Постанова № 75226329, 04.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 703/3197/17 Суддя (судді) першої інстанції: Опалинська О.П.,

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кобаля М.І.,

Суддів: Губської Л.В., Епель О.В.,

при секретарі: Кривді В.І.

за участю:

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ОСОБА_4 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа: Ліквідаційна комісія управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 (далі - Позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - Відповідач, МВС України) у якому просив:

- визнати дії відповідача в особі Департаменту фінансово-облікової політики щодо відмови в призначенні йому одноразової грошової допомоги згідно висновку ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області від 17.03.2017 року про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ «Про міліцію» у зв'язку зі встановленням ІІ групи інвалідності пов'язаної з виконанням службових обов'язків, у відповідності до законодавства, з урахуванням сум виплаченої допомоги при встановленні ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням службових обов'язків протиправними;

- зобов'язати відповідача призначити йому одноразову грошову допомогу згідно висновку ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаської області від 17.03.2017 року та поданих документів про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ «Про міліцію» у зв'язку зі встановленням ІІ групи інвалідності пов'язаної з виконанням службових обов'язків, у відповідності до законодавства, з врахуванням сум виплаченої допомоги при встановленні ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з використанням службових обов'язків;

- зобов'язати відповідача надати протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили звіт про виконання судового рішення.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 квітня 2018 року в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представника відповідача, яка прибула у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення - скасувати, виходячи з наступного.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_4 в період з 17.07.1978 року по 09.02.1998 року проходив службу в органах внутрішніх справ України (далі ОВС).

Під час проходження служби в ОВС з 16.05.1986 року по 04.06.1986 року позивач приймав участь по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в м. Чорнобиль та м. Прип'ять. У зв'язку із захворюванням відповідно до свідоцтва про хворобу №186 за 1998 рік позивач визнаний обмежено придатний до військової служби, в зв'язку з захворюванням, яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно довідки №14/8-31 від 13.02.2017 року, затвердженої постановою державного комітету СРСР із праці та соціальних питань від 09 березня 1988 року №122, виданої Управлінням МВС України в Черкаській області, ОСОБА_4 перебуваючи на посаді інспектора окремого дивізіону ДПС ДАІ УВС Черкаського облвиконкому в званні старшини міліції, приймав участь у заходах, передбачених постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29 грудня 1987 року №1497-378 та постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05 червня 1986 року №665-195, що дають право на державну пенсію на пільгових умовах у відповідності зі списком №1, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, з 16 травня 1986 року по 04 квітня 1986 року в м. Чорнобиль та м. Прип'ять (а.с.15).

Відповідно до свідоцтва про хворобу №186 датоване березнем 1998 року, яке видане Окружною військово-лікарською комісією Управління внутрішніх справ Черкаської обласної державної адміністрації, ОСОБА_4 постановлено діагноз: вегето-судинна дистонія змішаної форми, кризовий перебіг, хронічна дисциркуляторна енцефалопатія І ступеня з цефалічним, антено-неврастенічним синдромом, в зв'язку з чим визнаний обмежено придатний до військової служби. Вказане захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби в ОВС (а.с.13).

Згідно витягу із акта у МСЕК № 001638, ОСОБА_4 встановлена ІІІ група інвалідності (а.с.14).

Відповідно до довідки №02-05/5 від 17.02.2017 року, виданої директором Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» ОСОБА_4 отримував страхову суму за державним обов'язковим особистим страхуванням 30.05.2000 року в розмірі 8 263 гривні 80 копійок за ІІІ групу інвалідності, пов'язану з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.17).

Згідно постанови № 45 Військово-лікарської комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області» з приводу встановлення причинного зв'язку захворювань у колишнього співробітника органів внутрішніх справ ОСОБА_4, 1957 р.н., від 04.05.2016 року, захворювання у колишнього співробітника органів внутрішніх справ ОСОБА_4, 1957 р.н.: «Рак передміхурової залози. G 1, Т 1-2, N 0, М 0; стан після гормональної терапії та оперативного лікування (23.03.2016 рік радикальна простатектомія, лімфоаденектомія)», ТАК, пов'язане з виконанням службових обов'язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.11).

Відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААА №536320 виданої КЗ «Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи ЧОР», ОСОБА_4 з 23.12.2016 року встановлена ІІ (друга) група інвалідності безтерміново (а.с.12).

21.02.2017 року позивач звернувся до Голови ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області з заявою, в якій просив провести виплату одноразової грошової допомоги в зв'язку з встановленням йому ІІ групи інвалідності (а.с.9).

16.03.2017 року Головою ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області виготовлено висновок про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ «Про міліцію», який складений на підставі матеріалів працівника міліції ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 Висновок для затвердження подано до ДФОП МВС України (а.с.10).

Як вбачається з листа №15/2-1075 від 31.03.2017 року т.в.о. директора Департаменту фінансово-облікової політики МВС України ОСОБА_5 адресованого Ліквідаційній комісії УМВС України в Черкаській області, у Департаменті фінансово-облікової політики МВС України розглянуто матеріали з питання призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_4 та зазначено, що згідно надісланих матеріалів при первинному огляді МСЕК 21.04.1998 року ОСОБА_4 встановлено ІІІ групу інвалідності та відповідний ступінь втрати працездатності. Під час повторного огляду МСЕК - 23.12.2016 року ОСОБА_4 встановлено ІІ групу інвалідності та відповідний ступінь втрати працездатності.

Департамент фінансово-облікової політики МВС України дійшов висновку, що оскільки з дати первинного огляду МСЕК пройшло більше 2 років, за умовами пункту 4 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850, не дає йому права на отримання грошової допомоги в більшому розмірі (а.с.19).

