Вирок № 75229271, 10.07.2018, Оріхівський районний суд Запорізької області

Справа № 323/1106/18

Провадження № 1-кп/323/132/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.07.2018м. Оріхів

10.07.18

Оріхівський районний суд Запорізької області в складі

головуючого - судді Мінаєва М.М.,

при секретарі - Тахтаул А.Л.,

за участю прокурора - Щербини І.О.,

обвинуваченої - ОСОБА_1,

потерпілої - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Оріхівського районного суду Запорізької області кримінальне провадження № 12017080310001069 від 24.12.2017 року, по якому

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Сиктивкар Республіки Комі Російської Федерації, громадянка України, освіти середньої спеціальної, неодружена, яка зареєстрована та фактично проживає за адресою АДРЕСА_1, раніше не судима,

обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

23.12.2017 року, в період з 15 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв., ОСОБА_1, перебуваючи на території подвір'я за адресою АДРЕСА_4, діючи на ґрунті стійких неприязних особистих відносин з потерпілою ОСОБА_2, під час сварки з останньою умисно нанесла потерпілій множинні удари руками та ногами в область обличчя, голови, грудної клітини, верхніх та нижніх кінцівок. Після цього потерпіла ОСОБА_2, бажаючи припинити конфлікт та насильство з боку обвинуваченої ОСОБА_1, покинула територію вказаного подвір'я та пішла у бік будинку АДРЕСА_3. Побачивши, що ОСОБА_1 йде за нею разом із своєю дочкою ОСОБА_3, потерпіла стала шукати можливість отримати допомогу від мешканців найближчих будинків, однак їй відкрили не відразу. За цей час ОСОБА_1 встигла знову наблизитись до потерпілої та нанесла ще невизначену кількість ударів по голові та тулубу. Переслідування з боку обвинуваченої припинилось лише коли потерпіла сховалась у приміщенні будинку АДРЕСА_3, та викликала працівників поліції.

Внаслідок нанесених обвинуваченою ОСОБА_1 ударів кількістю не менше дев'ятнадцяти, потерпіла ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у виді множинних саден і синців обличчя та волосистої ділянки голови, множинних синців грудної клітини, верхніх та нижніх кінцівок, струсу головного мозку на тлі хронічної патології нервової системи, які у сукупності кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Органом досудового розслідування діяння ОСОБА_4 кваліфіковане за ч. 2 ст. 125 КК України.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого їй злочину визнала частково, підтвердивши лише факт того, що у вказані в обвинуваченні час та місці, в ході особистого конфлікту з потерпілою ОСОБА_2 та своїм колишнім чоловіком ОСОБА_5, вона тягала потерпілу за волосся та подряпала обличчя потерпілої. Факт нанесення потерпілій ударів у кількості та з локалізацією, зазначеній в обвинуваченні, а так само факт наявності причинного зв'язку між своїм діянням та виявленими у потерпілої тілесними ушкодженнями, обвинувачена ОСОБА_1 заперечувала. При цьому обвинувачена надала суперечливі показання щодо подій 23.12.2017 року з її участю, та не вказала на інші обставини, за яких у потерпілої ОСОБА_2 утворились або могли утворитись тілесні ушкодження, в заподіянні яких ОСОБА_1 обвинувачується.

Потерпіла ОСОБА_2, допитана в судовому засіданні, надала показання про те, між нею та ОСОБА_4 дійсно існує триваючий особистий конфлікт на ґрунті неприязні, яку обвинувачена має до неї через особисті стосунки з колишнім чоловіком обвинуваченої ОСОБА_5 23.12.2017 року потерпіла за запрошенням ОСОБА_5 та разом з ним прибула за адресою АДРЕСА_4, де проживали батьки ОСОБА_5, а в сусідньому будинку у тому ж домоволодінні - дочка ОСОБА_5 та обвинуваченої ОСОБА_1 - ОСОБА_3 З останньою у потерпілою також були неприязні стосунки, у зв'язку з чим ОСОБА_3 вимагала потерпілу покинути домоволодіння, почала сваритись з батьком з цього приводу, а також подзвонила матері - обвинуваченій ОСОБА_1, яка на той час знаходилась у м. Мелітополь. Через деякий час в той же день, коли потерпіла разом з ОСОБА_5 знаходились на подвір'ї вказаного домоволодіння, до нього зайшла обвинувачена ОСОБА_5, яка відразу почала сваритись з колишнім чоловіком та потерпілою, вимагаючи від останньої покинути домоволодіння. При цьому обвинувачена почала наносити хаотичні удари в різні частини тіла та обличчя потерпілої, переслідуючи її по території подвір'я. Намагаючись припинити конфлікт, потерпіла вийшла з подвір'я та пішла по вулиці, але, не знаючи місцевості, заблукала та вирішила подзвонити, щоб викликати допомогу. В цей час до неї наблизилась обвинувачена ОСОБА_1, яка разом з дочкою йшла за нею по вулиці, та вдарила потерпілу дерев'яною гілкою. Тоді потерпіла вирішили покликати на допомогу мешканців найближчих будинків, однак це вдалося не відразу, оскільки в декількох будинках їй не відкрили. У будинку АДРЕСА_5 відкрили, скориставшись цим, вона ввійшла, викликала поліцію та дочекалась її приїзду. В той же день вона разом з ОСОБА_5 прибула до Оріхівського відділення поліції, де була оглянута лікарем.

