Постанова № 75227495, 09.07.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/354/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Альчук М.П.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

09 липня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Граб Л.С. Білої Л.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Іллінецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року (ухвалене в м. Вінниці ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Іллінецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2018 року позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Іллінецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, йому безпідставно не зараховано 2 роки 3 місяці 15 днів - проходження строкової військової служби; 1 рік 10 місяців 22 дні - половина навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі; 6 років 8 місяців 1 день робота на посаді слідчого в Уманському МВ УМВС України у Черкаській області та слідчого в Оратівському РВ УМВС України у Вінницькій області, до стажу роботи судді, який визначений Законами України «Про статус суддів» і «Про судоустрій і статус суддів».

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що в управління відсутні правові підстави для проведення перерахунку щомісячного грошового утримання судді позивачу, оскільки згідно рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 року №4-рп/2016 зарахування до стажу роботи суддів періодів роботи на посаді слідчого, навчання у вищому навчальному закладі та строкової військової служби при призначенні розміру щомісячного грошового утримання суперечить чинному законодавству, зокрема ч. 1 ст. 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402.

Позивач не скористався своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України та не подав відзив на апеляційну скаргу відповідача.

За приписами ч. 1,п.3 ст. 311 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За таких умов, згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, з 06.06.2002 р. по 28.08.2017 р. позивач ОСОБА_3 працював на посаді судді Оратівського районного суду Вінницької області, а з 16.09.2014р. по 28.08.2017р. на посаді голови Оратівського районного суду Вінницької області.

Наказом Оратівського районного суду Вінницької області від 28 серпня 2017 року №45-к, на підставі рішення Вищої ради юстиції від 22 серпня 2017 року №2497/0/15-17 позивача виведено зі штату суддів Оратівського районного суду Вінницької області, як звільненого у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Стаж роботи на посаді судді, який дає право позивачу на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить більше 25 років, з яких 2 роки 3 місяці 15 днів - строкова військова служба; 3 роки 9 місяців 27 днів - навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського, 6 років 8 місяців 1 день - на посадах слідчого Уманського MB УМВС України у Черкаській області та слідчого Оратівського РВ УМВС України у Вінницькій області, 15 років 2 місяців 18 днів - на посаді судді Оратівського районного суду Вінницької області.

27.09.2017 року позивач звернувся із заявою до Іллінецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про призначення пенсії та надав довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №4-35/1326 від 13.09.2017 року, згідно якого розмір суддівської винагороди становить 28533,34 грн.

22.11.2017 року Іллінецьким об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Вінницької області призначено пенсію позивачу у розмірі 20807 грн. 12 коп., виходячи з розміру 80% суддівської винагороди.

28.11.2017 року позивач звернувся із заявою до відповідача Іллінецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про призначення йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру 90 відсотків суддівської винагороди.

Однак, Іллінецьким об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Вінницької області листом №К-90-03 від 05.12.2017 року у задоволенні заяви позивача відмовлено, та повідомлено, що період служби в органах внутрішніх справ, строкова військова служба та навчання в юридичному вузі не враховуються при визначені стажу для визначення розміру довічного грошового утримання судді, розмір його щомісячного довічного утримання становить 80% суддівської винагороди.

Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до п.8 ч.4 ст.48 Закону України № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

Згідно з ч.6 ст.47 Закону України № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.

Тобто, гарантії незалежності суддів не можуть бути звужені чи скасовані під час прийняття нових законів і внесення змін до чинних, про що також неодноразово було зазначено і Конституційним Судом України, зокрема, у рішеннях № 4-рп/2016 від 08.06.2016, № 3-рп/2013 від 03.06.2013, № 10-рп/2008 від 22.05.2008, № 8-рп/2005 від 11.10.2005.

Згідно з ч.3 ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України № 192-VIII від 12.02.2015 «Про забезпечення права на справедливий суд» та відповідно до рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2016 від 08.06.2016), щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Аналогічні норми вказані в Законі України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016, який набрав чинності 30.09.2016.

