Постанова № 75227094, 10.07.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/5827/17

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Корой С. М. час і місце ухвалення, м. Одеса

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Семенюк Г.В.

суддів: Потапчука В.О. , Шляхтицького О.І.

при секретаріВишневській А.В.

за участю сторін: Митниця ДФСГрищенко С.І. (довіреність)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» до Одеської митниці ДФС про скасування картки відмови та рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби України (далі - Одеська митниця ДФС), у якому просив суд визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA 500060/2017/000067/2 від 30.06.2017 року та Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 500060/2017/00773 від 30.06.2017 року, мотивуючи його тим, що на підтвердження митної вартості Товару декларант надав документи, які підтверджують митну вартість товару. Незважаючи на відсутність розбіжностей в числових значеннях митної вартості товару, позивачем, на вимогу митного органу додатково були надані пояснення щодо наданих документів та переліку документів, витребуваних додатково. Однак, 30.06.2017 р. митним органом було ухвалено Рішення № UA500060/2017/000067/2 про коригування митної вартості товарів, де вказано, що надані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують чистові значення складових митної вартості товарів. У зв'язку з чим, митна вартість оцінюваних товарів була визначена за резервним методом. У зв'язку з коригуванням митної вартості товарів митний орган також видав Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2017/00773 від 30.06.2017р.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2018 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 30.06.2017 року № UA 500060/2017/000067/2. Визнано протиправним та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці ДФС № UA 500060/2017/00773 від 30.06.2017 року.

Одеська митниця ДФС не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції від 29 березня 2018 року по справі № 815/5827/17 та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, апелянт зазначає, що відсутність у поданих до митного оформлення документів що містять відомості: про вартість упаковки або вартості пакувальних матеріалів; про вартість перевезення оцінюваних товарів; невідповідність умов оплати за товар наведеним в інвойсі, умовам оплати за товар, наведеним у зовнішньоекономічному контракті, а також невідповідність числового значення суми оплати за товар зазначеному у контракті (100%) числовому значенню наведеному в інвойсі; розбіжності в адресі відправника зазначені в митній декларації країни відправлення та митній декларації - унеможливлювали перевірку числового значення заявленої митної вартості товару.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Суд першої інстанції встановив, що 27.04.2017р. між TOB «Дунайська імпортна компанія» (надалі - Позивач) та Фірмою FRUTOPOLIS S.A. (Греція) був укладений зовнішньо - економічний Контракт № 336/17 (надалі -Контракт).

Відповідно до умов Контракту Фірма FRUTOPOLIS S.A. зобов'язалася поставляти, а TOB «Дунайська імпортна компанія» приймати та оплачувати товар, вказаний у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Контракту, в порядку та на умовах, обумовлених в Контракті.

Так, відповідно до Специфікації № 36 від 23.06.2017р. до Контракту та Інвойсу № 036 від 23.06.2017р, Фірма FRUTOPOLIS S.A. на умовах поставки FCA-Скідра (склад поставщика) поставила TOB «Дунайська імпортна компанія» наступний товар: персики свіжі класу А, у пластикових ящиках - 1970 шт., на 25 деревяних піддонах, врожай 2017 року, країна виробництва Греція, виробник - FRUTOPOLIS S.A., вага «брутто» - 20901 кг., вага «нетто» - 19541 кг, ціна - 0,39 євро за кг без транспортних витрат, на загальну суму 7620,99 євро; персики свіжі класу В, у пластикових ящиках 70 шт., на 1 деревяних піддонах, врожай 2017 року, країна виробництва Греція, виробник - FRUTOPOLIS S.A., вага «брутто» - 785 кг., вага «нетто» - 735 кг, ціна - 0,30 євро за кг без транспортних витрат, на загальну суму 220,50 євро.

На підставі Договору про надання послуг між позивачем та TOB «БЕК «Атаман-Груп» (надалі - декларант) з метою митного оформлення товару TOB «Дунайська імпортна компанія» для підтвердження його митної вартості до митного поста "Одеса-Порт" Одеської митниці ДФС (надалі - митний орган, Відповідач) була подана електронна митна декларація № UA 500060/2017/009797, де було визначено митну вартість Товару, що імпортується, за основним методом - за ціною зовнішньо - економічного Контракту № 336/17 від 27.04.2017р.

