Постанова № 75226613, 10.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 372/260/18 Суддя (судді) першої інстанції: Виноградова О.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Сорочко Є.О.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2018 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2018 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

1) визнати дії Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Обухівської міської ради неправомірними у відмові йому у встановленні статусу інваліда війни;

2) зобов'язати Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Обухівської міської ради встановити йому статус інваліда війни.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що у жовтні 2017 року він звернувся до відповідача з заявою про встановлення йому статусу інваліда війни, посилаючись на наявні в нього документи на підтвердження його участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони, однак отримав відмову.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2018 року позовні вимоги задоволено.

Визнано незаконною відмову Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації від 11 жовтня 2017 роек № 3536/06 у наданні ОСОБА_3 статусу інваліда війни відповідно до вимог п. 9 частини другої ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3552-ХІІ.

Зобов'язано Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації надати ОСОБА_3 статус інваліда війни відповідно до вимог п. 9 частини другої ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3552-ХІІ.

Зобов'язано Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації видати ОСОБА_3 посвідчення інваліда війни.

В апеляційній скарзі, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Зокрема, апелянт посилався на те, що для визначення статусу інваліда війни ліквідаторам наслідків аварії на Чорнобильській АЕС слід надати довідку, яка є витягом з розпорядження начальника Цивільної оборони Київської області про те, що громадянин був залучений до складу зведеного загону ЦО Київської області.

Так, позивач надав документи, які не дають чіткого розуміння і не містять інформації про розпорядчий документ (наказ чи розпорядження) який є витягом з розпорядження начальника Цивільної оборони Київської області про залучення особи до складу зведеного закону ЦО Київської області.

Таким чином, не має підстав для надання позивачу статусу інваліда війни, оскільки не має достатніх доказів того, що на нього поширюється дія п. 9 частини другої ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Відзив на апеляційну скаргу позивачем до суду апеляційної інстанції не надано.

Згідно з частиною другою статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії та є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 13 січня 2016 року та вкладкою до нього № НОМЕР_2 від 13 січня 2016 року (а.с. 1).

Відповідно до довідки МСЕК серії КИО-1 № 0430347 згідно з якою позивачу встановлено другу групу інвалідності з 23 травня 2014 року, причиною якої є захворювання, пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС (а.с. 8).

У подальшому, позивач звернувся до відповідача із заявою щодо встановлення статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення.

11 жовтня 2017 року листом № 3536/06 Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації відмовило позивачу у наданні статусу інваліда війни посилаючись на те, що в наданих позивачем копіях документів відсутній розпорядчий документ про залучення позивача до складу формувань Цивільної оборони (а.с. 10).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідача та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем до відповідача було подані всі необхідні документи на підтвердження того, що він брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони та отримав інвалідність внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, тому має право на встановлення статусу інваліда війни із видачею відповідного посвідчення.

При цьому, жоден нормативний документ з питань цивільної оборони не містить однозначної вимоги щодо обов'язковості видання розпорядчого документу про залучення кожної конкретної особи до дій у складі формувань Цивільної оборони.

Крім того, оскільки спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення, слід вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача видати позивачу посвідчення інваліда війни.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.

Так, Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-ХІІ від 22.10.1993 (далі - Закон №3551-ХІІ) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

З пояснювальної записки до проекту цього Закону вбачається, що до категорії осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, законодавець запропонував відносити вузьку категорію осіб (1300 чоловік), які з перших днів аварії разом з військовослужбовцями виконували роботи у 30-тикілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення у складі мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувалися військовому командуванню.

Абзацом 2 пункту 7 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 № 302 (далі - Положення № 302) встановлено, що «посвідчення інваліда війни», «Посвідчення учасника війни» і відповідні нагрудні знаки, «Посвідчення члена сім'ї загиблого» видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Вимогами п. 3 Положення № 302 передбачено, що відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Інвалідам війни (ст. 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення інваліда війни» та нагрудний знак «Ветеран війни - інвалід».

Згідно із п. 10 даного Положення «посвідчення інваліда війни» видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності. Інвалідам війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.

Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року № 1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 6 червня 1975 року № 90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

З огляду на зазначені правові норми обов'язковими умовами, за якими особу можна віднести до інвалідів війни, є наявність інвалідності, отриманої внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, та доказів залучення такої особи до складу формувань Цивільної оборони.

Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

Таким чином, особи, які залучались до складу формувань Цивільної оборони у квітні 1986 року, інвалідність яких пов'язана з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, за наявності документів, підтверджуючих право на отримання статусу інваліда війни, мають право отримати такий статус з видачею відповідного посвідчення.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_3 є інвалідом внаслідок захворювань, пов'язаних з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС, що підтверджується, зокрема, довідкою МСЕК серії КИО-1 № 0430347 (а.с. 8).

Згідно витягу з наказу Головного управління МВС України в Київській області від 16 травня 2005 року № 234 та маршрутного листа ГУ МВД України в Київській області від 19 травня 2005 року № 20/П-129, позивач із 28 листопада по 6 грудня 1986 року, з 29 вересня по 6 жовтня 1986 року, з 13 жовтня по 20 жовтня 1986 року та з 08 грудня по 15 грудня 1986 року був відряджений до м. Чорнобиль, де приймав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (а.с. 8-9).

Однак, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надав.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що, не зважаючи на те, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), є учасником ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 13 січня 2016 року, однак оскільки з матеріалів справи не вбачається віднесення Головного управління МВС України до складу формувань Цивільної оборони та відсутні докази залучення ОСОБА_3 до складу формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, тому підстав для встановлення статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення немає.

Таким чином, у разі відсутності доказів залучення осіб до складу формувань Цивільної оборони, відсутні підстави для встановлення останнім статусу інваліда війни згідно пункту 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-XII.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.06.2018 (справа №377/797/17) та від 10.05.2018 (справа №279/12162/15-а) та в ухвалі Верховного Суду України від 07.07.2017 (справа №676/4127/16-а), та ухвалі Вищого адміністративного суду від 31.05.2017 (справа №К/800/36540/16).

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що особи, яким встановлена група інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мають на пільги згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки, судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, в зв'язку з цим виникає необхідність у задоволенні апеляційної скарги та відповідно у скасуванні рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2018 року.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 242, 243, 308, 313, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2018 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак,

Є.О. Сорочко

Повний текст виготовлено: 11 липня 2018 року.