Постанова № 75226560, 04.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/5947/17 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,

секретаря Андрієнко Н.А.,

за участю:

представника позивача: Нагайченка В.С.,

представника відповідача: Кучерявого О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталекс Профі» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 січня 2018 року, -

У с т а н о в и в:

ТОВ «Сталекс Профі» звернулося у суд із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 21.02.2017 року №0001031401, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 січня 2018 року позов задоволено.

Судове рішення умотивовано тим, що грошові кошти в сумі 6 882 641 грн., які отримані позивачем від ТОВ «АМК-Січ», ТОВ «Дамар», ПП «Дамар» протягом 2015-2016 років, не підлягають включенню до складу оподаткованого доходу в якості «безоплатно отриманих оборотних коштів», адже це призведе до подвійного оподаткування податком на прибуток доходу позивача.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що місцевим судом порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2016, за результатом якої вкладено акт від 23.01.2017 №18/26-15-14-01-02/38316724.

Згідно висновків акту перевірки установлено порушення позивачем, зокрема, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу, п. 5, 7 «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затвердженого наказом Міністерства фінансів від 29.11.1999 №290, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 1 238 294 грн.

Зокрема, контролюючим органом зроблено висновок, що факт списання з балансу товариства матеріальних цінностей, що привело до переходу права власності на них від позивача, підлягає відображенню у складі доходів товариства по даті відвантаження (та не пов'язано із фактом отримання грошових коштів від вказаних контрагентів) та нарахуванню податкових зобов'язань з податку на додану вартість, з огляду на відсутність реальності господарських операцій з боку таких. Суми грошових коштів, сплачених на банківські рахунки ТОВ «Сталекс Профі» вказаними підприємствами, не можна вважати як плата за товар (компенсація за отримані товарно-матеріальні цінності та послуги в межах здійснення господарської діяльності, яка проводиться з метою отримання прибутку), а є безоплатно отриманими оборотними коштами.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.02.2017 №0001031401, яке за наслідками адміністративного оскарження залишено без змін, та яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 1 488 783,00 грн., у тому числі за основним платежем 1238 294, 00 грн., за штрафними санкціями 250 489,00 грн.

Уважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся у суд із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статтею й якого передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

З матеріалів справи вбачається, що позивач включив до складу оподаткованого доходу (кредит рахунку 701 «доходи від реалізації готової продукції») вартість товарів, відвантажених ТОВ «АМК-Січ», ТОВ «Дамар», ПП «Дамар», на загальну суму 6 882 641 грн. та нарахував податкові зобов'язання.

Таким чином, грошові кошти в сумі 6 882 641 грн., які отримані позивачем від зазначених підприємств протягом 2015-2016 років, включені ним до складу оподаткованого доходу, тому включення таких повторно до складу оподаткованого доходу в якості «безоплатно отриманих оборотних коштів» призведе до подвійного оподаткування податком на прибуток доходу позивача в сумі 6 882 641 грн.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновок суду першої інстанції, що оскільки матеріалами справи підтверджено включення позивачем до складу оподаткованого доходу коштів в сумі 6 882 641 грн. (отриманих від ТОВ «АМК-Січ», ТОВ «Дамар», ПП «Дамар») та сплату з них податку на прибуток, висновок податкового органу про порушення позивачем пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу та п. 5, 7 «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи» є безпідставним, тому податкове повідомлення-рішення від 21.02.2017 №0001031401 підлягає скасуванню.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, в апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення позивачем вимог податкового законодавства, однак не наводить жодного доводу на спростування висновків місцевого суду стосовно того, що включення вказаних вище коштів повторно до складу оподаткованого доходу в якості «безоплатно отриманих оборотних коштів» призведе до подвійного оподаткування податком на прибуток доходу позивача.

Таким чином, місцевий суд дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини 1 статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 34, 243, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя - доповідачЯ.Б. Глущенко суддя О.М. Кузьмишина суддяО.Є. Пилипенко

(Повний текст постанови складений 09 липня 2018 року).