Також потерпіла висловилась про те, що звернулась із заявою про кримінальне правопорушення виключно з метою уникнення в подальшому спроб фізичного насильства з боку обвинуваченої.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 (донька обвинуваченої) надала показання про те, що 23.12.2017 року вона дійсно бачила конфлікт між своєю матір'ю та ОСОБА_2, який відбувся на подвір'ї її дідуся та бабусі, та потім продовжився на вулиці. Також свідок підтвердила факт того, що під час цього конфлікту ОСОБА_1 тягала потерпілу за волосся та, можливо, подряпала обличчя потерпілої, однак факт завдання ударів по потерпілій у кількості та з локалізацією, зазначеній в обвинуваченні, не підтвердила.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надали показання про те, що ввечорі 23.12.2017 року, приблизно о 17 год. 30 хв., вони перебували за місцем свого проживання за адресою АДРЕСА_6. Свідок ОСОБА_7 чекала на прихід мешканки села за отриманням пенсії. Тому коли постукали у двері, вона спокійно пішла відкривати. Коли вона відкрила двері, до приміщення будинку увійшла раніше не знайома свідкам молода жінка (як потім з'ясувалось - ОСОБА_2.), не чекаючи дозволу господарів, та сказала, що потрібно викликати поліцію, оскільки на неї напали. При цьому обидва свідки побачили на передній частині носу цієї жінки та під ним свіжі садна. Інших ушкоджень на потерпілій свідки не помітили. Після цього до будинку зайшли ще дві жінки, як потім з'ясувалось - обвинувачена ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_3, та почали вимагати «віддати» їм потерпілу. Свідки потребували покинути приміщення будинку всіх, хто увійшов. ОСОБА_1 з дочкою вийшли, а ОСОБА_2 заявила, що нікуди не піде, поки не дочекається поліцію, та залишилась. Через деякий час до будинку зайшов також ОСОБА_5, від якого помітно відчувався запах алкоголю, про щось поговорив з потерпілою, та вийшов. Потім приїхали поліцейські та забрали потерпілу.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 надав показання про те, що дійсно 23.12.2017 року він запросив ОСОБА_2, з якою на той час проживав однією сім'єю без реєстрації шлюбу, до будинку своїх батьків за адресою АДРЕСА_4, де також проживає його спільна з обвинуваченою донька - ОСОБА_3 Перебуваючи у будинку, він випив незначну кількість горілки. Оскільки між донькою та ОСОБА_2 існували неприязні стосунки, то з приводу її приходу почалась сварка. Через деякий час він з ОСОБА_2 вийшов на подвір'я, і в цей момент приїхала обвинувачена ОСОБА_1, яка також має особисту неприязнь до потерпілої. Між ними почався словесний конфлікт, який переріс у бійку, в ході якої ОСОБА_1 хватала потерпілу ОСОБА_2 за волосся, хаотично розмахувала руками, в ході чого траплялись удари руками обвинуваченої по голові, руках та тулубу потерпілої. Від цих ударів, зокрема, утворились садна на носі потерпілої та під ним. При цьому свідок більш чітко вказати на кількість та локалізацію ударів не зміг, пославшись на те, що все відбувалось дуже швидко і несподівано. Чи наносила обвинувачена потерпілій удари ногами, свідок також не пам'ятає. При цьому він намагався розборонити жінок, для чого ставав між ними. Також свідок розповів, що через деякий час після початку бійки потерпіла пішла з подвір'я по АДРЕСА_4 у бік м. Запоріжжя, а через невеликий час після цього за нею пішли обвинувачена ОСОБА_5 з донькою, а за ними й він. В кінці цієї вулиці розпочиналась лісосмуга, у зв'язку з чим обвинувачена змогла наздогнати потерпілу, і продовжила наносити потерпілій удари, в тому числі сухою гілкою дерева, яку підняла на місці події. Свідок знову намагався їх розборонити, для чого став між ними. Він бачив, як обвинувачена замахувалась вказаною гілкою та намагалась вдарити потерпілу, однак куди приходились ті удари, він не бачив, бо потерпіла знаходилась за його спиною. Після цього потерпіла змогла увійти до одного з будинків по АДРЕСА_4, де проживали свідки ОСОБА_7, та покинула його вже після приїзду поліції.

