Постанова № 75229875, 10.07.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/2119/18 Головуючий у 1-й інстанції: Кочева І.В.

Є.У.№ 311/1070/15 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

Головуючого: Полякова О.З.

суддів: Крилової О.В.

ОСОБА_2

при секретарі: Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Василівського районного суду Запорізької області від 07 червня 2016 року у справі за поданням державного виконавця Василівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3,-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2016 року державний виконавець Василівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3

В обґрунтування своїх вимог зазначав, на примусовому виконанні ВДВС перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого документа, виданого 03 серпня 2015 року Василівським районним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Фідобанк» в ПУАТ «Фідобанк» боргу в розмірі 829 589,45 грн..

02 грудня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження а також постанову про розшук майна боржника.

02 грудня 2015 року державним виконавцем на адресу боржника направлено вимогу державного виконавця.

04 січня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Боржнику неодноразово направлялись виклики до державного виконавця для встановлення та надання достовірних відомостей про джерела своїх доходів та майно, однак боржник до відділу не з'являвся, підтверджуючих документів про сплату суми боргу не надав, заборгованість по виконавчим документам не сплачується.

Станом на момент звернення до суду з відповідним поданням, заборгованість згідно виконавчого провадження складає 829589,45 грн.

Державним виконавцем було здійснено виїзд на територію, за адресою, зазначеною у виконавчих документах, а саме: Запорізька область, Василівський район, с. Балки, вул. 1 Травня, 118, боржник відсутній, на неодноразові звернення до хазяїв квартири, двері ніхто не відчинив, зі слів сусідів виявлено, що боржник знаходиться за кордоном, тому з'ясувати місце перебування боржника неможливо, про що складено відповідний акт державного виконавця.

18 травня 2016 року ВДВС Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України було надіслано витяг з наявною у базі даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України» інформацією щодо перетинання державного кордону України боржником ОСОБА_3

Вищенаведені обставини свідчить про ухилення боржника від виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене державний виконавець просив суд тимчасового обмежити у праві виїзду боржника ОСОБА_3 за межі України до виконання ним своїх обов'язків без вилучення паспортного документа.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 07 червня 2016 року подання державного виконавця задоволено.

Тимчасово обмежено боржника ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до виконання зобов’язань покладених на нього судовим рішенням.

Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись напорушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, винести нову ухвалу, якою відмовити у задоволені подання державного виконавця.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем наведено докази, які об’єктивно свідчать про те, що боржником навмисно вчиняються дії спрямовані на ухилення від виконання обов’язків.

Однак, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Право громадян України на пересування, в тому числі і залишення території України, закріплено у ст. 33 Конституції України. У той же час Конституція України передбачає можливість обмеження наданих громадянинові прав у випадках, що не заборонені законом.

Пунктом 5 ст. 6 Закону України “Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України” передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням – до виконання зобов’язань.

Відповідно до п.18 ст. 11 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника – фізичної особи або керівника боржника – юридичної особи за межі України - до виконання зобов’язань за рішенням.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов’язань, а за ухилення від їх виконання. У зв’язку з цим підлягає з’ясуванню чи дійсно особа свідомо не виконувала зобов’язання, або невиконання зумовлено об’єктивними причинами.

Під поняттям "ухилення від виконання зобов’язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов’язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов’язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які не залежні від нього об’єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Відповідно до положень частини першої статті 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.

Необхідною передумовою обрання такого заходу забезпечення виконання рішення суду, як обмеження боржника у праві виїзду за межі України, є встановлення судом дійсних обставин ухилення боржника від виконання судового рішення. Такі обставини суд повинен установити, виходячи з відомостей зазначених у поданні, матеріалів виконавчого провадження та пояснень державного виконавця.

В силу ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Відповідно наявність умислу та інші факти, як обставини, які є предметом посилання суб’єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що ОСОБА_3 навмисно ухиляється від виконання судового рішення.

Так, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_3 був повідомлений про відкриття виконавчого провадження та про вчинення виконавчих дій.

Докази того, що ОСОБА_3 отримував копію постанови про відкриття виконавчого провадження в матеріалах справи також відсутні.

Таким чином, за відсутності достовірних даних про ознайомлення ОСОБА_3 з відкритим виконавчою службою відносно нього виконавчим провадженням, відсутні підстави стверджувати, що боржник свідомо ухиляється від виконання судового рішення, і відповідно відсутні підстави для ухвалення судового рішення про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Окрім цього, у засіданні апеляційного суду ОСОБА_3 надані пояснення про необізнаність не тільки про наявність виконавчого провадження ,а і про ухвалення заочного рішення відносно нього, яке зараз переглядається судом за його заявою.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про ухилення ОСОБА_3 від виконання зобов’язань покладених на нього рішенням суду є хибним, оскільки не узгоджується з фактичними обставинами справи, а тому у суду були відсутні передбачені законом підстави для обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України.

Згідно статті 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому Протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров’я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

З урахуванням наведеного, ухвала суду є такою, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим вона підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволені подання.

Керуючись ст. ст. 374,376,381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – задовольнити.

Ухвалу Василівського районного суду Запорізької області від 07 червня 2016 року по цій справі - скасувати, прийняти нову постанову за якою:

« У задоволенні подання державного виконавця Василівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3 – відмовити.

Постанова є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає.

Повна постанова складена 11.07.2018 року.

Головуючий: Судді :