Постанова № 75226899, 09.07.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/3882/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Кухтея Р.В., Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу судді Львівського окружного адміністративного суду від 19 січня 2018 року про передачу за підсудністю справи за його позовом до Личаківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова про зобов’язання вчинити дії,

суддя(і) у І інстанції ОСОБА_3,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складення повного тексту рішення не зазначено,

ВСТАНОВИВ:

9 листопада 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив зобов’язати Личаківське об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова (далі – Личаківське ОУ ПФУ) зобов’язати призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 10 листопада 2017 року у справі № 466/8659/17 відкрито провадження.

Ухвалою цієї ж судді від 28 грудня 2017 року справу № 466/8659/17 передано на розгляд Львівському окружному адміністративному суду на підставі пункту 3 частини 1 статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 19 січня 2018 року справу № 466/8659/17 передано на розгляд Шевченківського районного суду м. Львова відповідно до Розділу VІІ пункту 12 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив ухвалу від 19 січня 2018 року скасувати та передати справу у належний суд для розгляду її по суті.

Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно до пункту 2 частини 1 статті 311 та частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у порядку письмового провадження.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення суддею першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.

Статтею 18 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на день подання позову) було встановлено правила предметної підсудності адміністративних справ.

Відповідно до пункту 1 частини 2 вказаної статті цього Кодексу окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки ОСОБА_2, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

15 грудня 2017 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України у новій редакції, нормами пункту 10 розділу VІІ «Перехідні положення» якого передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частиною 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб’єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов’язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», за винятком спорів, пов’язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень».

При цьому суд апеляційної інстанції вважає, що даний публічно-правовий спір за правилами предметної юрисдикції віднесено до підсудності окружних адміністративних судів.

Положеннями частини 1 статті 30 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.

Вказані приписи процесуального закону не були враховані суддею Львівського окружного адміністративного суду при винесені ухвали про передачу справи до Шевченківського районного суду м. Львова.

Відповідно до приписів частини 1 статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Підсумовуючи наведене, апеляційний суд вважає, що оскаржувана ухвала судді Львівського окружного адміністративного суду підлягає скасуванню з направленням справи до цього ж суду для продовження розгляду .

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 312, 313, 320, 321, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу судді Львівського окружного адміністративного суду від 19 січня 2018 року скасувати, а справу № 466/8659/17 направити до Львівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді Р.В.Кухтей

ОСОБА_4

Постанова у повному обсязі складена 9 липня 2018 року.