Постанова № 75227558, 10.07.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 806/1163/18

ПОСТАНОВА

іменем України

"10" липня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шидловського В.Б.

суддів: Мацького Є.М.

Шевчук С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від "21" травня 2018 р. про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_2 до Ємільчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат , -

суддя в 1-й інстанції - Черняхович І.Е.,

час постановлення ухвали - не зазначено,

місце постановлення ухвали - м.Житомир ,

дата складання повного тексту ухвали - не зазначено,-

ВСТАНОВИВ:

02.03.2018 року ОСОБА_2 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Ємільчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Ємільчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, яка полягає в не нарахуванні і невиплаті ОСОБА_2 компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати доплати до пенсії та додаткової пенсії;

- зобов'язати Ємільчинське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строків виплати суми доплати до пенсії та додаткової пенсії нарахованої на виконання постанови Олевського районного суду Житомирської області від 23.08.2011 у справі № 2-а-1388/11, починаючи з 01 грудня 2010 року по 20 березня 2017 року (дату виплати заборгованості), відповідно до закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Олевського районного суду Житомирської області від 23.08.2011 у справі № 2-а-1388/11 було зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 доплати до пенсії як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановивши її на рівні однієї мінімальної заробітної плати визначених законодавством, щомісячно за період з 01 грудня 2010 року по 31 травня 2011 року, а також зобов'язано провести перерахунок додаткової пенсії ОСОБА_2 згідно із ч.3 ст.51, ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку 25 % від мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 01 грудня 2010 року по 31 травня 2011 року. На виконання вищезазначеного судового рішення відповідачем було проведено перерахунок доплати до пенсії та додаткової пенсії за період з 01 грудня 2010 року по 31 травня 2011 року, однак перерахована сума в розмірі 6 279,05 грн. була виплачена органами казначейства лише 20.03.2017. При цьому компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати нарахована не виплачена відповідачем не була. Вважаючи свої права порушеним позивач звернулась з даним позовом до суду.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_2 до Ємільчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків їх виплати.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, посилаючись на порушення норм матеріального процесуального права, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Зазначає, що спеціальним Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати" не встановлено обмеження строком виплати компенсації втрати частини доходів.

Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого судді по справі, перевіривши правильність висновків суду у межах доводів апеляційної скарги, прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що залишаючи позовну заяву без розгляду суд першої інстанції керувався ст.ст.122, 123 КАС України та виходив з того, що вказані позовні вимоги заявлені позивачем з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 та 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Отже, установлений КАС України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Судом встановлено, що позивачем вказаний адміністративний позов подано до суду 02 березня 2018 року. Підставою звернення до суду в даному випадку є бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_2 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку виплати суми доплати до пенсії та додаткової пенсії нарахованої на виконання постанови Олевського районного суду Житомирської області від 23.08.2011 у справі № 2-а-1388/11. Водночас, як зазначається у позовній заяві, про таку бездіяльність позивач дізналася 20.03.2017, коли їй на виконання постанови Олевського районного суду Житомирської області від 23.08.2011 у справі № 2-а-1388/11 було виплачено доплату до пенсії та додаткову пенсію в сумі 6 279,05 грн., однак компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати виплачено не було.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Відповідно до ст.4 Закону України від 19.10.2000 № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що перебіг строку звернення до адміністративного суд почався для позивача 20.03.2017, тобто з моменту, коли у неї виникла реальна можливість дізнатися про порушення свої прав виникла, а саме: коли їй була виплачена сума доплати до пенсії та додаткової пенсія, без виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків.

Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. При цьому поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, в тому числі звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

В той же час, заяву про поновлення строків пропущеного процесуального строку позивач до суду не подавала.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції не встановлено наявності поважних причин, за яких позивач не могла звернутися до адміністративного суду. Будь-яких істотних і вагомих причин пропуску строку на звернення до суду, які б непереборно перешкоджали позивачу звернутись до суду або надавали б суду підстави обчислювати строк звернення до суду з іншої дати ніж з 20.03.2017 та вважати строк звернення до суду не пропущеним або пропущеним, але з поважних причин - ні позовна заява, ні додані до неї матеріали, не містять.

При вирішенні процесуального питання щодо дотримання строків звернення до суду суд враховує практику Європейського суду з прав людини.

Так, у справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії" Суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

У Справі "Пономарьов проти України" Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Також прецедентна практика Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Круз проти Польщі" виходить з того, що реалізуючі п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Посилання апелянта на ч.2 ст.46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та доводи про те, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації витрати частині доходів апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки до вказаних правовідносин слід застосовувати відповідні норми адміністративного процесуального законодавства, а саме ст.122 КАС України, що регламентує строк звернення до суду.

Колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від "21" травня 2018 р. про залишення позовної заяви без розгляду - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. Шидловський

судді: Є.М. Мацький

С.М. Шевчук

Повне судове рішення складено "10" липня 2018 р.