Ухвала суду № 75231241, 05.07.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 457/6/17 Головуючий у 1 інстанції: Марчук В. І.

Провадження № 11-кп/783/299/18 Доповідач: Урдюк Т. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді Урдюк Т.М.,

суддів: Каблака П.І., Ревера В.В.,

секретаря Мазур-Іванько Ж.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу захисника – адвоката ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 Російської Федерації, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, на вирок Трускавецького міського суду Львівської області від 19 лютого 2018 року відносно ОСОБА_2,

з участю прокурора Горин У.Л.,

адвоката ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

в с т а н о в и л а:

вищевказаним вироком ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, і призначено йому покарання за ч. 2 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі строком 7 (сім) років 6 (шість) місяців з конфіскацією майна.

До вступу вироку в законну силу обраний ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишено без змін.

Термін відбування покарання засудженому ОСОБА_2 рахується з 23 грудня 2016 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховано строк попереднього увязнення ОСОБА_2 з 23 грудня 2016 року в термін відбуття покарання з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Вирішено питання з речовими доказами.

Згідно з вироком, ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 27 листопада 2016 року о 15 год. 04 хв. за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_3, побачивши, що візуально знайомий їм чоловік рухається на вул. Шевченка у м. Трускавець Львівської області у напрямку вул. Бориславської у м. Трускавець, реалізовуючи свій злочинний умисел на заволодіння майном потерпілого, слідкували за ОСОБА_4 до буд № 4 на вул. Котляревського, 4 у м. Трускавець. Після цього ОСОБА_2 на виконання заздалегідь розробленого плану наздогнав ОСОБА_4 та наніс два удари рукою в обличчя, від яких останній зробив декілька кроків назад та вперся спиною до огорожі подвір'я, після чого підбіг ОСОБА_3, який також наніс два удари рукою у обличчя ОСОБА_4, від чого останній нахилився вниз до землі, а ОСОБА_3 з лівої кишені куртки викрав мобільний телефон Iphone 6s plus gold 16 Gb, вартістю 14 870 грн., при цьому спричинили ОСОБА_4 тілесні ушкодження, які згідно з висновком експерта № 708 від 28 листопада 2016 відносяться до легких тілесних ушкоджень, що викликало короткочасний розлад здоров'я, внаслідок чого заволоділи майном ОСОБА_4 на вищевказану суму.

Не погоджуючись із вироком міського суду, захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Трускавецького міського суду Львівської області від 19 лютого 2018 року відносно ОСОБА_2 змінити, а саме вірно кваліфікувати дії останнього за ч.2 ст.296 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. Зарахувати строк попереднього ув’язнення відповідно до ч.5 ст.72 КК України з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, в решті вирок залишити без змін.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог адвокат покликається на те, що вирок ухвалений за однобічності та неповноти судового слідства, що призвело до невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення.

На переконання захисника, дії ОСОБА_2 слід кваліфікувати як хуліганство.

Як зазначає апелянт, протокол проведення слідчого експерименту від 29 листопада 2016 року, проведеного з підозрюваним ОСОБА_3 є неналежним доказом, оскільки покази, які містяться у ньому, оголошує сам слідчий, а ОСОБА_3 тільки стверджує «так».

Заслухавши доповідача, обвинуваченого та адвоката на підтримання поданої апеляційної скарги, думку прокурора, який вважає рішення суду законним, а апеляційну скаргу безпідставною, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає до задоволення.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_2 свою вину в інкримінованому йому злочині не визнав, пояснив, що 27 листопада 2016 року він з ОСОБА_3 приїхали з м. Стебника в м. Трускавець погуляти. У м. Трускавець ОСОБА_3 побачив знайомого йому чоловіка і сказав, що зараз візьме від нього «пару рублів». Повернувшись від даного чоловіка ОСОБА_3 сказав, що грошей потерпілий немає і вони через двори пішли в парк. Тут вони знову побачили потерпілого. Він наздогнав його і наніс потерпілому два удари в обличчя. Після цього підбіг ОСОБА_3 і наніс йому ще два удари в лице. В цей час він знаходився близько 10 метрів від них. ОСОБА_2 сказав ОСОБА_3, що потрібно вже йти. Після цього вони втекли. ОСОБА_3 показав йому телефон, який забрав у потерпілого, біля ринку в м. Трускавці, коли намагався його продати. Обвинувачений почав скандал з ОСОБА_3 через те, що він забрав телефон у потерпілого та казав йому повернути його. Після цього ОСОБА_3 зустрів знайомих та продав їм телефон, виручивши якісь гроші та набір ножів. Йому він ніяких грошей не давав.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_2 своєї вини у вчиненому кримінальному правопорушенні, його вина повністю стверджується зібраними по справі доказами.

Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні першої інстанції показав, що 27 листопада 2016 року близько 15 год. вийшов з готелю «Міротель», йшов додому, а по дорозі зайшов у торговий центр «Куб». Вийшовши з торгового центру, він пішов в сторону міської ради та біля приміщення міськвиконкому до нього підійшов ОСОБА_3 та попросив дати йому телефон, щоб передзвонити, однак він йому відмовив. Тоді ОСОБА_3 почав йти за ним і знову просив дати телефон і ще якісь гроші. Коли вони йшли разом, обернувся і побачив, що ще хтось біжить за ними. Тоді зрозумів, що так це не закінчиться і вирішив повернути по вул. Котляревського, щоб зайти до свого кума. Кума вдома не було і на вулиці він побачив, що двоє хлопців його шукають. Спочатку підбіг ОСОБА_2 та почав бити в лице та голову, а після підбіг також і ОСОБА_3 та вдарив його в переносицю. Хто саме забрав у нього мобільний телефон – він не бачив, але чув розмову між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, як один з них сказав, що телефон у лівій кишені в куртці.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що злочин вчиняв він одноособово без попередньої змови з ОСОБА_2, а ОСОБА_2 був тільки присутнім, а тому постраждав через його дурість. 27 листопада 2016 року він разом з ОСОБА_2 приїхали погуляти у м. Трускавець. Він побачив потерпілого, якого він знав візуально, біля торгового центру «Куб» і вирішив забрати у нього телефон. Підійшовши до потерпілого, йому невдалось вирвати у нього телефон, тому він прослідкував за ним, й десь через 100 метрів підбіг та наніс кулаком правої руки десь два удари потерпілому і забрав телефон. Даний телефон в подальшому він продав комусь з перехожих, але ОСОБА_2 він грошей від викраденого телефону не давав.

