Постанова № 75227346, 05.07.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/3486/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Богаченка С. І.,

суддів - Рибачука А. І., Старунського Д. М.,

з участю секретаря судового засідання - Болюк Н. В.,

представника позивача - Звіра Р. П.,

представника відповідача - Демчик О. І.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року у справі № 813/281/18 (рішення ухвалене судом у складі головуючого судді Кухар Н. А. о 13 год 34 хв. у м. Львові, повний текст якого виготовлено 02 квітня 2018 року) за адміністративним позовом Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОККО-СХІД" про застосування арешту коштів на рахунках платника податків,-

В С Т А Н О В И В:

19 січня 2018 року Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби звернувся в суд з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОККО-СХІД", в якому просив застосувати арешт коштів, які перебувають на усіх рахунках, відкритих у банках, які здійснюють обслуговування відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем протиправно не допущено його посадових осіб до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, призначеної на підставі судового рішення, що відповідно до вимог підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України є підставою для застосування арешту коштів платника податків.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби подав апеляційну скаргу на нього, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує щодо її змісту і вимог, посилається на законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржене рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши головуючого суддю, представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції було встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 17 січня 2018 року Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби прийнято наказ № 52 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ОККО-СХІД" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2016 року та видано направлення на перевірку № 37; № 38.

18 січня 2018 року посадовими особами Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби здійснено вихід за податковою адресою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОККО-СХІД": смт. Славське, вул. І. Франка, 14а, з метою проведення позапланової документальної виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-Схід», однак посадовими особами відповідача було відмовлено у допуску посадових осіб Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, про що складено акт № 11/28-10-42-05/37776078.

У зв'язку з недопуском посадових осіб позивача до проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ОККО-СХІД", 19 січня 2018 року заступником начальника Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби винесено рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків № 2407/10/28-10-42-05-10.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що правові підстави для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках відповідача відсутні.

Суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною четвертою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно з підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, зокрема, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Підпунктом 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Таким чином, право у контролюючого органу для звернення до суду з вимогою про застосування арешту коштів на рахунку платника податків виникає, якщо: 1) у платника податків наявний податковий борг; 2) у платника податків відсутнє майно для погашення цього податкового боргу та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Враховуючи викладене, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що доказів наявності у відповідача податкового боргу та відсутності майна для погашення цього податкового боргу позивачем до суду не надано, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках відповідача.

Вищенаведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній в постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 813/4401/16.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року у справі № 813/281/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя С. І. Богаченко судді А. І. Рибачук Д. М. Старунський Повне судове рішення складено 10 липня 2018 року.