Постанова № 75229733, 10.07.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/1133/18 Головуючий у І інстанції Ковальчук Л. М.Провадження № 22-ц/780/2777/18 Доповідач у 2 інстанції Фінагеєв В. О.Категорія 26 10.07.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 липня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області

у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Сержанюка А.С., Яворського М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 квітня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2018 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулось до суду з позовом та просило стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором б/н від 28 лютого 2011 року у розмірі 19 393 грн. 99 коп., з яких: 1 130 грн. 54 коп. заборгованість за кредитом, 278 грн. 56 коп. заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 16 585 грн. 18 коп. заборгованість за пенею, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. (фіксована складова), 899 грн. 71 коп. (процентна складова).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_4 звернулась до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Заяву № б/н від 28 лютого 2011 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 3 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. В наслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором утворилась заборгованість.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 квітня 2018 року відмовлено у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк».

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 квітня 2018 року через порушення судом норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове, яким позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що відповідач здійснювала стале користування платіжною карткою, а останній платіж у погашення заборгованості здійснила 10 травня 2015 року, що підтверджується, зокрема, розрахунком заборгованості та банківською випискою. Проти таких обставин відповідач суду заперечення не подавала та свою заяву про застосування позовної давності не довела. Натомість ПАТ КБ «Приватбанк» даний позов направило до суду поштовим відправленням 23 січня 2018 року в межах строку загальної позовної давності. Застосуванню судом позовної давності та відмови позивачу у задоволенні позову у зв'язку з пропуском позовної давності передує обов'язок суду встановити і зазначити у своєму рішенні які обставини зумовлюють початок перебігу позовної давності, в яку календарну дату починається перебіг позовної давності коли вона спливає, та коли позивач фактично звернувся до суду з позовними вимогами до відповідача.

В ухвалі про відкриття апеляційного провадження учасникам справи було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

На адресу апеляційного суду від ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач зазначає, що умовами та правилами надання банківських послуг, на які посилається ПАТ КБ «Приватбанк», передбачено право позивача вимагати від відповідача повернення кредиту, виплати винагороди, комісії і процентів за його використання, у випадку порушення клієнтом зобов'язань по погашенню заборгованості перед позивачем на протязі дев'яноста днів з моменту виникнення таких порушень. А отже, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, є підставою для відмови у позові.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» просить здійснити апеляційний розгляд з викликом представника банку у судове засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно вимог ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмово провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, клопотання ПАТ КБ «Приватбанк» про розгляд справи з викликом сторін не підлягає задоволенню, оскільки ціна позову становить 19 393 грн. 99 коп., що є значно меншою сумою, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (176 200 грн.), а характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням учасників справи.

Отже, розгляд справи здійснюється в порядку письмово провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 звернулась до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Заяву № б/н від 28 лютого 2011 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 3 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Зазначена обставина визнається сторонами, а відтак в силу вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України, не підлягає доказуванню.

Згідно розрахунку, наданого ПАТ КБ «Приватбанк», заборгованість позичальника перед банком станом на 04 січня 2018 року становить 19 393 грн. 99 коп., з яких: заборгованість за кредитом 1 130 грн. 54 коп.; заборгованість по відсоткам за користування кредитом 278 грн. 56 коп.; заборгованість за пенею 16 585 грн. 18 коп.; штраф (фіксована складова) 500 грн.; штраф (процентна складова) 899 грн. 71 коп.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом поза межами строку позовної давності, оскільки останній платіж на погашення заборгованості по кредиту відповідачем був здійснений 26 березня 2013 року.

Однак, апеляційний суд не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Положеннями статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Звертаючись до суду з позовом, ПАТ КБ «Приватбанк» зазначає, що ОСОБА_4 отримала кошти у розмірі 3 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов договору утворилась заборгованість.

Заперечуючи проти позову відповідач вказує на те, що 28 лютого 2011 року з метою отримання банківських послуг підписала анкету-заяву, згідно якої отримала можливість користуватися банківською картою, яка в свою чергу мала кредитний ліміт на картковому рахунку у розмірі до 3 000 грн. Просила застосувати строк позовної давності, оскільки вважає, що перебіг строку позовної давності щодо вимог позивача розпочався з 28 лютого 2012 року.

Згідно з положеннями статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Зі змісту вказаної норми закону слідує, що вона пов'язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями зобов'язаного суб'єкта (боржника), які свідчать про визнання ним боргу або іншого обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 періодично вносила платежі на погашення кредиту, а останній платіж здійснила 10 травня 2015 року в розмірі 110 грн., що згідно з ч. 1 ст. 264 ЦК України свідчить про переривання перебігу позовної давності.

Даний позов ПАТ КБ «Приватбанк» пред'явило до суду 30 січня 2018 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності.

Суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені обставини та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності.

Разом з тим, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк», у зв'язку зі спливом строку позовної давності, суд першої інстанції не звернув увагу на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості, позивач не надав належних та допустимих доказів наявності між сторонами договірних відносин щодо нарахування відсотків за користування кредитом, пені та штрафу.

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Матеріали справи не містять доказів, які підтверджують факт ознайомлення позичальника з усіма істотними умовами договору. Відсутність підпису відповідача на умовах та правилах надання споживчого кредиту фактично надає можливість банку надавати умови в будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем. Зазначення в заяві на видачу кредиту про ознайомлення відповідача з умовами надання кредиту без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк.

