Постанова № 75227301, 10.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/5333/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Мазур А.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Літвіної Н.М.

суддів Федотова І.В.

Сорочка Є.О.

при секретарі: Архіповій Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою заступника директора Департаменту соціальної політики Бученка Максима Васильовича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до заступника директора Департаменту соціальної політики Бученка Максима Васильовича про визнання протиправними дій, стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до заступника директора Департаменту соціальної політики Бученка М.В., в якому просить суд визнати протиправними дії Заступника директора Департаменту соціальної політики КМДА Бученка М.В., що проявились в не вирішенні ним по суті жодної з вимог звернень позивача від 01 лютого 2017 року та від 13 березня 2017 року в неповідомленні про прийняте рішення за результатами перевірки звернень та в неодноразовому наданні неправдивої інформації, яка не підтверджена жодним доказом, що порушує ст. 40 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про звернення громадян», також позивач просив суд стягнути з відповідача компенсацію за заподіяну моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2018 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач - заступник директора Департаменту соціальної політики Бученко М.В., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та здійснені порушення вимог процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У поданому до суду письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що апеляційну скаргу подано відповідачем та тільки в частині задоволених позовних вимог, судом апеляційної інстанції не перевіряється законність судового рішення в іншій частині.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 та його донька - ОСОБА_5 проживають у квартирі загального користування, яка має окремі житлові приміщення, оплату комунальних послуг здійснюють за окремими особовими рахунками.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» позивач та його донька звернулися до Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації із відповідними заявами про надання житлової субсидії.

Так, на підставі заяв власників житла, ОСОБА_4 було надано житлову субсидію з листопада 2016 року, а у видачі субсидії ОСОБА_5 було відмовлено з підстав відсутності в базі даних відділу субсидій інформації про громадянку ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1.

01 лютого 2017 року не погоджуючись із даною відмовою, ОСОБА_4 звернувся із письмовою скаргою про порушення прав громадян з боку посадових осіб Управління населення Голосіївської РДА в м. Києві до начальника Головного управління соціального захисту населення м. Києва Костюренко Т.М. з вимогою зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської РДА в м. Києві надіслати повідомлення про призначення субсидії ОСОБА_5 за період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року та вжити заходів впливу до начальника відділу заходів впливу та начальника відділу субсидій зазначеного управління.

23 лютого 2017 року на зазначену скаргу позивач отримав лист Департаменту соціальної політики відповідь за підписом Заступника директора Департаменту соціальної політики Бученка М.В., яким не було вирішено питання, порушені в скарзі від 01 лютого 2017 року та було вказано, що заявник вже звертався у жовтні 2016 року до Управління житлових субсидій із заявою про призначення житлової субсидії, до того ж, під час особистого прийому працівниками Управління житлових субсидій було надана змістовна консультація з даного питання.

13 березня 2017 року позивач звернувся із зверненням до заступника директора Департаменту соціальної політики Бученка М.В. в якій просив надати письмову інформацію у визначені строки про те яким нормативно - правовим актом передбачено обов'язок надання громадянином в заяві про призначення житлової субсидії інформації про наявність розділених особових рахунків; повідомити ПІБ спеціаліста Управління житлових субсидій, яким була призначена ОСОБА_5 житлова субсидія з жовтня 2016 року; вихідний номер та дату поштового відправлення повідомлення про призначення житлових субсидій ОСОБА_4 та ОСОБА_5, повідомити дату особистого прийому ОСОБА_4 працівниками Управління житлових субсидій.

31 березня 2017 року листом Департаменту соціальної політики за підписом заступника директора Департаменту соціальної політики Бученка М.В. не було надано відповідь на звернення від 13 березня 2017 року та не вирішено жодне із порушених питань по суті, а натомість продубльовано аналогічну відповідь, як і у листі від 23 лютого 2017 року.

Вважаючи дані відповіді необґрунтованими та протиправними відмовами у наданні інформації за зверненням громадян, позивач звернувся із адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не розглянув належним чином скаргу від 01 лютого 2017 року та звернення від 13 березня 2017 року, а відтак порушив конституційне право ОСОБА_4 на звернення громадян.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Спірні відносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України та Законом України «Про звернення громадян».

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 40 Конституції України встановлено, що всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права на звернення регулює Закон України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР).

Передбачене ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» право громадян України звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення кореспондується із встановленими ст. ст. 14, 15, 19 цього Закону обов'язками органів державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб, керівників та посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону № 393/96-ВР, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Дане також кореспондується із положеннями п.п. 17 п. 6 Положення про Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.02.2013 №175, а саме: Департамент відповідно до визначених повноважень розглядає в установленому законодавством порядку звернення громадян.

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про звернення громадян» скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для звернення до Департаменту соціальної політики слугувало питання призначення житлової субсидії ОСОБА_5, натомість зміст відповідей Департаменту соціальної політики від 23 лютого 2017 року № 051/Ж-888-002-2 та від 31 березня 2017 року №051/Ж-2581-002-2 стосувався особисто ОСОБА_4, тобто звернення заявника не були вирішені по суті.

Доводи апелянта про те, що листом від 30 грудня 2016 року №13986 вже було вирішено питання щодо суті порушених вимог, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки з наданої позивачем інформації, вбачається, що даний лист стосувався призначення житлової субсидії ОСОБА_4, а не ОСОБА_5 і не може вважатися належним доказом в даній судовій справі, оскільки стосується іншого суб'єкта правовідносин, а відтак відповідач не довів зворотного.

З вищезазначених обставин вбачається, що відповідач лише надав у визначені законом строки відповідь на скаргу, що підтверджується листом від 23 лютого 2017 року №051/Ж-888-002-2 та на звернення листом від 31 березня 2017 року № 051/Ж-2581-002-2, однак із змісту відповідей вбачається, що ані скарга, ані звернення не була вирішені по суті, до того ж відповіді стосувалися самого заявника, а не особи щодо якої було подано скаргу та звернення - ОСОБА_5

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що відповідач не розглянув належним чином скаргу від 01 лютого 2017 року та звернення від 13 березня 2017 року, а відтак порушив конституційне право ОСОБА_4 на звернення громадян. Доказів, що спростовують дану інформацію суду надано не було.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано обставини та прийнято рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій заступника директора Департаменту соціальної політики Бученка М.В. щодо неналежного розгляду по суті звернень ОСОБА_4 від 01 лютого 2017 року та від 13 березня 2017 року, надання недостовірної інформації на вказані звернення.

Колегія суддів також вважає безпідставними доводи апелянта про неправомірне стягнення з відповідача судових витрат, оскільки, на переконання апелянта, позивачем зазначені витрати не сплачувались.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 квітня 2017 року позовну заяву залишено без руху та зобов'язано позивача сплатити судовий збір.

04 травня 2017 року ОСОБА_4 виконав вимоги ухвали суду та надав до суду оригінал платіжного документу від 04 травня 2017 року про сплату судового збору у розмірі 1280 грн.

Відповідно до ч. 1ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 зазначеної статті).

З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно вирішено питання про розподіл судових витрат.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника директора Департаменту соціальної політики Бученка Максима Васильовича - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Літвіна

Судді І.В. Федотов

Є.О. Сорочко

Повний текст постанови виготовлено 11 липня 2018 року.