Постанова № 75227165, 10.07.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/3874/18

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Качмара В.Я., Мікули О.І.

за участі секретаря Смидюк Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року (суддя - Лунь З.І., м. Львів) у справі за адміністративним позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про скасування постанови, -

ВСТАНОВИЛА:

Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Львівській області 17 квітня 2018 року звернулося до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Львівській області про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 02.04.2018 у виконавчому провадженні №56080154. Протокольною ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року за згодою позивача замінено відповідача - Головне територіальне управління юстиції у Львівській області на належного відповідача - Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року у справі №813/1478/18 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. В доводах апеляційної скарги покликається на обставини, викладені у позовній заяві, яким суд першої інстанції не надав належної правової оцінки. Зокрема, наголошує, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - закон №1404-VIII), оскільки рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ повинно виконуватись органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Крім того, позивач не погоджується зі стягненням з нього виконавчого збору, оскільки жодних дій, спрямованих на примусове виконання судового рішення державним виконавцем вчинено не було.

Відповідач у відзвиві на апеляційну скаргу вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим, прийнятим з врахуванням всіх обставини справи та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що безпідставними є покликання позивача на ч.2 ст.6 Закону №1404-VIII, оскільки така встановлює порядок виконання органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів лише рішень про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, в той час, як рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 у справі №813/3764/17, яке знаходиться на виконанні у відповідача, є рішенням зобов'язального характеру.

Однак, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 у справі №813/3764/17 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії, стягнення винагороди та стягнення моральної шкоди позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправною відмову Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області щодо виплати ОСОБА_1 винагороди за час виконання ним обов'язків присяжного в Галицькому районному суді м.Львова за період з 06.05.2015 по 09.11.2015 та з 30.05.2016 по 28.12.2016; зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 винагороду за час виконання ним обов'язків присяжного в Галицькому районному суді м.Львова за період з 06.05.2015 по 09.11.2015 та з 30.05.2016 по 28.12.2016; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду набрало законної сили 12.03.2018.

Львівським окружним адміністративним судом 17.03.2018 видано виконавчий лист №813/3764/17, в якому боржником зазначено Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Львівській області, та яким зобов'язано останнього нарахувати та виплати ОСОБА_1 винагороду за час виконання ним обов'язків присяжного в Галицькому районному суді м.Львова за період з 06.05.2015 по 09.11.2015 та з 30.05.2016 по 28.12.2016. Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Берегових В.С. від 02.04.2018 відкрито виконавче провадження ВП №56080154 на підставі виконавчого листа від 17.03.2018 №813/3764/17, виданого Львівським окружним адміністративним судом 17.03.2018.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся із даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч.1 ст.46 КАС України передбачено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Згідно з ч.3 цієї статті відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).

За змістом ч.1 ст.287 КАС України (в редакції, чинній станом на час розгляду справи судом першої інстанції) учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

У відповідності до ст.6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» систему органів примусового виконання рішень становлять: Міністерство юстиції України; органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Згідно з п.3 «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802) органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління державної виконавчої служби), до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної виконавчої служби).

Аналізуючи вищенаведені правові норми, колегія суддів звертає увагу на те, що у спірних правовідносинах необхідно мати на увазі, що в цій категорії справ відповідачами можуть бути лише перераховані органи державної виконавчої служби у зв'язку з тим, що структурні підрозділи органів державної виконавчої служби: Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, відділи примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - не визначені Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» як самостійні органи державної виконавчої служби, що виключає можливість їхньої участі як відповідачів у таких справах.

Враховуючи те, що наведений перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним, судам, у разі подання позовної заяви до державних виконавців або інших посадових осіб органів державної виконавчої служби чи до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, необхідно за правилами ст.48 КАС України (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваної постанови) здійснювати заміну первинного відповідача на належного - відповідно Державну виконавчу службу України, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, або, у разі наявності заперечень позивача, залучати вказаний орган як другого відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.48 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, може за згодою позивача та особи, якій належить право вимоги, допустити заміну первинного позивача належним позивачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що допустити заміну належної сторони у справі може виключно суд першої інстанції за умови згоди позивача та незмінності підсудності адміністративної справи, а можливості заміни неналежної сторони судом апеляційної інстанції КАС України не передбачено.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, дійшов до висновку, що позов Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, який є неналежним відповідачем у цьому спорі, задоволенню не підлягає, оскільки в ході апеляційного розгляду справи встановлено, що позовні вимоги пред'явлено до неналежного відповідача і суд апеляційної інстанції позбавлений можливості залучити до участі у справі належного відповідача.

Інші доводи апеляційної скарги, які стосуються правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не підлягають оцінці в даному апеляційному провадженні, виходячи з того, що позов пред'явлений до неналежного відповідача, а відтак і законність його дій може бути перевірена лише у випадку пред'явлення позову до особи, яка є належним відповідачем у справі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що це не позбавляє позивача права на звернення до суду до належного відповідача за захистом свого порушеного права.

Пунктом 4 ч.1 ст.317 КАС України встановлено, що підставою для зміни судового рішення суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до ч.4 ст.317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувану постанову суду першої інстанції у частині мотивів відмови задоволення позовних вимог Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області слід змінити, частково задовольнивши його апеляційну скаргу.

Керуючись ст.272, 287, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року у частині мотивів відмови у задоволенні позову Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області змінити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді В. Я. Качмар О. І. Мікула Повне судове рішення складено 10 липня 2018 року.