Для підтвердження митної вартості Товару декларант надав документи, які підтверджують митну вартість товару, а саме:

- зовнішньоекономічний Контракт № 336/17 від 27.04.2017р. та додаткова угода №1 від 09.06.2017 р.;

- специфікацію № 036 від 23.06.2017р. до Контракту № 336/17 від 27.04.2017р.;

- інвойс № 036 від 23.06.2017р.;

- прайс-лист від 22.06.2017р.;

- сертифікат походження товару форми EUR.1;

- митну декларація країни відправлення 17GREX410100035764 від 23.06.2017р. ;

- документи, які підтверджують транспортні витрати ( контракти з перевізниками, рахунок-фактура, автотранспортна накладна, договір-заявка, довідка про транспортні витрати, книжка МДП), інші документи, обумовлені ч. 2 ст. 53 МКУ, які підтверджують числове значення митної вартості та не містять будь-яких розбіжностей.

За результатами розгляду декларації № UA 500060/2017/009797 та доданих до неї документів, Одеською митницею ДФС складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 30.06.2017 року № UA 500060/2017/00773 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 30.06.2017 року № UA 500060/2017/000067/2.

Не погоджуючись з вищевказаними рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що правильність визначення Позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна неможливість застосування першого методу не були спростовані Відповідачем, а тому висновки щодо документального не підтвердження Позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості за допомогою іншого методу є протиправним.

Колегія суддів з означеними висновками суду першої інстанції погоджується з огляду на наступне:

Згідно з ч.1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частинами 2, 3 зазначеної статті передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з п.2 ч.5 ст.54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ч.3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зі змісту наведених норм вбачається, що передбачене ч. 5 ст. 54 МК України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені цим кодексом, а саме ч. 3 ст. 53 МК України надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

З матеріалів справи вбачається, що під час здійснення Митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів, було встановлено, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів митним органом зазначено наступні розбіжності:

- 1) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте в наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товарів;

Водночас, за умовами п.7.1, п.7.2 Контракту на поставку № 336/17 від 27.04.2017р. товар може поставлятися як у зворотній тарі Покупця, так і у тарі Постачальника, яка не підлягає поверненню та її вартість входить до ціни товару. Обов'язок упаковки і маркування товару покладається на Постачальника. Дані витрати входять до ціни товару та не підлягають відшкодуванню.

Таким чином, у даному випадку, якщо поставка товару була здійснена у тарі Постачальника, то, відповідно, її вартість також увійшла у ціну товару. Ту обставину, що поставка товару була здійснена у тарі Постачальника - компанії Frutopolis S.A. (Греція) підтверджено наданою позивачем калькуляцією від 23.06.2017р. (інвойс № 036, контракт № 336/17 від 27.04.2017 року), з огляду на яку: пакування - 0,075 євро, у тому числі: ящики - 0,055 євро, піддони - 0,02 євро.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи позивача стосовно того, що у спірних правовідносинах вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв'язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару. А відтак, у інвойсі, пакувальному листі, тощо цілком правомірно не зазначено окремо вартості пакування та тари, оскільки їх вартість входить до вартості товару, є її складовою частиною.

Варто зазначити, що відповідно до калькуляції до вартості товару також входять і витрати на переробку товару, охолодження, постійні витрати фабрики, витрати на митне оформлення (експорт), перевезення товару (з поля до фабрики). Проте, зазначені складові, також, окремо не зазначаються в інвойсі та пакувальному листі.

- 2) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість пеервезення оцінюваних товарів. Стосовно цього колегія суддів зазначає наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, для підтвердження транспортних витрат Товариство надало до митниці наступні документи:

1) контракт на перевезення № 338/17 від 12.06.2017р. укладений між TOB «Дунайська імпортна компанія» та Компанія «Masiv Auvto» SRL (Молдова).