Умови та правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача. Позивач не надав доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач підписуючи заяву позичальника.

Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року (справа № 6-2320цс16).

Отже позивачем не доведено, що між сторонами досягнуто згоди щодо розміру відсотків за користування кредитом, пені та комісії.

Разом з тим, статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Оскільки ОСОБА_4 у період з 28 лютого 2011 року по 04 січня 2018 року фактично користувалась наданими позивачем коштами у розмірі 3 000 грн., а умовами договору не встановлено розмір процентів за користування ними, то їх розмір підлягає визначенню на рівні облікової ставки Національного банку України, за наступною формулою.

(Сума боргу)*(Ставка %)/100%/365 днів*(Кількість днів)=(Сума)

(3 000)*(7,75)/100%/365*(389(з 28.02.2011 по 22.03.2012)=(247 грн. 11 коп.)

(3 000)*(7,5)/100%/365*(444(з 23.03.2012 по 09.06.2013)=(273 грн. 70 коп.)

(3 000)*(7)/100%/365*(64(з 10.06.2013 по 12.08.2013)=(36 грн. 82 коп.)

(3 000)*(6,5)/100%/365*(245(з 13.08.2013 по 14.04.2014)=(130 грн. 89 коп.)

(3 000)*(9,5)/100%/365*(93(з 15.04.2014 по 16.07.2014)=(72 грн. 62 коп.)

(3 000)*(12,5)/100%/365*(119(з 17.07.2014 по 12.11.2014)=(122 грн. 26 коп.)

(3 000)*(14)/100%/365*(85(з 13.11.2014 по 05.02.2015)=(97 грн. 81 коп.)

(3 000)*(19,5)/100%/365*(26(з 06.02.2015 по 03.03.2015)=(41 грн. 67 коп.)

(3 000)*(30)/100%/365*(177(з 04.03.2015 по 27.08.2015)=(436 грн. 44 коп.)

(3 000)*(27)/100%/365*(28(з 28.08.2015 по 24.09.2015)=(62 грн. 14 коп.)

(3 000)*(22)/100%/365*(210(з 25.09.2015 по 21.04.2016)=(378 грн. 69 коп.)

(3 000)*(19)/100%/365*(35(з 22.04.2016 по 26.05.2016)=(54 грн. 51 коп.)

(3 000)*(18)/100%/365*(28(з 27.05.2016 по 23.06.2016)=(41 грн. 31 коп.)

(3 000)*(16,5)/100%/365*(35(з 24.06.2016 по 28.07.2016)=( 47 грн. 34 коп.)

(3 000)*(15,5)/100%/365*(49(з 29.07.2016 по 15.09.2016)=(62 грн. 25 коп.)

(3 000)*(15)/100%/365*(42(з 16.09.2016 по 27.10.2016)=(51 грн. 64 коп.)

(3 000)*(14)/100%/365*(168(з 28.10.2016 по 13.04.2017)=(193 грн. 32 коп.)

(3 000)*(13)/100%/365*(42(з 14.04.2017 по 25.05.2017)=(44 грн. 88 коп.)

(3 000)*(12,5)/100%/365*(154(з 26.05.2017 по 26.10.2017)=(158 грн. 22 коп.)

(3 000)*(13,5)/100%/365*(49(з 27.10.2017 по 14.12.2017)=(54 грн. 37 коп.)

(3 000)*(14,5)/100%/365*(21(з 15.12.2017 по 04.01.2018)=(25 грн. 03 коп.).

Таким чином, розмір заборгованості відповідача за процентами за користування кредитними коштами становить 2 633 грн. 02 коп.

Як видно з наданого банком розрахунку заборгованості (а.с. 4-6, 7-8), відповідач періодично вносила до банку кошти для погашення наявної заборгованості, яка у сукупності платежів становить 8 709 грн. 63 коп.

Оскільки матеріали справи не містять належних та достатніх доказів наявності між сторонами договірних відносин щодо нарахування відсотків за користування кредитом, пені та штрафу, апеляційний суд приходить до висновку, що позивач не мав права зараховувати внесені відповідачем кошти на погашення заборгованості по зазначеним платежам, розмір яких не погоджено сторонами.

У зв'язку з наведеним, внесені ОСОБА_4 кошти в розмірі 8 709 грн. 63 коп., мають бути зараховані, як такі, що сплачені на повернення взятих у банку коштів, тобто суми тіла кредиту в розмірі 3 000 грн. та процентів за користування кредитними коштами в розмірі 2 633 грн. 02 коп.

Отже заборгованість відповідача перед банком погашена в повному обсязі, а відтак підстав до задоволення позову не має.

За таких обставин висновки суду, щодо наявності підстав до відмови в задоволенні позову через пропуск строку позовної давності не відповідають фактичним обставинам справа, не ґрунтуються на наявних у справі доказах, що у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України є підставою до скасування рішення та ухвалення нового судового рішення по суті вимог позивача.

На підставі викладено та керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про розгляд справи з викликом сторін відмовити.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 квітня 2018 року скасувати та прийняти постанову.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий Фінагеєв В.О.

Судді Сержанюк А.С.

Яворський М.А.