Постанова № 75227503, 03.07.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2117/17-а Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н.Л.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

03 липня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Граб Л.С.

секретар судового засідання: Бондаренко С.А.,

за участю:

представника позивача: Кравчука Сергія Анатолійовича

представника третьої особи ОСОБА_3- ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року (ухвалене в м. Вінниці) у справі за адміністративним позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" до Державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради Вінницької області Кушнір Валерії Валеріївни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6, ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора,

В С Т А Н О В И В :

у листопаді 2017 року сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес" звернулося до суду з позовом до Державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради Вінницької області Кушнір Валерії Валеріївни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6, ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес" є орендарем земельної ділянки строком на 5 років, що знаходиться на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, за наслідком укладання договорів оренди землі у 2010 році з власником земельних ділянок ОСОБА_3. Однак, внаслідок неправомірних дій посадових осіб органів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, здійснено подвійну реєстрацію права оренди вказаних земельних ділянок, що порушує його право користування орендованими землями.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року позов задоволено .

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, третя особа ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Так, апелянтом, зокрема, зазначено, що судом першої інстанції прийнято рішення про скасування державної реєстрації без встановлення того факту, що фактично оскаржується правомірність набуття третіми особами речових прав на нерухоме майно, яке на думку позивача належить йому, а не фактичні адміністративно - управлінські функції державного реєстратора, який приймає рішення і проводить державну реєстрацію, а отже такий спір не має ознак адміністративного та підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

11 травня 2018 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивача, в якому останній вказував на безпідставність доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач та третя особа - ОСОБА_6 правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України не скористалися.

В судовому засіданні представник третьої особи - ОСОБА_3 підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції, в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач та інша третя особа в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомленні належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали та перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції - скасувати, а провадження у справі - закрити, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи неоспорені факти про те, що між СТОВ "Прогрес", в особі директора Страмінського С.М. та громадянкою ОСОБА_3 укладено договори оренди землі від 12 січня 2010 року, відповідно до яких, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення №15 та №44, які знаходиться на території Суботівської сільської ради загальною площею 1,9428 га та 1,9429 га (п. 1 Договорів).

Відповідно до умов Договорів, орендодавець передав, а орендар прийняв у користування земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастрові № НОМЕР_1, площею 1,9428 га, та № НОМЕР_2, площею 1,9429 га, що розташовані на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області. Договора укладено на 10 (десять) років (п. 8 Договорів). Договора зареєстровано відділом Держкомзему Могилів-Подільського району, про що у Державному реєстрі земель вчинено записи від 27.05.2011 року за номером №052260004000237 та за № 052260004000140.

З інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно СТОВ "Прогрес" стало відомо, що ОСОБА_3 уклала нові договори оренди землі щодо вищевказаних земельних ділянок з ОСОБА_6, на підставі яких Державним реєстратором відділу надання адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради Вінницької області Кушнір В.В. (Лістафоровою В.В. до шлюбу) прийняті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо земельних ділянок розташованих на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області:

- індексний номер 32633182 від 30.11.2016 року про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки відповідно договору оренди землі б/н від 25.11.2016 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 щодо оренди земельної ділянки ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер НОМЕР_3, площею 1,9429 га,;

- індексний номер 32631726 від 30.11.2016 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки відповідно до договору оренди землі б/н від 25.11.2016 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 щодо оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер НОМЕР_4, площею 1,9428 га;

Враховуючи, що вказані рішення про державну реєстрацію права оренди землі за ОСОБА_6 є протиправними, оскільки, таке право раніше вже було зареєстровано за СТОВ "Прогрес" на підставі укладених договорів оренди, які достроково не розривались та термін дії яких не закінчився, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення вимог чинного законодавства, органи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, при проведенні державної реєстрації речових прав за договорами оренди землі укладеними між СТОВ "Прогрес" та ОСОБА_3 в 2016 році належним чином не перевірили чи вже зареєстровані права оренди на дані земельні ділянки, внаслідок чого неправомірно здійснили повторну реєстрацію договорів оренди одних і тих самих земельних ділянок, внаслідок чого істотно порушено законні права та інтереси позивача як правомірного орендаря землі.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та вбачає наявність підстав для закриття провадження справі, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

У рішенні від 12.10.1978 у справі "Занд проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "суд, встановлений законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України та ст.5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За приписами п.7 ч.1 ст.4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

За правилами ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

З огляду на те, що вказані спірні правовідносини пов'язані з невиконанням умов цивільно-правової угоди, цей спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду зокрема в постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 336/2177/17, 18 квітня 2018 року у справі № 804/1001/16, від 04 квітня 2018 року у справі № 817/1048/16. Правових підстав відступити від вказаної позиції колегія не вбачає.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, що не належить до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З урахуванням наведених обставин, норм процесуального права та правових позицій Верховного Суду, колегія суддів прийшла до висновку про те, що зазначена категорія спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому провадження необхідно закрити з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.238 КАС України.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених ст. 19 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку щодо неналежності розгляду даного спору в порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з чим, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження по даній справі - закриттю.

Так, приписами ч. 1 ст. 239 КАС України передбачено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Тому, суд роз'яснює сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Прогрес" право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Також суд зазначає, що 03 липня 2018 року до суду від представника позивача надійшла заява про повернення сплати судового збору.

Стаття 139 КАС України передбачає розподіл судових витрат.

Як встановлено з матеріалів справи, та підтверджується квитанцією № 0.0.1016130667.1 від 19.04.2018 року, ОСОБА_3 за подання апеляційної скарги по даній справі було сплачено судовий збір у розмірі 4800 грн.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції закрив провадження по даній справі, то відповідно до вимог ст.139 КАС України сплачений судовий збір підлягає поверненню за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року скасувати, а провадження у справі за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" до Державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради Вінницької області Кушнір Валерії Валеріївни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6, ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора закрити.

Повернути ОСОБА_3 понесені судові витрати в розмірі 4800 (чотири тисячі вісімсот гривен), за рахунок коштів передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 09 липня 2018 року.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Граб Л.С.