Відповідно до п. 6.2.15 перевізник має право на укладення договору з третіми особами для належного і своєчасного виконання взятих на себе зобов'язань за Контрактом. Всі витрати з третіми особами перевізник бере на себе і відшкодування з боку Замовника такі витрати не підлягають.

2) Договір-заявка № 07- GR від 21.06.2017 року до Контракту № 338/17 від 12.06.2017р., якій містить усі необхідні реквізити для підтвердження вартості товару:реквізити Постачальника та Покупця;найменування товару, його вагу;маршрут перевезення;ставка на перевезення та інші. Рахунок-фактура, якій містить реквізити сторін, суму платежу, назву послуги та Контракт за яким здійснюється сплата.

Довідка про транспортні витрати, яка містить відомості про маршрут перевезення та вартість послуг від Постачальника товару до кордону України та від кордону до місця вивантаження товару.

Вищезазначені документи на транспортні витрати були надані митному органу.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість твердження відповідача про ненадання позивачем належних документів щодо підтвердження транспортних витрат.

Щодо компанії SRL "Rocon-Trans", яка зазначена у CMR як перевізник товару, вбачається наступне.

Відповідно до п. 6.2.15 Контракту № 338/17 від 12.06.2017р., укладеного між ТОВ "Дунайська імпортна компанія" та Компанія "Masiv Auvto" SRL (Молдова), останній має право на укладення договору з третіми особами для належного і своєчасного виконання взятих на себе зобов'язань за Контрактом. Всі витрати з третіми особами перевізник бере на себе і відшкодування з боку Замовника такі витрати не підлягають.

Так, між Компанією "Masiv Auvto" SRL та SRL "Rocon-Trans" 19.06.2017р. був укладений Договір на транспортне - експедиційне обслуговане та перевозку вантажів № 19/06/2017 (договір субперевезення) у тому числі і на перевезення вантажу Позивача. Даний Договір є у матеріалах справи.

Але, за умовами основного Контракту на перевезення, Компанія "Masiv Auvto" SRL (Молдова) несе відповідальність перед Замовником за вантаж та отримує винагороду за виконані роботи. Тому у заявці на перевезення та у рахунку-фактурі зазначені реквізити саме основного перевізника товару - Компанія "Masiv Auvto" SRL (Молдова).

Оскільки, безпосередньо транспортування вантажу Позивача здійснювала компанія SRL "Rocon-Trans". Отже, то в транспортних документах, таких як CMR та книжка МДП, зазначені реквізити саме цієї компанії.

Вищенаведеними встановленими судом обставинами, спростовується твердження апелянта, що до митного оформлення надано лише лист від "Masiv Avto" SRL від 23.06.2017 б/н та рахунок-фактура від "MasivAvto" SRL від 23.06.2017 № 29-GR.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що позивач надав усі документи які підтверджують вартість перевезення товару.

- 3) у п. 3.1. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 27.04.2017 № 336/17 зазначено, що оплата за товар здійснюється на умовах 100% передплати зі сторони покупця. Інших умов сплати за товар у контракті не наведено. Проте, згідно поданого інвойсу від 23.06.2017 № 036 вартість товарів становить 7841,49 ЕВРО, що не відповідає сумі попередньої оплати 75000 ЕВРО, вказаної в довідці банку № 170503IIB108449 від 03.05.2017. Таким чином, умови здійснення оплати за товар, наведені в інвойсі, не відповідають умовам здійснення оплати за товар. Стосовно цього пункту колегія суддів зазначає наступне.

Згідно умов Контракту на постачання товару № 336/17 від 27.04.2017 року та додаткової угоди № 1 від 09.06.2017р., оплата за товар може бути здійснена як за передоплатою, так і після постачання товару. За домовленістю сторін, в кожному окремному випадку, якщо постачальник наполягає на сплаті партії товару за передоплатою, то покупець відправляє на рахунок останнього визначену Постачальником суму грошей, а після поступово вибирає на цю суму товар. Після того, як товар на суму здійсненої передоплати був вибраний, наступна партія товару сплачується або знов за передоплатою, або після отримання товару, що вказується в кожному окремному випадку у інвойсі до кожної партії товару.

