Постанова № 75227177, 06.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/5162/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Подобайло З.Г.

суддів: Григорова А.М. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2018, суддя Зінченко А.В., м. Харків, повний текст складено 21.03.18 по справі № 820/5162/17

за позовом ФОП ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення – рішення Головного управління ДФС у Харківській області № НОМЕР_1 від 01.08.2017р., яким позивачу донараховано податок на додану вартість в розмірі 552380,0 грн. та застосовано штрафну ( фінансову) санкцію) в розмірі 138095,00 грн. та № НОМЕР_2 від 01.08.2017р., яким зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 2536,00 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2018р. адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 01.08.2017. Стягнуто з Головного управління ДФС у Харківській області на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 6930,11 грн.

ГУ ДФС у Харківській області не згодне з вказаним рішенням, подало апеляційну скаргу , вказує на правомірність висновків акту перевірки та прийнятих податкових повідомлень-рішень, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2018 р., прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

ОСОБА_1 вважає апеляційну скаргу не обґрунтованою, вказує , що всі посилання та твердження апелянта не підкріплені доказами , просить суд відмовити у її задоволенні . рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача змісту судового рішення, що оскаржується, апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку в Харківській ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області (Чугуївське відділення).

В період з 01.01.2014 року по 30.06.2016 року ФОП ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування, з 01.07.2016р. по 31.12.2016р. здійснював діяльність на загальній системі оподаткування.

Види господарської діяльності - виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості (борошно) та оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, оптова торгівля іншими продуктами харчування.

ФОП ОСОБА_1 був платником єдиного податку, податку на доходи з фізичних осіб, податку на додану вартість, збори за спеціальне використання води, військового збору, єдиного внеску.

Матеріалами справи підтверджено, що фахівцем Головного управління ДФС у Харківській області проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності самозайнятої особи ОСОБА_1 щодо дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р., про що складено акт перевірки від 12.06.2017р. № 4460/20-40-13-15/НОМЕР_3.

Перевіркою встановлені порушення позивачем пунктів 185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п. 198.5 ст.198 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за грудень 2016 року на суму 554 916 грн. та до завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, за грудень 2016 року на 2536 грн.

На підставі висновків акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.08.2017 р. № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 690 475,00 грн., з яких основний платіж - 552 380 грн., штрафна санкція - 138 095,0грн. та № НОМЕР_2 про зменшення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 2536,0 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з неправомірності винесення вищевказаних податкових повідомлень – рішень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Пунктом 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України регламентовано, що об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного . законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Проаналізувавши наведене, суд зазначає, що відповідно до приписів п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Згідно п.п. 4.1.2. - 4.1.4. ст. 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;.

Відповідно до п.21.1 ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності; не допускати розголошення інформації з обмеженим доступом, що одержується, використовується, зберігається під час реалізації функцій, покладених на контролюючі органи; надавати органам державної влади та органам місцевого самоврядування на їх письмовий запит відкриту податкову інформацію в порядку, встановленому законом; оприлюднювати на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, перелік уповноважених осіб контролюючого органу та переданих таким особам функцій у випадках, передбачених цим Кодексом; вносити до інформаційних баз даних інформацію з документів, отриманих від платників податків у паперовій формі, а також інформацію про взаємодію з платниками податків, отриману в іншій формі.

Відповідно до п.83.1 ст.81 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: . документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи..

Відповідно до абз. 1,2 п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно п.86.1. ст. 86 Податкового кодексу України Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до п.86.10. ст. 86 Податкового кодексу України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

Так , в акті перевірки зазначено, що за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року встановлено заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суму 507418,27 грн.

Даний висновок зроблений на підставі розрахунку податкового органу , а саме: з однієї тони заготовленої сировини вихід висівок становить - 25%. За відповідний період позивачем придбано пшениці 2 та 3 класу в кількості 7753.866 тон. При переробці даної кількості пшениці вихід висівок повинен бути 1938,466 тон. За даними обліку за перевіряємий період реалізовано 683,875 тон висівок. Залишок висівок на 31.12.2016 р. становив 22 тони.

Отже перевіркою встановлено, що висівки в кількості 1232,59 тон не значаться на залишках ТМЦ станом на 31.12.2016 року та не були продані в перевіряємому періоді, в грошовому еквіваленті ця сума становить 2 537 089,30 грн. (1232,59 тон 2058,34 грн. за ціною продажу грудня 2016 року, без ПДВ), що призвело до заниження податкового зобов'язання до останнього звітного дня (податкового) періоду , що перевірявся у розмірі 507418,27 грн.

Податковий орган вказує , що наявність у позивача залишків пшениці за попередній рік не досліджувалась та не встановлена.

Позивач наполягає на тому , що пшениця, яка включена в розрахунок як придбана в 2014 є залишком пшениці, придбаної в 2013 році та відповідачем включена до податкового кредиту як придбана у 2014р.