Відповідно до абз.2 п.25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Разом з тим, щомісячне довічне грошове утримання судді є не тільки соціальною виплатою (пенсією), але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних (законних) очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при звільненні його з посади (відставки), яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді.

Відповідно до ч.1 ст.120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Згідно з п.11 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній до 28.03.2015, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Законом України № 1798-VIII від 21.12.2016 «Про Вищу раду правосуддя» були внесені зміни в Закон України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема, п.34 доповнено абзацом 4 такого змісту: «Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)».

Пунктом 25 Розділ XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII визначено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» встановлено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, зокрема, календарний період проходження строкової військової служби.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

При цьому, стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Не включення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, періоду проходження військової служби і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним та таким, що суперечить чинному законодавству у спірних правовідносинах.

Даючи оцінку доводам апелянта щодо правомірності прийняття рішення про відмову в зарахуванні до щомісячного довічного грошового утримання судді : період строкової служби, період навчання та робота на посадах слідчого органів МВС України.

З розпорядження Іллінецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області № 122633 від 22.11.2017 року слідує, що загальний страховий стаж позивача складає 33 роки 18 днів, з якого 15 років 2 місяці 18 днів складає стаж судді.

Відповідно до розрахунку стажу ОСОБА_3 та копії його трудової книжки вбачається, що із 23.10.1981 р. по 07.02.1984 р. позивач проходив строкову військову службу у Збройних силах України.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач неправомірно не зарахував до стажу період проходження військової служби в Збройних силах СРСР, а тому позивач має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90 % від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.06.2014 №4-рп/2016 зазначив, що гарантії незалежності суддів не можуть бути звужені чи скасовані під час прийняття нових законів і внесення змін до чинних та вказав, що при визначенні довічного грошового утримання судді у відставці застосуванню підлягає частина третя статті 141 Закону № 2453-VІ, у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, а саме: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 % заробітної плати судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання».

Враховуючи вищенаведене, стаж роботи позивача на посаді судді, до якого, зокрема, з урахуванням вимог чинного законодавства, зараховується календарний період проходження строкової військової служби, в свою чергу, дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90 відсотків від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді без обмеження граничного розміру та проведення відповідних виплат, з урахуванням раніше виплачених сум грошового утримання.

Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 №К/9901/3222/17.

Також згідно з ч.4 ст.43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992р. №2862-ХІІ, який діяв на день набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р., судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.

Пунктом 11 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, чинній до 28 березня 2015 року) передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

За змістом абз.2 п.3-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», доповненим згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 №545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Отже, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів», було передбачено право судді на зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, календарного періоду проходження строкової військової служби, а також часу роботи на посадах прокурорів і слідчих.

Статтями 58 та 64 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи; конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що з вересня 1985 року по липень 1989 року позивач навчався на денній формі навчання у вищому юридичному навчальному закладі Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е.Дзержинського

Матеріали справи також підтверджують, що позивач з серпня 1989 року по квітень 1993 року працював слідчим Уманського МВ УМВС Черкаської області, а з вересня 1993 р. по квітень 1996 р. слідчим слідчої групи Оратівського РВ УМВС.

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що оскільки на день звільнення ОСОБА_3 мав стаж понад 25 років, що в свою чергу передбачає наявність права на обчислення розміру довічного грошового утримання виходячи з 90% заробітної плати судді, відтак, дії відповідача щодо не зарахування до стажу роботи періоду навчання, строкової військової служби та роботи на посаді слідчого є протиправними та порушують права позивача.

За правилами ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проаналізувавши доводи апелянта та наявні обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов до твердження, що вони є необґрунтованими та такими, що не відповідають положенням норм чинного законодавства.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції в повній мірі надав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, у зв'язку із чим, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Іллінецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Граб Л.С. Біла Л.М.