Як зазначає позивач, і не спростовано апелянтом, за домовленістю сторін, оплата за поставку товару за Інвойсом № 036 від 23.06.2017р. у розмірі 7841,49 євро була здійснена частково за рахунок передоплати, а частково після отримання товару.

Тобто, оплата за поставку товару за цим Інвойсом була здійснена відповідно до умов, зазначених у Додатковій угоді № 1 від 09.06.2017р. (а.с. 27).

Згідно з умовами Контракту № 336/17 (п. 1.2.), постачання товару здійснюється окремними партіями. Загальна кількість товару, що поставляється, складається з кількості поставленого товару, вказаного в інвойсі по кожній партії товару. Загальна сума Контракту дорівнює загальній вартості усього товару, який поставляється за даним Договором і становить 500 000 євро (п.2.1. Контракту).

Таким чином, вартість товару, що зазначена у інвойсі № 036 - 7841,49 євро, не може дорівнювати загальній вартості усього Контракту, тому що є вартістю тільки однієї з численних партій товару, що були поставлені у рамках вищевказаного Контракту.

Крім того, аналіз вищевказаних норм МКУ надає можливість стверджувати, що банківський документ не є єдиним та обов'язковим документом, якій підтверджує контрактну вартість товару, та його наявність або відсутність ніяким чином не впливає на право декларанта розмитнювати товар за основним методом при наявності інших документів, зазначених у ст. 53 МКУ.

- 4) адреса відправника FRUTOPOLIS S.A. вказана в митній декларації країни відправлення від 23.06.2017 № 17GREX410100035764 відрізняється від адреси вказаної в МД UA500060/2017/009797 та сертифікаті з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 23.06.2017 № A702774. Стосовно цього пункту колегія суддів зазначає наступне.

Експортна декларація ЕХ-1 - митний документ, що підтверджує експорт товарів з країн Європейського Союзу законність вивезення продукції з країни-експортера і ввезення в країну- імпортер. Відповідно до умов Інкотермс 2010 експортну декларацію може оформляти продавець чи покупець продукції.

Експортна декларація була оформлена Постачальником товару про що зазначено у розділі 1 декларації, тому заповнена на грецькій мові, у тому числі і адреса відправника.

У експортної декларації Постачальник зазначив виробничу адресу.

На підтвердження цього, суду був наданий лист з перекладом на українську мову від компанії FRUTOPOLIS S.A. (Греція) зі значенням адреси останньої, де Постачальник грецькою та англійською мовами вказав усі свої адреси: юридичну адресу (офіс Постачальника) та виробничу адресу - місце відвантаження товару.

Факт того, що дана декларація стосується саме товару, якій був поставлений за Контрактом № 336/17: у графі " 44" вказана цифра - 380/036 де "380" - це назва документа, цифра "036" - номер інвойсу. В свою чергу у інвойсу № 036 зазначені наступні данні: номер та дата Контракту, за якім був поставлений Товар, найменування постачальника та покупця Товару, найменування Товару, вага товару, вартість товару, а також розділення товару на класи.

Тобто, апелянт мав можливість дослідити цей документ та встановити його належність до інших документів, поданих для розмитнення спірної партії товару.

За таких обставин колегія суддів зазначає, що в оскаржуваному рішенні та в апеляційній скарзі не зазначено підстав неврахування поданих позивачем пояснень та не наведено правового обґрунтування для здійснення відповідачем висновків про те, що наявна, за позицією відповідача, різниця у поданих позивачем документах щодо адреси відправника, свідчить про те, що подані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують саме числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Посилання апелянта на наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості відомостей про те, що у попередні періоди подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 58 МК України, митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб для виконання зобовязань продавця. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Отже, з вищенаведених норм права вбачається, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і єдиною підставою його незастосування є, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2018 року у справі № 815/5827/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст Постанови складено - 11 липня 2018 року.

суддя-доповідач: Семенюк Г.В.судді Потапчук В.О. Шляхтицький О.І.