Постанова № 75226932, 10.07.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/4200/18

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.

за участі секретаря Смидюк Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року (суддя – Денисюк Р.С., м. Луцьк, повний текст судового рішення складено 02 квітня 2018 року) у справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Креатив Плюс» про накладення арешту на кошти на рахунках платника податків, -

ВСТАНОВИЛА:

Головне управління ДФС у Волинській області 11 серпня 2017 року звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Креатив Плюс» про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках відповідача. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не було допущено до проведення документальної позапланової виїзної перевірки службових осіб позивача, що є підставою для застосування адміністративного арешту майна платника податків, в тому числі й такої його складової, як арешт коштів на рахунках підприємства на підставі рішення суду.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року у справі №803/1029/17 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на недоведеність та неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В доводах апеляційної скарги вказує на обставини викладені в позовній заяві та зазначає, що відповідач відмовився від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення та необхідних для проведення перевірки документів не надав. Наголошує, що підхід, згідно якого адміністративний арешт коштів на рахунках платника податків можливий лише за наявності податкового боргу, повністю нівелює інститут звернення контролюючого органу до суду з відповідним позовом для відновлення законного права на проведення перевірки у разі протиправного не допуску. Відповідач відзиву на апеляцій скаргу не подав.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках ТОВ «Креатив Плюс», оскільки позивачем не надано до суду доказів наявності у відповідача податкового боргу та відсутності майна для погашення цього податкового боргу.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 08.08.2017 посадовими особами контролюючого органу складено акт №279/14-03/32396621 про відмову посадової особи ТОВ «Креатив Плюс» - директора та головного бухгалтера ОСОБА_1 у допуску службових осіб Головного управління ДФС у Волинській області до проведення позапланової перевірки ТОВ «Креатив Плюс». Від ознайомлення та отримання зазначеного акту директор ТОВ «Креатив Плюс» відмовилась.

Документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Креатив Плюс» проводилась посадовими особами позивача на підставі наказу Головного управління ДФС у Волинській області від 04.08.2017 №2054 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Креатив Плюс» та направлення на перевірку від 04.08.2017 №№1989, 1990, 1991, 1992, від 07.08.2017 №2000, 1999.

11.08.2017 першим заступником начальника Головного управління ДФС у Волинській області ОСОБА_2 у зв'язку з відмовою від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення та допуску посадових осіб контролюючого органу, прийнято рішення, яким застосовано умовний адміністративний арешт майна платника податків ТОВ «Креатив Плюс».

Посилаючись на вказані обставини, а також положення норм п.94.1, пп.94.2.3 п.94.2 та пп.94.6.2 п.94.6 ст.94 Податкового кодексу України (далі – ПК України) позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Положеннями пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України передбачено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у випадку, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Пунктом 81.1 ст.81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

При пред'явленні направлення платнику податків або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

У разі відмови платника податків або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків (п.81.2 ст.81 ПК).

Посилання апелянта на пп.94.2.3 п.94.2 та пп.94.6.2 п.94.6 ст.94 ПК України, як на підставу застосування арешту коштів на рахунках відповідача є необґрунтованими, з огляду на наступне.

Так, п.94.1 ст.94 ПК України встановлено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

У п.94.2 вказаної статті передбачено обставини, за наявності яких може бути застосовано адміністративний арешт майна. Зокрема, відповідно до пп.94.2.3 п.94.2 ст.94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Згідно з п.94.4 ст.94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду (пп.94.6.2 п.94.6 ст.94 ПК України).

Відповідно до пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

За змістом наведених правових норм законодавець передбачив два види арешту майна залежно від підстав та порядку його застосування: - арешт на кошти та інші цінності платника податків, що перебувають у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу; - адміністративний арешт майна, в тому числі коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом (не виключно обов'язку сплатити податкове зобов'язання), який застосовується за адміністративним або судовим рішенням (залежно від виду майна). При цьому, право у контролюючого органу для звернення до суду з вимогою про застосування арешту коштів на рахунку платника податків виникає, якщо: 1) у платника податків наявний податковий борг; 2) у платника податків відсутнє майно для погашення цього податкового боргу або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Аналогічного висновку щодо застосування норм права дійшов Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 06.02.2018 (справа 813/4401/16), який в силу приписів ст.242 КАС України має враховуватись судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Як вбачається з довідок ТОВ «Креатив Плюс» від 26.03.2018 №621/28, №621/26, №621/27 за даними бухгалтерського обліку станом на 23.03.2018 у товариства наявне майно, а саме: комп'ютер 220, первісна вартість якого 2173,92 грн. Крім цього, судом першої інстанції під час розгляду справи було витребувано у позивача докази щодо наявності або відсутності податкового боргу у ТОВ «Креатив Плюс» станом на момент проведення перевірки. На вимогу суду, представником позивача надано службову записку Головного управління ДФС у Волинській області з якої слідує, що згідно даних ІС «Податковий облік» станом на 27.03.2018 податковий борг у ТОВ «Креатив Плюс» відсутній.

Відтак, доказів наявності у ТОВ «Креатив Плюс» податкового боргу та відсутності майна для погашення цього податкового боргу позивачем до суду не надано, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках такого платника податків.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції відхиляє аргументи апелянта щодо необхідності застосування арешту коштів на рахунку відповідача, оскільки такий арешт може застосовуватися у випадках передбачених нормами пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України, а позивачем таких наведено не було.

Апеляційний суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Згідно із ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги пунктів 81.1, 81.2 ст.81, п.94.1, пп.94.2.3 п.94.2 та пп.94.6.2 п.94.6 ст.94 ПК України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області слід залишити без задоволення.

Керуючись ч.3 ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повне судове рішення складено 10 липня 2018 року.