Ухвала суду № 75226577, 09.07.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

09 липня 2018 року справа № 823/2371/18

м. Черкаси

Суддею Черкаського окружного адміністративного суду Трофімовою Л.В. перевірено матеріали адміністративного позову у справі № 823/2371/18

за позовом арбітражного керуючого ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області,

про визнання незаконними дій, прийнято ухвалу.

19.06.2018 арбітражний керуючий ОСОБА_1, звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, просить:

- визнати незаконним та скасувати акт позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 04.05.2018 № 23 та визнати незаконним та скасувати довідку про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 23.05.2018 № 23 як підставу для складення акту про перевірку.

В уточнених позовних вимогах позивач просить: визнати дії посадових осіб відповідача №1 та відповідача №2, викладені у акті позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 04.06.2018 № 23 незаконними.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 19.06.2018 позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві десять днів з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Копію зазначеної ухвали позивачем отримано 26.06.2018, що підтверджується відміткою у поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення (штрих кодовий ідентифікатор 1803102843400).

02.07.2018 позивачем подано документи у порядку усунення недоліків: заяву про уточнення позовних вимог у трьох примірниках; копію свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого від 17.04.2013 у одному примірнику; копію 1, 2, 11 сторінок паспорту у одному примірнику; акт позапланової перевірки від 04.06.2018 № 23 в одному примірнику; копію листа Міністерства юстиції України від 18.06.2018 у одному примірнику; копію заяви арбітражного керуючого від 22.06.2018 з реєстром у одному примірнику.

Ухвалою від 19.06.2018 визначено, що позивачем не зазначено, про захист якого порушеного права позивача у сфері здійснення публічно - владних функцій кожного із визначених позивачів йдеться.

У заяві про уточнення позовних вимог, зокрема зазначено, що діями посадових осіб відповідача № 2, який діяв за дорученням відповідача № 1, викладеними у акті перевірки від 04.06.2018 № 23 порушено право самостійно приймати рішення, що відносяться до прав та обов'язків арбітражного керуючого при здійсненні повноважень ліквідатора ТОВ «Марількомфрукт». Позивач зазначає, що виявленні порушення та спосіб їх усунення є прямим втручанням органу контролю у повноваження ліквідатора ТОВ «Марількомфрукт». Також зазначено, що відповідачі разом та кожен окремо порушують право позивача на здійснення незалежної професійної діяльності арбітражного керуючого на підставі свідоцтва № 765, виданого Міністерством юстиції України.

Відповідно до ч.1 ст.161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Суд зазначає, що позивач, усуваючи недоліки позовної заяви, надав копії свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого від 17.04.2013; копію 1, 2, 11 сторінок паспорту; копію листа Міністерства юстиції України від 18.06.2018; копію заяви арбітражного керуючого від 22.06.2018 з реєстром, проте не надав копії зазначених документів відповідно до кількості учасників справи. КАС України (ч.4, ч.5 ст.94) передбачено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено у порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, що знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Позивачем надано до суду фото(ксеро)копії листа Міністерства юстиції України від 18.06.2018 та заяви арбітражного керуючого від 22.06.2018 з реєстром, що не засвідчені у встановленому порядку.

Неодмінними елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її обов'язок. Судовому захисту належить суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25.11.1997 №6-зп «Щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та ст.248-2 Цивільного процесуального кодексу України» ч.2 ст.55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемлюють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді. З правової позиції Конституційного Суду України слідує, що підставою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав. Позивач фактично оскаржує дії відповідачів при проведенні (оформленні результатів) перевірки, а також висновки, викладені у акті перевірки.

Враховуючи, що органом контролю фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, оспорювані дії щодо проведення перевірки та змісту висновків акту перевірки не є такими, що порушують права позивача та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав, у т.ч. на здійснення незалежної професійної діяльності арбітражного керуючого чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов'язків, визнання незаконними дій не призведе до поновлення порушеного права позивача, оскільки оскаржувані дії відповідача не є юридично значимими для позивача. У спірних правовідносинах актом, що має певні правові наслідки, породжує права та обов'язки для платника податків є рішення (акт індивідуальної дії), прийняте за результатами проведеної перевірки. Задоволенню у адміністративному судочинстві належать лише ті позовні вимоги, що відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

У заяві про уточнення позовних вимог позивач просить визнати дії посадових осіб відповідача №1 та відповідача №2, викладені у акті позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 04.06.2018 № 23 незаконними, проте не зазначає, які саме дії викладені у акті позапланової перевірки вчинено відповідачами як такі, що не відповідають критеріям згідно ч.2 ст.2 КАС України, у т.ч. кожним із відповідачів з огляду на те, що акт є носієм інформації.