Також в судовому засіданні було досліджений відеозапис до протоколу слідчого експерименту від 15.01.2018 року за участю потерпілої ОСОБА_2, під час якого вона розповіла про обставини заподіяння їй тілесних ушкоджень 23.12.2017 року, та показала на статисті, яким чином та куди їй наносились удари обвинуваченою, а саме по обличчю, руками по верхній частині тіла, ногами по нижній частині ніг потерпілої, і пізніше біля лісосмуги - гілкою дерева по задній частині голови та по спині.

Відповідно до Висновку експерта № 157 від 26.01.2018 року, складеного за результатами судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень, завданих потерпілій ОСОБА_2, станом на 29.12.2017 року на її тілі були виявлені множинні садна і синці обличчя та волосяної частини голови, множинні синці грудної клітки, верхніх та нижніх кінцівок, які є слідами не менше ніж 19-ти травматичних впливів, утворились від дії тупих твердих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею (а синці - від тупих твердих предметів, індивідуальні властивості яких в ушкодженнях не відобразились) у строк, що не суперечить тому, на який вказує потерпіла.

При цьому синці грудної клітини та кінцівок у сукупності кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, а діагностований у потерпілої струс головного мозку на тлі хронічної патології нервової системи у сукупності з фізичними ушкодженнями голови кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я менш як на 21 добу.

Крім того, експерт дійшов висновку, що утворення виявлених ним тілесних ушкоджень не виключається при обставинах, на які вказує потерпіла.

Статтею 8 КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Стаття 370 КПК України вимагає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Беручи до уваги наведені вище процесуальні норми, суд виходить з того, що оцінка доказів у кримінальному провадженні та відповідні висновки суду мають ґрунтуватись на стандарті доказування «поза розумним сумнівом».

Розкриваючи зміст цього стандарту, Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 12.06.2018 року у справі № 712/13361/15 зазначив, що обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.

Виходячи з цих правових позицій, при оцінці зібраних у даному кримінальному провадженні доказів суд виходить з того, що показання потерпілої ОСОБА_2 щодо обставин та механізму заподіяння їй тілесних ушкоджень були послідовними як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду, повністю узгоджуються з висновками судово-медичної експертизи, а також повністю узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, та частково - показаннями самої обвинуваченої та свідка ОСОБА_3

З цих же підстав суд критично оцінює показання обвинуваченої ОСОБА_1 та її доньки - свідка ОСОБА_3, в частині заперечення факту нанесення обвинуваченою множинних ударів по голові, тулубу та кінцівках потерпілої, оскільки іншої версії, якою розумна і безстороння людина могла б пояснити факт виникнення у потерпілої ОСОБА_2 в період з 12 00 год. 00 хв. по 18 год. 00 хв. тілесних ушкоджень у кількості та локалізації, що зазначені у Висновку експерта № 157, суду надано не було.

Таким чином, незважаючи на часткове невизнання вини обвинуваченою ОСОБА_8, факт умисного вчинення нею не менше 19-ти ударів по голові, тулубу, верхнім та нижнім кінцівкам потерпілої ОСОБА_2, а також наявність причинного зв'язку між цими ударами та заподіяними потерпілій тілесними ушкодженнями, підтверджується сукупністю досліджених в ході судового розгляду взаємопов'язаних, взаємоузгоджених та неспростованих доказів, які поза розумним сумнівом доводять вину ОСОБА_1 у пред'явленому їй обвинуваченні.

Враховуючи це, суд вважає доведеним пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення та кваліфікує її діяння за ч. 2 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

Вирішуючи питання про міру кримінальної відповідальності ОСОБА_1 за вчинене нею діяння, суд виходить з такого.

Вчинений нею злочин є злочином невеликої тяжкості, обвинувачена раніше не судима, офіційно працевлаштована прибиральницею у ТОВ «Мелітопольський завод «Сільгоспзапчастина», позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, має стійкі соціальні зв'язки з донькою, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває.

За відомостями досудової доповіді, складеної старшим інспектором Мелітопольського міськрайонного відділу з питань пробації Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції 31.05.2018 року, проблемних питань стосовно обвинуваченої та її життєдіяльності не виявлено. Ризик повторного вчинення нею кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства та окремих осіб оцінюється як середній, однак виправлення обвинуваченої можливе за умови мінімального впливу та контролю.

Обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання обвинуваченої, судом не виявлено.

За таких обставин суд вважає, що ефективний каральний, виправний та попереджувальний вплив на особу обвинуваченої можливий шляхом призначення їй покарання у виді виправних робіт.

Питання про вжиття заходів забезпечення кримінального провадження, їх зміну чи скасування перед судом не порушувалось. Процесуальні витрати та речові докази по провадженню відсутні. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 369, 373-376 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України.

Призначити ОСОБА_1 покарання у виді виправних робіт за місцем роботи (Товариство з обмеженою відповідальністю Мелітопольський завод «Сільгоспзапчастина», код ЄДРПОУ 40424511, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Мічуріна, б. 15) строком на один рік з відрахуванням в дохід держави десяти відсотків заробітку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Оріхівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Оріхівського районного суду

Запорізької області М.М. Мінаєв