Дійсно, в акті перевірки відображено , що перевіркою на підставі податкових накладних встановлено, що у 2014році позивачем придбано пшениці 3401,049 тон (т.1 а.с. 19).

Але , в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представником податкового органу визнано, що за зареєстрованими податковими накладними 2014р. підтверджено придбання позивачем пшениці у розмірі 1649 т.

Факт придбання пшениці у 2014 році у розмірі меншому ніж вказано в акті перевірці, підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами і реєстром придбання пшениці в 2014 році (накладні, видаткові накладні тощо).

Також, колегія суддів зазначає , що реєстрація податкових накладних минулих періодів (2013р.) у 2014 році не може бути доказом наявності залишків пшениці на складі, придбаної в 2013 році , станом на 2014 рік , оскільки цей факт вказує лише на те, що податкові накладні були отримані позивачем із затримкою і віднесені до податкового кредиту по мірі їх надходження, що не заборонялось діючим законодавством згідно вимог ст.198.6 Податкового Кодексу України.

В результаті даної помилки невірно обраховано і вихід висівок.

Також, позивачем надано до матеріалів справи документи в підтвердження списання і вивозу на територію полігону зіпсованої продукції (висівок), по купленим на відповідний обсяг твердих побутових відходів талонам, а саме договір на право користування полігоном твердих побутових відходів № 18 від 01.10.2013 р., укладений з КП “Чугуївський комунальній комплекс” та акти на списання матеріальних цінностей від 22.12.2015 року 579962.0 кг, від 22.12.2014 року – 2353210 кг., ДСТУ 3016 99.

Тобто , суд апеляційної інстанції вважає , що висновки податкового органу щодо заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суму 507418,27 грн. не відповідають первинним документам , а також відповідачем не спростовано наявність у позивача станом на 2014р. залишків пшениці за попередній 2013р.

В п.п.2.6.1. акту перевірки зазначено, що позивачем від ФГ «Моноліт - Агро» за податковою накладною №26/2/ від 07.05.2015 року отримано 79 т ячменю на загальну суму 300200.00 грн., в т.ч. ПДВ 50033,33 грн., який в подальшому не був реалізований і не значиться на залишках ТМЦ станом на 31.12.2016 року, в результаті чого суму ПДВ у розмірі 50033,33 грн. податковий орган вважає як занижене податкове зобов'язання за грудень 2016 року.

Позивач пояснив та надав суду докази того , що придбаний ячмінь використаний ним при виготовлені муки, що підтверджено внутрігосподарською накладною 02/06 від 02.06.2013 року про передання ячменя в мукомельний структурний підрозділ на переробку, калькуляціями, використання ним вальцьового млину, який надає можливість застосувати саме таку технологію виготовлення продукції. Отримана від переробки продукція (мука) в повному обсязі оприбуткована і реалізована в подальшому ПрАТ «Кобеляцький завод продовольчих товарів «Мрія», в підтвердження чого надано видаткові накладні .

При цьому , колегією суддів встановлено , що акт перевірки не містить висновків про відсутність реалізації виготовленої з ячменю муки , тому віднесення суми ПДВ у розмірі 50033,33 грн. до заниженого податкового зобов'язання в грудні 2016 року є незаконним.

Перевіряючими не зменшено обсяги виготовленого борошна на кількість переробленого ячменю та не враховано калькуляцію продуктивності мельниці борошно вальної “Харківчанка 1200 плюс”.

Аналіз вказаних документів податковим органом при проведенні перевірки не проводився.

Наведене вище відповідачем не спростовано.

Позивач зазначає , що документи податковим органом не витребувались під час перевірки, так як дані питання в ході перевірки не піднімались , перевіряючою були взяті документи за період , який уже перевірявся і ніяких порушень податкового законодавства встановлено не було.

Щодо оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 01.08.2017р. № НОМЕР_3, яким зменшено від’ємне значення , колегією суддів встановлено , що в акт перевірки відсутнє описання та відповідно не встановлено порушення , яке призвело до зменшення від’ємного значення , що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі -2536,0грн.

Факт не відображення такого порушення в акті перевірки визнано представником податкового органу в суді апеляційної інстанції. Відповідно факт порушення об’єктивно не встановлено перевіркою, що унеможливлює прийняття податкового повідомлення-рішення від 01.08.2017р. № НОМЕР_3.

Інших доводів в обґрунтування висновків про наявність порушень з боку позивача, на підставі яких прийняті оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення відповідач не надає. Доводів на обґрунтування правової позиції відповідача та відповідних доказів стосовно наявних, на його думку, порушень з боку позивача , про які зазначено в акті податкової перевірки та на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідачем до суду не надано.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірність винесених податкових повідомлень- рішень рішення належним чином в суді не довів, у зв’язку з чим оскаржувані податкові повідомлення – рішення підлягають скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною , підлягає скасуванню у зв'язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги , який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції , містить виключно суб'єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 , 323, 325 , 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2018 по справі № 820/5162/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст постанови складено 11.07.2018.