с.99-108). У подальшому ОСОБА_1 продовжив свою злочинну діяльність і 06 листопада 2017 р. скоїв нове кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.186 КК України. Також обвинуваченим порушено правила встановленого щодо нього адміністративного нагляду.

Наведені обставини, на переконання колегії суддів, вказують на те, що ОСОБА_1, відбувши покарання за вироком Жовківського районного суду Львівської області від 21 липня 2010 р., належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і продовжив свою злочинну діяльність.

Відсутність позитивних змін в поведінці обвинуваченого підтверджується також досудовою доповіддю від 19 лютого 2018 р., підготовленою Франківським РС ЛМВ з питань пробації, у якому міститься категоричний висновок про те, що існує високий ризик вчинення ОСОБА_1 повторного кримінального правопорушення та обвинувачений становить високу небезпеку для суспільства (а.с.80-85).

За таких обставин апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора про те, що виправлення, перевиховання ОСОБА_1 та запобігання вчинення ним нових злочинів неможливе без ізоляції його від суспільства.

Що стосується вказівок у вироку суду першої інстанції на щире каяття ОСОБА_1 і відсутність до нього матеріальних претензій з боку потерпілих, то ці обставини обґрунтовують виправданість застосування до обвинуваченого покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.2 ст.186 КК України. Однак, з урахуванням викладеного вище, самі по собі вони не можуть бути підставою для застосування до ОСОБА_1 ст.75 КК України. Інших переконливих аргументів щодо необхідності звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням у вироку місцевого суду не наведено і такі не встановлені судом апеляційної інстанції.

З урахуванням викладеного вирок в частині призначеного ОСОБА_1 покарання підлягає скасуванню. Усунення виявлених порушень в частині безпідставного застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 ст.75 КК України можливе лише шляхом ухвалення нового вироку в апеляційному порядку.

Постановляючи новий вирок в частині покарання, обраного ОСОБА_1, колегія суддів вважає, що в решті оскаржуваний вирок суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, оскільки не суперечить вимогам чинного кримінального та кримінального процесуального законодавства України.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 413, 414, 420 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області Пуківського Богдана Володимировича задоволити.

Вирок Франківського районного суду м. Львова від 27 лютого 2018 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_1 за вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст.186, ст.395 КК України, покарання:

- за ч.2 ст.186 КК України - 4 (чотири) роки позбавлення волі;

- за ст.395 КК України - 6 (шість) місяців арешту.

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з часу його фактичного затримання та направлення для відбуття покарання.

В решті вирок місцевого суду залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту його проголошення.

Судді:

Каблак П.І. Ревер В.В. Урдюк Т.М.