Постанова № 75226625, 09.07.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/4510/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Кухтея Р.В., Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, старшого державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель, заступника начальника управління - начальника відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Семчука Руслана Миколайовича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

суддя(і) у І інстанції Потятинник Ю.Р.,

час ухвалення рішення 19 год. 12 хв.,

місце ухвалення рішення м. Коломия,

дата складення повного тексту рішення не зазначено,

ВСТАНОВИВ:

12 лютого 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 31 січня 2018 року № 04.1-23/61, винесену старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель, заступником начальника управління - начальником відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Семчуком Р.М. (далі - Інспектор) про притягнення його до адміністративної відповідальності за статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 170 грн.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 березня 2018 року у справі № 346/581/18 вказаний позов задоволено частково. Постанову від 31 січня 2018 року про накладення на ОСОБА_2 штрафу в розмірі 170 грн. скасовано, а справу надіслано на новий розгляд Інспектору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що висновки відповідача зроблені без належного з'ясування всіх обставин справи.

У апеляційній скарзі Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (далі - ГУ Держгеокадастру) просило зазначене судове рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що процесуальних та правових порушень при проведенні перевірки за дотриманням вимог земельного законодавства Інспектором не допущено, факт порушення земельного законодавства засвідчений відповідними процесуальними документами, складеними у встановленому законом порядку. Крім того, повноваження суду, відповідно до частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, не передбачають можливості надіслання справи на новий розгляд суб'єкту владних повноважень, що порушує провадження у справі про адміністративне правопорушення відповідно до норм КУпАП.

Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно до пункту 2 частини 1 статті 311 та частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у порядку письмового провадження.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до наказів ГУ Держгеокадастру від 5 грудня 2017 року № 776-ДК, № 777-ДК «Про здійснення державного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності» Інспектором було проведено обстеження земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства площею 0,1661 га з кадастровим номером НОМЕР_1 та площею 0,0800 га з кадастровим номером НОМЕР_2, які знаходяться межах населеного пункту с. Бистрець, присілок Довгі толоки, Верховинського району, Івано-Франківської обл., про що було оформлено відповідний акт обстеження земельної ділянки № 04.1-19/177, у якому зафіксовано, що на момент візуального обстеження частина земельної ділянки площею 0,1174 га із загальної площі 0,1661 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером НОМЕР_1 використовується ОСОБА_2 не за цільовим призначенням. На зазначеній земельній ділянці ОСОБА_2 здійснено будівництво дерев'яних споруд, порушено ґрунтовий покрив земельної ділянки шляхом виконання земляних робіт, робіт із благоустрою території, мощення території бруківкою. Відтак, беручи до уваги вимоги статей 125, 126 пункту «б» статті 211 Земельного кодексу України встановлено порушення, за яке передбачена адміністративна відповідальність за статтею 53-1 КУпАП.

Окрім того, ОСОБА_2 самовільно зайнято частину земельної ділянки площею 0,0615 га із загальної площі 0,0800 га з кадастровим номером НОМЕР_2 шляхом розміщення будівельних матеріалів, а також земельні ділянки загальною площею 0,0438 га сільськогосподарського призначення комунальної власності - шляхом розміщення будівельних матеріалів, що підтверджується здійсненими геодезичними обмірами спеціалістами ТОВ «Науково-виробничого підприємства «ГІС», якими виготовлено кадастровий план земельної ділянки по фактичному використанню, та фотоматеріалами.

При встановленні факту самовільного зайняття земельної ділянки Інспектор керувався статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням і охороною земель», відповідно до якої самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду).

8 грудня 2017 року Інспектором у присутності позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення № 04.1-22/51, який підписано ОСОБА_2 власноруч.

31 січня 2018 року Інспектором винесено постанову № 04.1-23/61, відповідно до якої ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 53-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 170 грн. Порушенням також заподіяно матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,0438 га, на суму 41 грн. 83 коп. Розрахунок здійснено відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963.

Відповідно до частини 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем ОСОБА_2 визнається факт самовільного захоплення земельної ділянки загальною площею 0,0438 га сільськогосподарського призначення комунальної власності у розумінні статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням і охороною земель» та спричинення у зв'язку із цим шкоди в сумі 41 грн. 83 коп., який додатково підтверджується письмовими доказами, зокрема, актами обстеження й перевірки та розрахунком шкоди.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції у тому, що відповідачем при розгляді справи і винесенні постанови щодо епізоду самовільного зайняття частини земельної ділянки площею 0,0615 га із загальної площі 0,0800 га з кадастровим номером НОМЕР_2 не було опитано власника даної земельної ділянки і не перевірено доводи позивача, який пояснив, що не захоплював даної ділянки, не розміщував на ній будматеріали, а будівельний вагончик є його спільною власністю із власником даної земельної ділянки. Окрім того, не було встановлено особу сусіда позивача та не з'ясовано його ставлення до таких обставин. Долучене до справи письмове пояснення позивача стосується іншого епізоду вчинення ним правопорушення.

Виходячи з наведеного, слід погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що постанову від 31 січня 2018 року про накладення на ОСОБА_2 штрафу в розмірі 170 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 53-1 КУпАП, винесено передчасно без з'ясування всіх обставин справи. Тому її слід скасувати, а справу надіслати справу на новий розгляд відповідачу.

Щодо доводів апелянта про відсутність у суду повноважень щодо направлення справи про вчинення адміністративного правопорушення на новий розгляд апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).

Таким чином, такі доводи апелянта є безпідставними, суперечать нормам процесуального права і до уваги апеляційним судом не приймаються.

У відповідності до приписів статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного ним рішення суду із відмовою у задоволенні позову.

Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 березня 2018 року у справі № 346/581/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді Р.В.Кухтей

Р.Б.Хобор

Постанова у повному обсязі складена 9 липня 2018 року.