Рішення № 75226356, 11.07.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2018 року м. Чернігів Справа № 825/2142/18

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Соломко І.І., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Національної поліції України (вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83-а, м. Чернігів, 14005) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Національної поліції України, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:

-зобов'язати Національну поліцію України зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років в поліції для призначення пенсії та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції час навчання у Чернігівському державному педагогічному інституті ім. Т.Г. Шевченка з 01.09.1989 по 23.06.1994 із розрахунку - один рік за шість місяців, шляхом внесення змін до наказу № 794 о/с від 29.09.2017 в частині визначення стажу служби в поліції для призначення пенсії та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції, зазначивши у наказі, що вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становить - 23 роки 04 місяці 06 днів, та скласти і направити до ГУНП в Чернігівській області новий розрахунок вислуги років ОСОБА_1, включивши до стажу служби в поліції час навчання у Чернігівському державному педагогічному інституті ім. Т.Г. Шевченка з 01.09.1989 по 23.06.1994 із розрахунку - один рік за шість місяців;

-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та зобов'язати здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 пенсії, починаючи з 30 вересня 2017 року відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262, зарахувавши до вислуги років час навчання у Чернігівському державному педагогічному інституті ім. Т.Г. Шевченка з 01.09.1989 по 23.06.1994 із розрахунку - один рік за шість місяців, що складає - 02 роки 04 місяці 26 днів;

-стягнути з Національної поліції України судові витрати на оплату судового збору та проведення лінгвістичної експертизи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами протиправно не враховано до служби в поліції для призначенні пенсії та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні час навчання позивача в Чернігівському державному педагогічному інституті, оскільки відповідно до висновку лінгвістичної експертизи, час навчання в цивільних вищих навчальних закладах зараховується додатково до вислуги років незалежно від того, чи присвоюється після її закінчення офіцерське (спеціальне) звання. Не зарахування відповідачами до стажу служби в поліції час навчання у вищому навчальному закладі суттєво впливає на розмір пенсії та одноразової допомоги при звільненні, тому порушує права позивача.

04.06.2018 ухвалою суду відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

25.06.2018 на адресу суду від Національної поліції України надійшов відзив, в якому представник зазначає, що підстави для зарахування позивачу до служби в поліції час навчання в Чернігівському державному педагогічному інституті, відсутні, оскільки після закінчення цивільного вищого навчального закладу позивачу не було присвоєно офіцерське звання (спеціальне) звання, тому цей період часу не може бути зараховано до вислуги років, відповідно до статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

19.06.2018 на адресу суду надійшов відзив від Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому представник зазначив, що відповідно до диплому Чернігівського державного педагогічного інституту, позивач здобула кваліфікацію спеціаліста "вчитель початкових класів і музики". Військове звання "лейтенант міліції" позивачу присвоєно у 1996 році наказом МВС України від 19.12.1996 №558 о/с. Вказане свідчить, що військове звання позивачу присвоєно не під час навчання в Чернігівському державному педагогічному інституті, а у період служби в органах МВС. Відтак даний факт унеможливлює додатково зарахувати до вислуги років для призначення пенсії за вислугу років на умовах Закону №2262 період навчання у Чернігівському державному педагогічному інституті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач закінчила Чернігівський державний педагогічний інститут ім. Т.Г. Шевченка за спеціальністю педагогіка та методика початкового навчання і музики за кваліфікацією вчитель початкових класів музики, що підтверджується копією диплома НОМЕР_1, реєстровий номер НОМЕР_2, виданий 24.06.1994р.(а.с.20). Зміна прізвища позивача підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища, свідоцтвом про розірвання шлюбу , свідоцтвом про одруження (а.с. 22-25).

Наказом УМВС України в Чернігівській області від 02.10.1996 № 329 о/с позивача призначено на посаду слідчого міжрайонного слідчого відділення по розслідуванню дорожньо-транспортних пригод при УМВС України в Чернігівській області та наказом від 19.12.1996 №558 о/с позивачу присвоєно звання «лейтенант міліції», що підтверджується витягом із послужного списку особової справи позивача (а.с. 30-31).

Відповідно до пункту 9 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-УІІІ, 07.11.2015 позивач перейшла у встановленому порядку на службу до Національної поліції України (наказ ГУНП України в Чернігівській області від 06.11.2015 №1 о/с).

Наказом Національної поліції України від 29.09.2017 №794 о/с звільнена зі служби в поліції за пунктом 2 (через хворобу) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». Відповідно до зазначеного наказу, стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років та одноразової грошової допомоги на день звільнення зі служби в поліції складає 20 років 11 місяців 09 днів, трудовий стаж - 05 років 10 місяців 18 днів, а усього загального страхового стажу для призначення пенсії - 26 років 09 місяців 27 днів (а.с.32).