Крім зазначених показань, винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 суд підтвердив сукупністю інших, як прямих, так і непрямих доказів, а саме:

- протоколом прийняття заяви від ОСОБА_4 про вчинення відносно нього кримінального правопорушення (а.к.п. 8-9);

- висновком експерта від 27 листопада 2016 року№ 708, згідно з яким у ОСОБА_4 виявлено тілесні ушкодження, які по ступеню тяжкості відносяться до категорії легких тілесних укоджень, що викликали кроткочасний розлад здоров’я (а.к.п. 13-17);

- протоколом огляду предмета CD-R диску відеозапису на вул. Котляревського, 2 в м. Трускавці від 27 листопада 2016 року (а.к.п. 19-25);

- протоколом огляду предмета DVD-R диску відеозапису з Трускавецької міської ради на вул. Шевченка в м. Трускауці від 28 листопада 2016 року (а.к.п. 29-30);

- протоколом огляду предмета DVD-R диску відеозапису з ТЦ «КУБ» на вул. Шевченка в м. Трускауці від 28 листопада 2016 року (а.к.п. 32-37);

- протоколами пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 27 листопада 2016 року, відповідно до якого потерпілий впізнав ОСОБА_3 (а.к.п. 36-40);

- протоколом огляду місця події від 28 листопада 2016 року (а.к.п. 57-61);

- протоколами пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 29 листопада 2016 року, згідно з якими особа, яка придбала мобільний телелефон впізнала осіб, які йому продали телефон (а.к.п. 67-72);

- протоколом проведення слідчого експеременту від 29 листопада 2016 року, підстав для визнання якого неналежним доказом суд не вбачає, згідно з яким ОСОБА_3 вказав обставини вчинення кримінального правопорушення (а.к.п. 79-83);

- протоколом огляду предмета від 30 листопада 2016 року, а саме DVD-R диску (а.к.п.100).

Суд належним чином дослідив наявні докази у провадженні, у їх сукупності, з точки зору достатності, достовірності, належності та допустимості, дав їм належну оцінку.

Докази, покладені судом в основу обвинувачення, узгоджуються між собою, не містять суттєвих суперечностей і не викликають сумнівів щодо їх достовірності, виключають сумніви у причетності ОСОБА_2 до умисного скоєння інкримінованого йому злочину.

З висновком суду першої інстанції й погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Доводи в апеляційній скарзі захисника про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 187 КК України та відсутність в діях його підзахисного корисливого мотиву та попередньої змови на вчинення даного злочину, є безпідставними.

Ретельний аналіз наведених у вироку доказів дав суду підстави для висновку, що дії засудженого ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_2 по заволодінню майном потерпілого були заздалегідь взаємоузгодженими і спланованими, що свідчить про наявність у них попередньої домовленості на заволодіння чужим майном. Даних про те, що в ситуації, яка склалася, в діях ОСОБА_2 наявний лише хуліганський, а не корисливий мотив, спростовуються доказами у справі. А саме показаннями потерпілого, який вказав, що після отримання удару, він не бачив хто саме забрав у нього мобільний телефон, однак чув розмову між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, як один з них сказав, що телефон у лівій кишені в куртці. Таким чином, вказаними показаннями спростовуються показання обвинуваченого, який заперечив, що був присутнім при тому, як ОСОБА_3 забрав у потерпілого мобільний телефон, та підтверджують, що поведінка та спрямованість дій й умислу ОСОБА_2 була направлена на заволодіння майном потерпілого ОСОБА_4

Отже, правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції вірно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 187 КК України, а тому підстав для їх перекваліфікації на ч. 2 ст. 296 КК України, про що йдеться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного суду не вбачає.

Призначаючи ОСОБА_2 вид та міру покарання, суд першої інстанції відповідно до вимог ст.50, 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, його наслідки, особу обвинуваченого, який раніше судимий, після відбуття покарання на шлях виправлення не став, знову вчинив злочин, ніде не працює, не має джерела прибутку, розлучений, не має тісних соціальних зв’язків, на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не знаходиться, думку потерпілого, який майнових претензій до обвинуваченого не має, відсутність обставин, що обтяжують та пом’якшують покарання, та призначив покарання, що за своїм видом та розміром є необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_2 і попередження вчинення нових злочинів.

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до переконання, що оскаржуваний вирок суду першої інстанції є законним й обґрунтованим, а отже підстав для його зміни чи скасування та для задоволення вимог апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

вирок Трускавецького міського суду Львівської області від 19 лютого 2018 року відносно ОСОБА_2залишити без змін, апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1 в його інтересах – без задоволення.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону від 26.11.2015 року № 838-VIII зарахувати ОСОБА_2 у строк покарання строк попереднього ув’язнення з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі з 23 грудня 2016 року до 05 липня 2018 року.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її оголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

Т.М.ОСОБА_5ОСОБА_6Ревер