Рішення № 75230122, 06.07.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/767/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2018 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Лялюк Є.Д.,

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Львівської митниці ДФС про скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Львівської митниці ДФС, в якому просить скасувати постанову Львівської митниці ДФС України у справі про порушення митних правил №6581/20900/17 від 23.01.2018 року, якою ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України. Вважає, що постанова у справі про порушення митних правил №6581/20900/17 прийнята необгрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для її прийняття.

На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову, оскільки порушення, передбачене ч. З ст.481 МК України, вчинене позивачем є триваючим та виявлене 24.12.2017 року, що зафіксовано протоколом про порушення митних правил від 24.12.2017 року № 6581/20900/17 і саме з цієї дати відраховується строк накладення адміністративного стягнення.

Представник позивача не з’явився у судове засідання, однак подав клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, у разі неявки у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

На підставі ч. 9 ст. 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути адміністративний позов в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

На підставі ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки учасники процесу в судове засідання не зявилися.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що позивач є громадянкою України та має дозвіл на постійне місце проживання в Федеративній Республіці Німеччина. Тобто є не резидентом України.

В березні 2014 року, позивачка вирішила відвідати Україну та своїх родичів що проживають в ІНФОРМАЦІЯ_1. Через мережу Інтернет, а саме систему «БлаБлаКар» позивачка домовилась з громадянином України ОСОБА_3, який імовірно має постійне місце проживання в ФРН, про поїздку з Німеччини в Україну, в якості пасажира.

15.03.2014 р. ОСОБА_3 на своєму автомобілі «AUDI С4», VIN -WAUZZZ4AZRN064938, реєстраційний номер OPRWM47, та троє пасажирів включаючи позивачку прибули на кордон з Україною.

Тоді ОСОБА_3 повідомив пасажирам автомобіля «AUDI С4», що можна на даному автомобілі в’їхати в Україну, лише при умові, що хтось з пасажирів буде водієм, оскільки в позивачки було водійське посвідчення, позивачка погодилась.

Відповідно до ч.1 ст.460 Митного кодексу України вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470. частиною третьою ст. 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

У разі підтвердження вчинення правопорушень, передбачених частиною третьою ст.469, ст.470, частиною третьою ст.478, ст.481, Митного кодексу України внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, справа про порушення митних правил не порушується, а порушена - підлягає закриттю.

Так, ч.1 ст. 467 МК України, зазначає - «якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень».

Незважаючи не те, що в квітні, грудні 2015 року, в травні та серпні 2016 року позивачка перетинала митний кордон України, митні органи України не складали протокол про порушення митних правил.

Таким чином моментом виявлення правопорушення митними органами України слід вважати момент наступного перетину митного кордону після внесення орієнтування Волинської митниці №2851/03-70-26-01 від 29.04.2015 року, а саме грудень 2015 року, а тому термін притягнення позивачки до адміністративної відповідальності сплив, не тільки на момент винесення оскаржуваної постанови, а й на момент складення протоколу про порушення митних правил.

Відповідно до ст.495 Митного кодексу України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Згідно з ст.489 Митного кодексу України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов’язана з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністратора відповідальності, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 527 Митного кодексу України у справі про порушення митних правил орган доходів і зборів або суд (суддя), що розглядає справу, виносить одну з таких постанов: про проведення додаткової перевірки; про накладення адміністративного стягнення; про закриття провадження у справі.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, обов’язок доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.2 ст. 19 КАС України Адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.77КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відтак постанову Львівської митниці ДФС України у справі про порушення митних правил №6581/20900/17 від 23.01.2018 року, якою ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України. слід скасувати.

Керуючись ст.ст.90, 95, 192, 458, 460 МК України, ст.ст.2, 6, 73, 76, 77,122, 139, 205, 229, 241-246, 250, 255, 286 КАС України, суд

в и р і ш и в :

позово задоволити.

Постанову Львівської митниці ДФС України у справі про порушення митних правил №6581/20900/17 від 23.01.2018 року, якою ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України. - скасувати.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Лялюк Є.Д.