Постанова № 75226886, 11.07.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/136/18

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – судді Федусика А.Г.,

суддів – Потапчука В.О. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Текссол-С" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2018 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Текссол-С" до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,-

В С Т А Н О В И Л А :

В січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Текссол-С" (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС (далі ДФС) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500010/2017/000008/2 від 21 жовтня 2017 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2018 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду ТОВ подало апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказане рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 17 жовтня 2017 року ТОВ подало до ДФС митну декларацію ІМ40ДЕ №UA500010/2017/007327 від 17 жовтня 2017 року, у якій позивачем було зазначено товар та його загальна митна вартість, визначена відповідно до основного (першого) методу визначення митної вартості товарів.

Під час здійснення ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів, поданих декларантом до митниці для підтвердження їх митної вартості разом з митною декларацією (МД) № ІІА500010/2017/007327 від 17 жовтня 2017, було встановлено, що в поданих документах є розбіжності та вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З огляду на зазначені обставини ДФС повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) виписок з бухгалтерської документації; 2) каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; 3) копій митної декларації країни відправлення; 4) висновків про вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини; 5) страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, або інформацію про здійснення або нездійснення страхування. Додатково декларанта повідомлено про те, що він або уповноважена особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленою ним митної вартості товарів.

Наданими додатково документами не спростовано (на думку ДФС) розбіжності, які виявлені митницею під час перевірки документів, які подані разом з митною декларацією

За результатом проведених консультації між органом доходів і зборів та декларантом щодо вибивної тканини полотняного переплетення у митній декларації було обрано метод визначення митної вартості - резервний, про що зазначено у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів № UA 500010/2017/000008/2 від 21 жовтня 2017 року.

За результатом проведених консультації між органом доходів і зборів та декларантом щодо тканини бавовняної 100% у митній декларації було обрано метод визначення митної вартості - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (третій метод), про що наявний запис у рішенні про коригування митної вартості товарів № ІІА 500010/2017/000008/2 від 21 жовтня 2017 року.

З наведених підстав відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA 500010/2017/000008/2 від 21 жовтня 2017 року, яке і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Вирішуючи справу та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ДФС під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Пунктом 1 ст.49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно до ч.1 та 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст.57 МК України (Глава 9) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Приймаючи спірні рішення про коригування митної вартості та не застосовуючи основний метод визначення митної вартості відповідач виходив з того, що подані декларантом документи мали розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Частиною 2 ст.53 МК України визначено документи, які підтверджують митну вартість товарів, якими є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п’ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу ст.53 МК України вбачається, що МК України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року № 3018-IV Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем було надано митному органу: митну декларацію ІМ40ДЕ №UA500010/2017/007327 від 17 жовтня 2017 року, копії контракту, додаткової угоди, додаткової угоди №281, інвойсу та коносаменту №КНІQ 1709029.

Однак ДФС, не визнаючи митну вартість, заявлену ТОВ згідно ціни контракту, посилалась на відсутність у наданих до митного оформлення документах інформації щодо включення або не включення вартості упаковки та пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Колегія суддів вважає вказані посилання необґрунтованими, оскільки згідно з пунктом 3 доповнення від 23 серпня 2017 року №281 до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 12 жовтня 2012 року № 1012/12 витрати на упаковку та маркування вже включені у вартість товару.

Висновки суду першої інстанції з приводу того, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо складової (витрати на упаковку та маркування) митної вартості товару, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки деталізація вказаних витрат та їх розмір жодним чином не впливає на визначення митної вартості за ціною договору, оскільки сам факт укладення контракту та додатку до нього свідчить про погодження сторонами всіх суттєвих умов, в тому числі і ціни товару з урахуванням всіх її складових.

Доводи митного органу з приводу відсутності у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) будь-якої інформації щодо здійснення або нездійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки справа містить лист від 20 жовтня 2017 року за №2010/17-01, направлений ТОВ на адресу ДФС, в якому зазначено, що ТОВ не здійснювало страхування товару до митної території України, тобто, ДФС мало інформацію з цього приводу ще на стадії до винесення спірного рішення.

Також, колегія суддів вважає безпідставним посилання ДФС на відсутність у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) будь-якої інформації щодо витрат на навантаження оцінюваних товарів, пов'язаних з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України, оскільки вказані витрати є складовою та невід’ємною частиною витрат, зазначених в п.3 контракту, тобто які включені у ціну товару.

Також, слід зазначити, що з аналізу положень Митного кодексу України вбачається, що право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Верховний Суд України у постанові від 30 червня 2015 року (справа 21-591а15) зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації, водночас.

В ході розгляду справи ДФС не було обґрунтовано підстав, за наявності яких поданих декларантом документів було недостатньо для визначення митної вартості за основним методом, тобто за ціною договору.

Окрім іншого, згідно до ч.2 та 3 ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості товару, а саме: вибивна тканина полотняного переплетення з вмістом волокон бавовни 70% та синтетичних текстурованих ниток поліефіру 30%, поверхнева щільність 131+5 г/м2, ширина рулону 220 см, без покриття та просочення, не призначена для дитячого асортименту ДФС зазначено про відсутність інформації щодо вартості операцій з ідентичними товарами, з подібними (аналогічними товарами) та інформації, необхідної для обчислення вартості на основі віднімання та додавання вартості. В той же час, відповідачем було зазначено, що ДФС буде здійснено коригування митної вартості, заявленої декларантом, за резервним методом до рівня митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, що саме по собі суперечить вищевказаним посиланням ДФС стосовно відсутності інформації щодо вартості операцій з аналогічними/подібними товарами та не узгоджується з положеннями ч.3 ст.57 МК України.

Таким чином, враховуючи все вищенаведене у сукупності колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500010/2017/000008/2 від 21 жовтня 2017 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи наведені положення діючого законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухвалені рішення припустився порушень норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв’язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з постановленням по справі нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст.308, 321, 322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Текссол-С" – задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2018 року - скасувати та прийняти по справі нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Текссол-С" до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500010/2017/000008/2 від 21 жовтня 2017 року.

Стягнути з Одеської митниці Державної фіскальної служби (65078, м.Одеса, вул.Гайдара, 21-а, ЄДРПОУ 39441717) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Текссол-С" (03151, м.Київ, вул.Молодогвардійська, 22, ЄДРПОУ 35892372) судовий збір у розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі).

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку ст.328-331 КАС України.

Головуючий: ОСОБА_2 Суддя: Суддя: ОСОБА_3 ОСОБА_1