Постанова № 75226512, 04.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/13453/16 Суддя (судді) першої інстанції: Амельохін В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,

секретаря Андрієнко Н.А.,

за участю:

представника позивача: Габрієля Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Меткон» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Меткон» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2018 року, -

В С Т А Н О В И В:

ПП «Меткон» звернулося у суд із позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 16 червня 2016 року №0013871205, яким до позивача застосовано штрафні санкції за затримку сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств.

В обгрунтування вимог посилається на пункт 31 підрозділу XX Податкового кодексу, відповідно до якого за наслідками 2015 року штрафні (фінансові) санкції до платників податку на прибуток підприємств за порушення порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій з податку на прибуток підприємств та повноти його сплати не застосовуються.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення умотивовано тим, що оскільки спірним податковим повідомленням-рішенням до позивача застосована штрафна (фінансова) санкція саме за ст. 126 Податкового кодексу за несвоєчасну сплату податку на прибуток підприємства, то таке порушення не підпадає під дію п.31 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення і ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тими ж доводами, що і позовна заява.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з таких підстав.

З матеріалів справи убачається, що 15.06.2016 року відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток ПП «Меткон» за результатами якої складено акт № 8838/26-58-12-05-30-30867645.

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених п. 57.1 ст.57 Податкового кодексу, а саме грошове зобов'язання у розмірі 350 784, 00 грн. з граничним терміном сплати 10.03.2016 року було сплачено 21.04.2016 року, тобто з затримкою на 42 дні.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення № 0013871205, яке за наслідками адміністративного оскарження залишено без змін, та яким до позивача застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 57556, 00 грн.

Уважаючи вказане податкове повідомлення протиправним, позивач звернувся у суд із даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку рішенню відповідача, колегія суддів ураховує наступне.

Згідно з п. 31.1 ст. 31 Податкового кодексу строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до п. 35.3 ст.35 Податкового кодексу порядок сплати податків та зборів встановлюється цим Кодексом або законами з питань митної справи для кожного податку окремо.

За приписами п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з п.п. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

В пункті 54.1 ст. 54 Податкового кодексу зазначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі несвоєчасної подачі податкової декларації з податку на прибуток підприємств у терміни, передбачені пп. 49.18.3 п. 49.18. та п. 49.19. ст. 49 Податкового кодексу, або якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання у декларації протягом строків, визначених цим кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності, передбаченої п. 120.1 ст. 120 та п. 126.1 ст. 126 цього кодексу.

Пунктом 126.1 ст.126 Податкового кодексу передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом установлено, що 26.02.2016 року ПП «Меткон» подано до ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2015 рік (від 26.02.2016 № 9276139053), у якій задекларовано податок на прибуток підприємства за 2015 рік у сумі 350 784, 00 грн.

Відповідно до ІКП за кодом 11021000 нарахування по згаданій декларації проведено 10.03.2016 у розмірі 350 784, 00 грн., цього ж дня нарахування погашено у сумі 63 000, 00 грн. за рахунок переплати.

Відповідно до платіжного доручення № 347 залишок суми грошового зобов'язання у розмірі 287 784, 00 грн. сплачено 21.04.2016 року, тим самим погашено борг за самостійно визначеним зобов'язанням у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2015 рік.

Отже, дійсно позивачем несвоєчасно сплачено самостійно визначене грошове зобов'язання в сумі 287 784,00 грн. (термін сплати 10.03.2016, сплачено 21.04.2016).

Разом із тим, відповідно до п.31 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу за наслідками діяльності у 2015 році штрафні (фінансові) санкції до платників податку на прибуток підприємств за порушення порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій з податку на прибуток підприємства та повноти його сплати не застосовуються.

Колегія суддів звертає увагу на те, що повнота сплати податку на прибуток включає в себе, у тому числі, його розрахунок, декларування та сплату, тобто несвоєчасна сплата податку свідчить про порушення повноти його сплати , позаяк однією зі складових частин податкового обов'язку є своєчасність.

Отже, в силу приписів п.31 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу за порушення строків сплати узгодженого грошового зобов'язання з податку на прибуток за 2015 рік товариство не може бути притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу згідно із ст. 126 Податкового кодексу, що безпідставно не ураховано контролюючим органом.

Судом першої інстанції помилково взято до уваги роз'яснення Державної фіскальної служби від 06.05.2016 року №10165/6/99-99-15-02-02-15, адже останні не мають сили правового акта, а фактично є позицією податкового органу щодо того, як повинна застосовуватися норма права та не породжують для відповідних суб'єктів настання будь-яких юридичних наслідків, не впливають на їхні права та обов'язки, а отже не є обов'язковими для виконання.

Відтак, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній постанові, прийнятій з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також за неповного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом ч. 1 ст. 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

Керуючись статтями 34, 243, 310, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Меткон» задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2018 року скасувати.

Позов Приватного підприємства «Меткон» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 16 червня 2016 року №0013871205.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя - доповідачЯ.Б. Глущенко суддя О.М. Кузьмишина суддяО.Є. Пилипенко

(Повний текст постанови складений 09 липня 2018 року.)