Ухвала суду № 75231594, 09.07.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/562/18 Головуючий у 1 інстанції: Медведик Л.О.

Провадження № 11-кп/783/501/18 Доповідач: Гончарук Л. Я.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючої Гончарук Л.Я.

суддів Гуцала І.П., Маліновської-Микич О.В.

при секретарі Романчуку Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальне провадження №120171401100002637 від 19.12.2017 року про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Соснівка Червоноградського району Львівської області, зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_2 працюючого водієм ПрАТ ТЕК «Західукртранс», раніше не судимого,

за ч.1 ст. 125 КК України,

за участю прокурора Яворського С.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Сушко О.С.

потерпілої ОСОБА_3

за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 квітня 2018 року, -

встановила:

вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 квітня 2018 року ОСОБА_1 визнано винним за ст.125 ч.1 КК України та призначено покарання - штраф в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.

Згідно вироку, 14 грудня 2017 року близько 21 год. 15 хв., ОСОБА_1, знаходячись в квартирі АДРЕСА_1, на грунті особистих неприязних відносин з своїми сусідами, які проживають у вищезгаданій квартирі, умисно наніс ОСОБА_3, один удар долонею правої руки в область шиї з лівого боку та один удар кулаком правої руки в область живота з лівого боку, внаслідок чого остання впала на спину, чим спричинив ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді саден на лівому лікті, лівій дельтовидній ділянці, синців на правій дельтовидній ділянці по передній її поверхні, лівій бічній ділянці живота, лівій дельтовидній ділянці по задній її поверхні, які згідно висновку експерта №663 від 18.12.2017 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

На вирок суду обвинувачений ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить оскаржуваний вирок скасувати і закрити кримінальне провадження.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що даний вирок вважає незаконним, необгрунтованим, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Зазначає, що під час досудового слідства так і під час суду свою вину не визнав, так як те, що йому інкримінували він не вчиняв і не хоче нести покарання за діяння, які не робив.

Наголошує, що суд не прийняв до уваги його правдиві покази, які він давав в поліції і в суді першої інстанції, а надав віри суперечливим свідченням потерпілої та її свідків.

Підкреслює, що свідок ОСОБА_4, нанесення ним тілесних ушкоджень потерпілій не бачила.

Звертає увагу, що суд при винесенні вироку посилається на покази свідків, але у судовому засіданні свідки давали покази, які судом були інтерпретовані по-своєму, тобто оцінені суб'єктивно. Таким чином, вважає, що його вина не доведена, тому що жодного протиправного діяння по відношенню до ОСОБА_3 він не виявив.

На апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 потерпіла ОСОБА_3 подала заперечення в яких просить вирок залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого без задоволення. При цьому вказує, що твердження обвинуваченого ОСОБА_1 про нібито її непослідовні показання щодо обставин кримінального правопорушення вчиненого ним не відповідає дійсності. Насправді, як під час досудового розслідування, так і в суді, розповідаючи про обставини нанесення їй ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, вона своїх показань не змінювала. Захисник обвинуваченого в суді по декілька разів ставила їй одні й ті ж запитання, а потім вголос провокаційно коментувала її відповіді, інтерпретуючи їх по своєму та роблячи безпідставний висновок про нібито непослідовність моїх показань. Вважає, що суд першої інстанції правильно надав оцінку щодо правдивості послідовності її показань, які повністю узгоджувались з показами свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та висновком судово-медичної експертизи №663 від 18.12.2017. Вказує, що в поліцію звернулась відразу після вчинення кримінального правопорушення.

Заслухавши доповідь судді, виступ обвинуваченого та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу, прокурора та потерпілу, які заперечили апеляційну скаргу обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_1 підтримуючи свою апеляційну скаргу пояснив, що стукали по трубі, дитина злякалась, пішов з'ясувати, що сталось, стукав в двері, зламав клямку, штовхнув двері, від чого впав чоловік потерпілої на підлогу йому невідомо, потерпілій пошкоджень не наносив.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції потерпіла ОСОБА_3 пояснила, що почула стукіт в двері, була пізня година, близько 21.15 год., чоловік відкрив двері, ОСОБА_1 забіг в квартиру (коридор) і вдарив чоловіка від чого той впав на підлогу. Вона стала захищати чоловіка, він почав наносити удари їй і вона впала разом з чоловіком. ОСОБА_1 приходив до них двічі, був нетверезий, поламав їм двері, розбив дверну ручку.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, а саме у тому, що він, 14 грудня 2017 року близько 21 год. 15 хв., ОСОБА_1, знаходячись в квартирі АДРЕСА_1, на грунті особистих неприязних відносин з своїми сусідами, які проживають у вищезгаданій квартирі, умисно наніс ОСОБА_3, один удар долонею правої руки в область шиї з лівого боку та один удар кулаком правої руки в область живота з лівого боку, внаслідок чого остання впала на спину, чим спричинив ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді саден на лівому лікті, лівій дельтовидній ділянці, синців на правій дельтовидній ділянці по передній її поверхні, лівій бічній ділянці живота, лівій дельтовидній ділянці по задній її поверхні, які згідно висновку експерта №663 від 18.12.2017 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, відповідає фактичним обставинам справи, які визнані судом доведеними, ґрунтується на сукупності зібраних і належно оцінених судом доказів.