Позивачем не надано доказів на підтвердження порушеного права. Натомість, у акті від 04.06.2018 № 23 відображено обставини встановлені за результатами перевірки та відображено відповідні висновки стосовно діяльності позивача - арбітражного керуючого ОСОБА_1 без прийняття рішення управлінсько-владного характеру.

Визначальним критерієм віднесення справи до адміністративної юрисдикції є суть спору. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак не кожен спір за участю суб'єкта владних повноважень є публічно-правовим. Позивачем не надано акта індивідуальної дії у розумінні п.19 ч.1 ст. 4 КАС України, не визначено конкретних дій (з позиції позивача «викладених в акті») кожного із відповідачів у сфері реалізації публічно-владних функцій у контексті впливу (зміни, припинення, скасування) на права позивача, не враховано ухвалу без руху щодо того, що сам по собі акт перевірки без прийняття у подальшому рішень управлінського характеру не впливає на права і обов'язки позивача. Визначальною ознакою приватно-правових відносин є наявність майнового, немайнового або особистого інтересу їх учасника. Спір є приватно-правовим навіть у тому випадку, якщо до порушення приватного права або інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

В ухвалі без руху від 19.06.2018 йдеться: стосовно твердження позивача щодо порушення його прав шляхом висвітлення недостовірної інформації про його діяльність варто зазначити, що справи про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації не підсудні адміністративним судам.

Відповідно до ст.1 КАС України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах. Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. За ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. Відповідно до ч.3 та ч.4 ст.6 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Держава законами встановлює критерії, за якими право на доступ до суду не є абсолютним.

В ухвалі без руху зазначено: акт перевірки і довідка не є актами індивідуальної дії, а у матеріалах справи відсутні відомості щодо наявності стосовно позивача подання, припису чи розпорядження будь-кого із відповідачів; у конкретній справі вирішується спір, предмет якого існує на час розгляду справи. В заяві від 02.07.2018 на усунення недоліків позивачем зазначено про засідання 03.07.2018 дисциплінарної комісії Міністерства юстиції України, проте не йдеться про визнання протиправним та скасування будь-якого індивідуального акта чи окремих його положень у контексті захисту прав позивача.

Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення. Об'єктом оскарження до адміністративного суду може бути рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, а суб'єктом оскарження такого рішення є арбітражний керуючий. Дисциплінарне провадження розпочинається з його відкриття і закінчується прийняттям рішення. Рішення про відмову у відкритті дисциплінарного провадження не передбачає для позивача наслідків, не породжує і не припиняє прав та обов'язків, а отже, не порушує його прав. Висновки, викладені у акті, є відображенням дій перевіряючих та не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для позивача жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків, а, отже такий акт не порушує прав останнього (Верховний Суд - ЄДРСР 74942202); дії із складання відповідного акта є лише способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції, що не порушує права позивача (Верховний Суд - ЄДРСР 74941505).

В ухвалі без руху зазначено про необхідність дотримання процесуальних вимог, а саме: «у прохальній частині позовної заяви не сформовано вимоги до кожного із відповідачів», що позивач залишив поза увагою у заяві про уточнення позовних вимог, у т.ч щодо сплати судового збору за кожну вимогу немайнового характеру (стосовного кожного із відповідачів).

З матеріалів адміністративного позову вбачається, що позивачем надано «заяву про уточнення позовних вимог за адміністративним позовом про визнання незаконним акту позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 04.06.2018 №23 та довідки про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 23.05.2018 №23», а вимоги сформовано щодо визнання дій посадових осіб відповідача №1 та відповідача №2, викладених у акті позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 04.06.2018 № 23 незаконними.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може згідно ст.45 КАС України визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою. Якщо подання заяви визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути заяву (ч.3 ст.45 КАС України).

Згідно п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, що залишено без руху, у встановлений судом строк. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч.5 ст.169 КАС України) - 26.06.2018 позивачеві вручена копія ухвали про без руху від 19.06.2018, де визначено десятиденний строк для усунення недоліків; заява про усунення недоліків надійшла до суду 02.07.2018 (07.07.2018 - вихідний день), тому матеріали позову повертаються із дотриманням процесуальних строків.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (ч.8 ст.169 КАС України).

Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги (п.2 ч.1 ст.7 Закону України від 08.07.2011 № 3676-VI «Про судовий збір»). Оскільки таке клопотання не надано, то немає підстав для вирішення питання повернення судового збору.

Керуючись ст. ст. 169, 248, 293-297 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву за позовом арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про визнання незаконними дій - повернути позивачеві разом із усіма доданими до неї матеріалами.

Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду у порядку, встановленому законом.

Копію ухвали направити позивачеві.

Ухвала набрала законної сили відповідно ст. 256 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням п.п.15.5. п.15 ч.1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.В. Трофімова