Постанова № 75226568, 09.07.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 липня 2018 року справа № 808/267/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Білак С.В. Чумака С.Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.03.2018 р. (суддя Батрак І.В.) в справі № 808/267/18 за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району (далі - УПСЗН) про визнання протиправними дій щодо відмови в проведенні розрахунку недоплаченої щорічної допомоги до 5 травня за 2016 рік; зобов'язання провести розрахунок недоплаченої щорічної допомоги до 5 травня за 2016 рік з урахуванням постанови Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12.01.2017 р. в справі № 333/7006/16-а. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12.01.2017 р. в справі № 333/7006/16-а, яка набрала законної сили 24.01.2017 р., визнано протиправними дії УПСЗН щодо недоплати позивачу разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 2016 рік та стягнуто з УПСЗН на його користь недоплачену разову грошову допомогу до 5 травня за 2016 рік в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше сплачених. Вказує, що заявою від 11.12.2017 р. направлено до відповідача вказане рішення суду та відповідь УДКСУ по Комунарському району м. Запоріжжя з вимогою здійснити розрахунок та конкретно визначити, яку саме суму недоплаченої щорічної допомоги до 5 травня має бути відшкодовано позивачу, проте відповідачем не здійснено дії на виконання судового рішення.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29.03.2018 р. в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апелянт вказує на неврахування судом першої інстанції, що підставою цього позову є відмова у здійсненні розрахунку недоплаченої щорічної допомоги до 5 травня, тобто не порушення відповідачем порядку виконання судового рішення, а відмова у наданні інформації, на яку особа має право відповідно до чинного законодавства.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12.01.2017 р. у справі № 333/7006/16-а визнано протиправними дії УПСЗН по Комунарському району щодо недоплати позивачу разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 2016 рік та стягнуто на його користь недоплачену разову грошову допомогу до 5 травня за 2016 рік в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше сплачених сум. Рішення набрало законної сили 24.01.2017 р., про що свідчить відповідна відмітка на його копії, долученої позивачем до матеріалів справи.

09.02.2017 р. позивач звернувся із заявою до Управління державної казначейської служби України у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області про прийняття виконавчого листа по справі № 333/7006/16-а на виконання. Листом від 21.04.2017 р. № 02-08.1/227-526 орган казначейської служби повідомив позивача, що не має можливості здійснити списання недоплаченої грошової допомоги до 5 травня за 2016 рік в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше сплачених сум та повернув надані документи без виконання у зв'язку з не визначенням суми допомоги у грошових одиницях.

Заявою від 11.12.2017 р. позивач направив до відповідача постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12.01.2017 р. у справі № 333/7006/16-а та відповідь УДКСУ по Комунарському району м. Запоріжжя та просив здійснити розрахунок та конкретно визначити, яку саме суму недоплаченої щорічної допомоги до 5 травня має бути відшкодовано позивачу, однак відповіді не отримав.

Встановивши, що предметом позову у цій справі є протиправність дій відповідача, вчинених в ході виконання рішення суду по справі № 333/7006/16-а, яке набрало законної сили, суд першої інстанції зазначив, що спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення, тому вказав, що якщо позивач вважав, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звернутись до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправним рішення, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов.

Зважаючи на те, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним при розгляді позовної вимоги позивача щодо виконання окремого судового рішення в іншій справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивачем по суті заявлено позовні вимоги щодо захисту своїх прав, які фактично стосуються питання повного виконання (неналежного виконання чи не виконання) постанови Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12.01.2017 по справі № 333/7006/16-а, то відповідно, ним невірно обрано спосіб захисту свого порушеного права, тому відмовив у задоволенні позову.

Суд вважає такий висновок суду обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12.01.2017 р. в справі № 333/7006/16-а визнано протиправними дії УПСЗН по Комунарському району щодо недоплати ОСОБА_2 разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 2016 рік; стягнуто на користь ОСОБА_2 недоплачену разову грошову допомогу до 5 травня за 2016 рік в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше сплачених сум. Судове рішення набрало законної сили 24.01.2017 р.

09.02.2017 р. позивач звернувся із заявою до Управління державної казначейської служби України у Комунарському районі м. Запоріжжя (далі - УДКС) про прийняття виконавчого листа в справі № 333/7006/16-а на виконання. Листом від 21.04.2017 р. № 02-08.1/227-526 УДКС повідомлено позивача про неможливість здійснення списання недоплаченої грошової допомоги до 5 травня за 2016 рік в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше сплачених сум через не зазначення конкретної суми, у зв'язку з чим повернуто документи без виконання.

Заявою від 11.12.2017 р. позивач направив до УПСЗН постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12.01.2017 р. у справі № 333/7006/16-а та відповідь УДКСУ та просив здійснити розрахунок та конкретно визначити, яку саме суму недоплаченої щорічної допомоги до 5 травня має бути відшкодовано позивачу, однак відповіді не отримав.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що предметом позову у цій справі є протиправність дій УПСЗН, вчинених в ході виконання судового рішення в справі № 333/7006/16-а, яке набрало законної сили.

Також судом першої інстанції цілком обґрунтовано зазначено, що судовим рішенням в справі № 333/7006/16-а вирішені правовідносини щодо права позивача на отримання щорічної допомоги до 5 травня, а спірні правовідносини стосуються саме фактичного виконання судового рішення.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Законодавством встановлений механізм примусового виконання рішення, а також процесуальний порядок контролю за виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Таким чином, є правильним висновок суду першої інстанції, що якщо позивач вважав, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, порушувалися його права, свободи чи інтереси, то позивач повинен був звернутись до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправним рішення дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов, у зв'язку з чим обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Посилання апелянта на те, що підставою цього позову є не порушення відповідачем порядку виконання судового рішення, а відмова у наданні інформації, на яку особа має право відповідно до чинного законодавства, є безпідставними через зазначення позивачем в позовній заяві підставою позову саме неможливість виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання соціальних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України в редакції, яка діє з 15.12.2017 р. та підлягає застосуванню судом апеляційної інстанції відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.03.2018 р. в справі № 808/267/18 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.03.2018 р. в справі № 808/267/18 за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 09.07.2018 р. та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 09.07.2018 р.

Суддя-доповідач: В.А. Шальєва

Суддя: С.В. Білак

Суддя: С.Ю. Чумак