Зокрема, вина обвинуваченого ОСОБА_1 підтверджується покладеними в основу вироку, показами потерпілої ОСОБА_3, наданими в судовому засіданні в суді першої інстанції про те, що 14 грудня 2017 року ввечері близько 21 години повечеряла з чоловіком та сіли дивитися телевізор. Через 15 хвилин почувся грохіт в двері. Чоловік підійшов до дверей подивився у вічко і побачив сусіда ОСОБА_1 Привідкрив двері, а той увірвався всередину і не промовивши ні слова, вдарив його у груди. Чоловік упав на підлогу. В цей час на шум підбігла потерпіла і теж отримала один удар в шию та два у тулуб. Падаючи, отримала забій ліктя. Кликала на допомогу сусідку. Та вийшла зі свого помешкання і криком вимагала від ОСОБА_1 припинити його дії. На крик прибігла дружина останнього і забрала його. Після цього ОСОБА_3 з чоловіком підвелися, вона помогла йому лягти на диван, а сама прикрила двері та викликала поліцію. Болів лікоть лівої руки. За декілька хвилин ОСОБА_1 вернувся, знову покопав двері і пішов. Приїхали двоє поліцейських, пішли нагору до ОСОБА_1, довго там були, а тоді прийшли до неї з чоловіком, відібрали покази і поїхали. В суботу пішла до дільничої, в понеділок в міліцію, а потім із скеруванням до судово-медичного експерта; показами свідка ОСОБА_7 наданими в судовому засіданні в суді першої інстанції, які аналогічні показам його дружини ОСОБА_3, із зазначенням, що сім`я ОСОБА_1 шумить вночі. Так триває не один рік. Прохання бути тихіше не допомогло. І вони з дружиною в ніч на 11-12 грудня 2017 року викликали поліцію;

- показами свідка ОСОБА_4 наданими в судовому засіданні в суді першої інстанції про те, що в грудні 2017 року почула глухий грім в під'їзді, а потім крик ОСОБА_3 Остання кричала до її свекрухи, щоб та викликала міліцію. Вона, як сусідка, вийшла на площадку, і побачила, що в потерпілої двері навстіж, в коридорі стояв мужчина, на землі лежали господарі(було видно їх ноги на підлозі). Сказала йому забиратися додому, а він пішов на неї. Вона втікла. Через вічко побачила що за ним йде його дружина і забирає його додому. В ОСОБА_3 причинилися двері, все стихло. Через декілька хвилин знову почувся дзвінкій грім і після цього приїхала поліція. Потерпіла їй розповідала, що поліцейський казав забути за ушкодження (зокрема і на лікті), бо інакше не повернуть гроші за пошкодження дверей;

- показами допитаних в судовому засіданні в суді першої інстанції свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які ствердили, що приїжджали на виклик ОСОБА_3, вона жалілася на ОСОБА_1, показала пошкоджені двері та поламану ручку. Видимих ушкоджень, крові на тілі не бачили, на тілі бачили почервоніння, що спростовує доводи апелянта на відсутність звернень потерпілої ОСОБА_3 з приводу її побиття відразу.

Крім вищенаведеного вина обвинуваченого ОСОБА_1 підтверджується протоколом проведення слідчого експерименту від 20.01.2018 року, згідно якого потерпіла вказала на механізм завданих їй ударів ОСОБА_1 та положення в якому вони разом із чоловіком опинилися на землі після отримання цих ударів; висновком експерта №663 від 18.12.2017 року про наявність у потерпілої тілесних ушкоджень, які по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень і водночас в більшості збігаються із їх локалізацією на її тілі вказаною.

На переконання колегії суддів апеляційного суду, суд першої інстанції підставно вказав у вироку на те, що покази свідка - ОСОБА_8, дружини підсудного, не спростовують показів свідків та потерпілої, яким суд першої інстанції надав віри.

Колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції належним чином перевірив усі докази по справі, взявши до уваги їх як правдиві та такі, що відповідають дійсним обставинам справи, є послідовними і такими, що узгоджуються між собою та з іншими доказами по справі та надав належну оцінку усім зібраним та перевіреним по справі об'єктивним доказам, які з достовірністю стверджують вину обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Отже, доводи апелянта щодо недоведеності його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України є безпідставними та задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції ОСОБА_1 призначено покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у межах, встановлених санкцією даної статті, із урахуванням Загальних засад призначення покарання, регламентованих чинним КК України, а також норм ст.ст. 373, 374 КПК України та належним чином мотивовано прийняте рішення.

При перевірці справи колегія суддів не виявила допущених істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які тягнули б за собою скасування вироку.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, а відтак підстав для скасування прийнятого судом рішення і закриття кримінального провадження, колегією суддів не встановлено.

На підставі наведеного керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів ,-

постановила :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 квітня 2018 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Ухвала набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

Гончарук Л.Я. Гуцал І.П. Маліновська-Микич О.В.