Національною поліцією України при розрахунку вислуги років для призначення пенсії позивачу не зараховано час навчання в Чернігівському державному педагогічному інституті ім. Т.Г. Шевченка, та в подальшому ці обставини невраховувані ГУПФУ в Чернігівській області.

Позивач вважає, що не зарахування відповідачами до стажу служби в поліції для призначення пенсії і виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції час навчання в Чернігівському педагогічному інституті ім. Т.Г. Шевченка суттєво впливає на розмір пенсії та одноразової допомоги при звільненні, та порушує права позивача.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку ( частина друга стаття 2 КАС України).

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 розділу I Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114) до рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ належать особи, які перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ і яким присвоєно спеціальні звання, встановлені законодавством.

Пунктом 20 Положення № 114 передбачено, що час перебування осіб рядового і начальницького складу на службі в органах внутрішніх справ зараховується до загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу за спеціальністю згідно з законодавством.

Конституційний Суд України в рішенні від 27 лютого 2003 року у справі № 4-рп/2003, зазначив, що служба в органах внутрішніх справ має ряд специфічних властивостей, що повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексом організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби в органах внутрішніх справ, так і після звільнення у запас або у відставку.

Питання щодо обчислення вислуги років при призначенні пенсії особам, звільненим з органів внутрішніх справ регулюється Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ) та Порядком обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 (далі - Порядок № 393).

Згідно з частиною другою статті 17 Закону України № 2262-XII до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Аналогічний порядок обчислення вислуги років особам, які мають право на пенсію за цим Законом міститься і в пункті 2 Порядку № 393.

Стосовно зарахування до вислуги років осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, часу їхнього навчання відповідно до статті 17 цього Закону, то Верховний Суд України у постанові від 10 березня 2015 року у справі № 21-411а14 з цього приводу зазначив, що у наведеному вище тексті норми права розділові знаки і сполучник «також» у сполученні з «а» вказують, що обставини, викладені після сполучника, мають таке саме значення, як і викладені до зазначеного сполучника. Тобто додатково до вислуги років при призначенні пенсії зараховується час навчання у цивільних вищих навчальних закладах і в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання. Виходячи з синтаксичної структури речення, додатково до вказаної вислуги може бути зарахований час навчання в навчальних закладах, зазначених у статті 17 вказаного вище Закону, якщо після їх закінчення присвоюється офіцерське (спеціальне) звання.

На підставі аналізу наведених норм права та, враховуючи особливий статус осіб, які мають право на пенсію військовослужбовця, суд при розгляді цієї справи дійшов висновку, що до вислуги років особам, звільненим з військової служби, при призначенні пенсій на умовах Закону № 2262-XII додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік за шість місяців.

Як вже встановив суд, позивачу присвоєно звання «лейтенант міліції» під час проходження служби в органах внутрішніх справ (наказ УМВС України в Чернігівській області від 19.12.1996 №558 о/с).

Інші докази, які б підтверджували, що позивачу до проходження служби в органах внутрішніх справ присвоювалось офіцерське звання, відсутні.

Враховуючи особливий статус осіб, які проходять службу в органах внутрішніх справ, сам факт того, що позивач до вступу на службу в органи внутрішніх справ навчалася у вищому навчальному закладі не є достатньою підставою для зарахування цього періоду навчання до вислуги років (як календарної, так і пільгової), яка дає право на включення до стажу служби в поліції час навчання у Чернігівському державному педагогічному інституті ім. Т.Г. Шевченка.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що період навчання позивача в Чернігівському державному педагогічному інституті ім. Т.Г. Шевченка за спеціальністю «педагогіка та методика початкового навчання і музики» не може вважатися проходженням служби в органах внутрішніх справ, оскільки за цей період позивачу не було присвоєно офіцерського звання, а відтак відсутні підстави для зарахування періоду такого навчання до вислуги років на підставі статті 17 Закону № 2262-ХІІ та пункту 2 Порядку № 393.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного суду від 27.06.2018 по справі № 817/1296/16, який відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України враховується у спірних правовідносинах.

Отже, відповідачі діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

З огляду на викладене, суд відхиляє доводи позивача, викладені у позові, відтак, в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з відмовою позивачу в задоволенні позову понесені ним судові витрати, пов'язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються.

Керуючись статтями 227, 241, 243, 244-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Національної поліції України (вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83-а, м. Чернігів, 14005) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 11.07.2018.

Суддя І.І. Соломко