
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/3073/18
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Гуцала М.І.
суддів: Бенедик А.П. , Мельнікової Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2018, суддя Бадюков Ю.В., (повний текст рішення складено 25.05.18) по справі № 820/3073/18
за позовом ОСОБА_1
до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області з вимогами:
- визнати протиправною відмову Ізюмського об'єднаного УПФ України в Харківській області у донарахуванні та виплаті державної і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за період з 01 січня по 02 серпня 2014 року на підставі Постанови колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2009 року у справі №2-а-38/09/2002 у розмірі 6,5 мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.ст.50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
-стягнути із Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області державну та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, за період з 01 січня по 02 серпня 2014 року на підставі Постанови колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2009 року у справі №2-а-38/09/2002 у розмірі 6,5 мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у сумі 27801 грн.02 коп.
- зобов'язати відповідача відповідно до ст. 382 КАС України подати у 15-денний строк після набрання чинності рішення звіт про виконання судового рішення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2018 адміністративний позов залишено без задоволення.
Не погодившись з таким рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій стверджує про його не відповідність положенням Конституції України, діючому законодавству та Кон венції про захист прав людини та основоположних свобод, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення адміністративного позову.
На подану апеляційну скаргу від відповідача надійшов відзив, в якому зазначається, що з 01.01.2012 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 № 1210, якою затверджено Порядок обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Цей Порядок визначає механізм обчислення пенсії но інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, відповідно до статті 54 Закону № 796-ХІІ відповідно до якого позивачу призначено та виплачується пенсія. Пунктом 6-7 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 № 719- П визначено, «що норми і положення статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальним захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджету інших фондів загальнобов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік». Оскільки підстав для задоволення позову немає, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягає частковому задоволенню, а позов підлягає залишенню без розгляду, виходячи з наступного.
Приймаючи рішення про залишення без задоволення адміністративного позову суд першої інстанції не врахував строку звернення до суду, встановленого ст.122 КАС України.
Положеннями ст. 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Таким чином, правовий припис «в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом» означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, які встановлені законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.
Строк звернення до адміністративного суду - це строк, протягом якого особа, яка вважає, що рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень порушують її права чи інтереси, може звернутися до суду за захистом.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Колегія суддів зазначає, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі, і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, справа «Стаббігс та інші проти Великобританії» (рішення від 22.10.1996 року), «Девеер проти Бельгії» (рішення від 27.02.1980 року).
Колегією суддів встановлено, що постановою Барвінківського районного суду Харківської області від 03.06.2009 у справі № 2-а-38/09 зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії, виходячи із 6 мінімальних розмірів пенсій за віком відповідно до ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які пост раждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як інваліду третьої групи, починаючи з 01.09.2005 по 01.04.2009.
Вищевказаною постановою Барвінківського районного суду Харківської області зобов'язано Управ ління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області провести по відношен ню до мене перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, з 01.09.2005 по 01.04.2009 в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленою ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуван ня", з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили пра цездатність.
Постановою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2009 у справі №2-а-38/09/2002 постанову Барвінківського районного суду Харківської облас ті від 03.06.2009 виключивши в резолютивній частині " в строк два місяці після набрання чинності постанови суду", та замість слів " з 1 вересня 2005року по 1 квітня 2009 року" вказати слова " з 1 вересня 2005 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року".
Постанова Барвінківського районного суду Харківської області від 03.06.2009 у справі № 2-а-38/09, з урахуванням змін, внесених постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2009, набрала законної сили.
На виконання зазначеного судового рішення суду Управлінням Пенсійного фонду була призначена та виплачується, відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Проте, позивач вважає, що Ізюмським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області не було донараховано та виплачено пенсію в розмірі, визначеному ст.ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.
Таким чином, враховуючи приписи ч. 2 ст. 122 КАС України, позивачем було пропущено строк звернення до суду. Проте, в обґрунтування пропущення строків звернення до суду позивач нічого не зазначав.
Така триваюча бездіяльність позивача щодо звернення до суду за захистом своїх прав сприймається колегією суддів як триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити.
При цьому враховується, що початок перебігу строків звернення до суду з позовом щодо оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів у зв'язку з невчиненням відповідачем певних дій або неприйняттям рішення, які відповідач повинен був вчинити у відповідності до вимог закону.
Як свідчать обставини справи, позивач отримавши у 2014 році призначену йому пенсію у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 у зменшеному розмірі, фактично був обізнаний про бездіяльність відповідача та порушення відповідачем своїх прав на отримання доплати пенсії та не був позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про захист порушеного права.
Між тим, колегія суддів звертає увагу на те, що адміністративний позов був пред'явлений до суду лише 24.04.2018, тобто зі значним пропуском шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.
Позивачем не наведено та не надано доказів наявності поважних причин, які перешкоджали своєчасно позивачу звернутись до суду, а судом апеляційної інстанції не встановлено фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення ОСОБА_1 до суду за захистом своїх прав.
З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не звернув увагу, що позивачем пропущений строк на звернення до суду з даним адміністративним позовом, оскільки позивач не був позбавлений можливості звернутися до суду за захистом свого порушеного права у встановлений процесуальним законом строк.
При цьому, колегія суддів зазначає, що ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції позивачем не надано будь-яких належних доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 3ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
У відповідності до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Положеннями п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
З огляду на викладене колегія суддів вважає необхідним скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2018 та залишити адміністративний позов ОСОБА_1 без розгляду.
Оскільки адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду, колегія суддів не надає оцінки іншим доводам сторін, що викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї щодо суті спору.
Керуючись ст. 243, 250, 308, 310, 311 315, 319, 321, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2018 по справі № 820/3073/18 скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя М.І. Гуцал Судді А.П. Бенедик Л.В. Мельнікова
Повний текст постанови складено 10.07.2018.
Судове рішення № 75227296, Харківський апеляційний адміністративний суд було прийнято 10.07.2018. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 820/3073/18. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: