Постанова № 75227541, 11.07.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 817/3426/15-а

ПОСТАНОВА

іменем України

"11" липня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Мацького Є.М.

суддів: Шевчук С.М.

Шидловського В.Б.,

за участю секретаря судового засідання Єфремової О.С.,

представника апелянта Артеменко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області на постанову Сарненського районного суду Рівненської області від "14" березня 2018 р. у справі за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області до Виконавчого комітету Сарненської міської ради Рівненської області про скасування рішення , -

суддя в 1-й інстанції - Довгий І.І.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м. Сарни,

дата складання повного тексту рішення - не зазначено,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про скасування рішення Виконавчого комітету Сарненської міської ради Рівненської області від 20.05.2015р. "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 19.02.2014р. № 53 "Про затвердження актів прийому - передачі житлових будинків до комунальної власності територіальної громади м. Сарни", та зобов'язати Сарненську міську раду Рівненської області утриматися від внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2012 р. № 995 "Про прийняття у комунальну власність територіальної громади м. Сарни гуртожитку по вул. Київській, 33".

Позивачем було зменшено позовні вимоги, просив скасувати рішення Виконавчого комітету Сарненської міської ради Рівненської області від 20.05.2015р. "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 19.02.2014р. № 53 "Про затвердження актів прийом - передачі житлових будинків до комунальної власності територіальної громади м. Сарни".

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 14.03.2018 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Позивач зазначає, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані із реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Посилається на те, що внаслідок прийняття рішень Сарненської міської ради від 27.12.2012 №995 "Про прийняття у комунальну власність територіальної громади м. Сарни гуртожитку по вул. Київській, 33" та рішення від 19.02.2014 № 53 регіональне відділення реалізувало законний інтерес щодо управління державним майном, яке не увійшло до статутного капіталу ПАТ «Сарненський завод мостових технологічних конструкцій.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дослідивши докази, зібрані в матеріалах справи колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги з огляду на наступне.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Сарненської міської ради №995 від 27.12.2012 вирішено прийняти безоплатно у комунальну власність територіальної громади м. Сарни гуртожиток по вул. Київська, 33 . Одночасно вказаним рішенням створено комісію із прийняття у комунальну власність гуртожитку по вул. Київська, 33.

На підставі вказаного рішення РВ ФДМУ по Рівненській області 10.10.2013 р. було винесено наказ №284 «Про передачу у комунальну власність територіальної громади м. Сарни гуртожитку по вул. Київська, 33 в м. Сарни ПАТ «СЗМТК».

19.02.2014 виконавчим комітетом Сарненської міської ради прийнято рішення № 53 "Про затвердження актів прийом - передачі житлових будинків до комунальної власності територіальної громад м. Сарни" у тому числі гуртожитку по вул. Київська, 33.

З матеріалів справи вбачається, що з метою створення правових підстав для належного приймання-передачі у комунальну власність гуртожитку, виконавчим комітетом Сарненської міської ради неодноразово надсилались звернення до РВ ФДМУ по Рівненській області, арбітражного керуючого Прокопчука О.М. щодо приведення у відповідність та надання міськвиконкому відповідної технічної документації на "гуртожиток" по вул. Київська, 33, оскільки передача технічної документації провадиться на "малосімейний житловий будинок". (а.с. 63-70).

З огляду на відсутність належної технічної документації на гуртожиток, 20.05.2015 рішенням виконавчого комітету Сарненської міської ради "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 19.02.2014р. № 53 "Про затвердження актів прийом - передачі житлових будинків до комунальної власності територіальної громад м. Сарни" виключено пункт щодо затвердження акту приймання - передачі гуртожитку по вул. Київській, 33 від 22.10.2013 .

Не погоджуючись з вказаним рішенням, РВ ФДМУ по Рівненській області звернулось до суду першої інстанції про його скасування.

Відмовляючи у задоволенні позову , суд першої інстанції дійшов висновку щодо правомірності прийнятого відповідачем рішення, а тому відмовив у задоволенні позову про визнання протиправними та скасування рішення №135 від 20.05.2015 .

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дослідивши докази, зібрані в матеріалах справи колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …». Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття оскарженого рішення) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Як установлено, спір виник щодо зобов'язання до фактичного прийняття у комунальну власність майна за актом приймання-передачі, що не пов'язано з реалізацією владних управлінських функцій, а тому спір не є публічно-правовим та не може бути розглянутий адміністративним судом.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що зазначена категорія спору не належить до юрисдикції адміністративних судів, і вважає не обґрунтованим висновок суду першої інстанції про розгляд справи по суті та відмову у задоволенні позову.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 12.06.2018 року по справі № 816/305/15-а.

Приписами ч.1 ст.238 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Частиною 1 ст. 319 КАС України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Отже, враховуючи те, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням правил предметної підсудності, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 319 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області задовольнити частково.

Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від "14" березня 2018 р. скасувати, провадження у справі закрити.

Роз'яснити позивачу на право звернення до суду у порядку господарського судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.М. Мацький

судді: С.М. Шевчук

В.Б. Шидловський

Повне судове рішення складено "11" липня 2018 р.