Листом № 37/Ш-14 від 28.04.2017 року Голови ліквідаційної комісії Управління МВС України в Черкаській області ОСОБА_4 повідомлено про відсутність підстав для виплати йому одноразової грошової допомоги (а.с.18).

Не погоджуючись з вищезазначеними діями та рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні вимог адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки первинно інвалідність позивачу була встановлена 21.04.1998 року (ІІІ група), а вищу групу інвалідності він набув лише 23.12.2016 року, тобто зі спливом дворічного строку передбаченого законодавством, відсутні правові підстави для отримання грошової допомоги в більшому розмірі.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, на виконання пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих положень» Закону України від 13 лютого 2015 року №208-VІІІ «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції, Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 850 від 21 жовтня 2015 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» (далі по тексту - Порядок).

Відповідно до пп.2 п.2 Порядку, днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності 1 групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності 2 групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності 3групи (пп. 2 п. 3 Порядку).

Згідно з пунктом 4 Порядку № 850, якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Щодо тверджень відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, на те, що між первинним встановленням позивачу ІІІ групи інвалідності (21.04.1998 року) та повторним оглядом (23.12.2016) під час якого позивачу встановлено ІІ групу пройшло більше двох років, колегія суддів зазначає наступне.

При вирішенні справи, суд апеляційної інстанції враховує, що Законом України «Про міліцію» не було встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені пунктом 4 Порядку №850.

Отже, позивач відноситься до категорії осіб яким передбачена виплата одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію» № 565-Х1І від 20 грудня 1990 року.

Згідно п. 9 Порядку №850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Аналіз зазначених норм Порядку дає підстави для висновку, що повноваження на прийняття рішення про призначення чи про відмову в призначенні одноразової допомоги є виключною компетенцією МВС України, а на орган внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, покладено обов'язок по проведенню відповідних процедурних дій по оформленню відповідних документів для вирішення питання про виплату такої допомоги та реалізації рішення головного розпорядника коштів (МВС) розпорядниками нижчої ланки.

В свою чергу, МВС України відмовило позивачу у призначенні одноразової допомоги, посилаючись на п. 4 Порядку.

Разом з тим, відповідно до п. 14 Порядку, призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.

Такі підстави є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.

Жодна із таких підстав не була вказана відповідачем як причина у відмові в нарахуванні одноразової грошової допомоги ОСОБА_4

На підставі вище зазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що відповідач внаслідок помилкового трактування змісту п. 4 Порядку порушив право позивача на отримання одноразової грошової допомоги.

Зі змісту п. 4 Порядку № 850 вбачається, що у зв'язку із встановленням 23.12.2016 ОСОБА_4 ІІ групи інвалідності після отримання допомоги за ІІІ групу інвалідності, пов'язану з виконанням службових обов'язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, вбачається, що сума одноразової грошової допомоги повинна бути розрахована і виплачена з урахуванням раніше виплаченої суми, тобто із зменшенням нової виплати на суму раніше виплаченої допомоги у разі якщо він має право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі.

Щодо висновку УМВС України в Черкаській області, який викладно в листі № 37/Ш-14 від 28.04.2017, про те, що позивач не має права на таку допомогу, посилаючись на п.4 Положення, колегія суддів зазначає наступне.

Так, вказана норма Порядку не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги після встановлення ІІ групи інвалідності, а тільки встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності.

Таким чином, з 23.12.2016 року у ОСОБА_4 виникло право на отримання грошової допомоги в розмірі, більшому за раніше виплачену суму, відповідно до Порядку.

Аналогічного висновку дійшов Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 04.03.2016 у справі К/800/4858/16.

Пунктом 3 Порядку встановлено підстави для призначення та виплати одноразової грошової допомоги: загибель (смерть) працівника міліції, який перебував на службі в органах внутрішніх справ, під час виконання ним службових обов'язків: установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасною випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ; часткова втрата працездатності працівником міліції без установлення йому інвалідності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), триманого під час виконання ним службових обов'язків.

Вказані підстави визначені як самостійні та надають право на отримання одноразової грошової допомоги при настанні хоча б однієї з них. При цьому, право на отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку з установленням працівникові міліції інвалідності не обмежено у часі, вирішальним є лише наявність причинно-наслідкового зв'язку між інвалідністю та службою в органах внутрішніх справ.

Таким чином, при первинному установленні працівникові міліції інвалідності, зв'язок якої зі службою в органах внутрішніх справ встановлений компетентним органом, такий працівник має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку, не залежно від того, чи була встановлена часткова втрата працездатності такого працівника міліції без установлення йому інвалідності у попередніх періодах.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що дії відповідача - МВС України, вчинені у вигляді письмової відмови, оформленої листом № 37/Ш-14 від 28.04.2017, у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, у зв'язку з втратою працездатності є протиправними.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги рішення Європейського суду з прав людини, а саме справу «Кечко проти України» де Суд зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення).

Крім того, спори щодо виплати одноразової грошової допомоги в зв'язку із втратою працездатності за наслідками проходження служби в органах внутрішніх справ є складовою системи соціального захисту громадян, у зв'язку з ним даний предмет спору виник у сфері одержання та виплати соціальних доплат.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 9 червня 2016 року у справі № К/800/51948/15 (816/2069/15) та в ухвалі від 2 листопада 2016 року у справі № К/800/5741/16.

Окрім вищезазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції, керуючись п.4 Порядку № 850, звертає увагу, що після встановлення ОСОБА_4 ІІ групи інвалідності, яка пов'язана з виконанням службових обов'язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, сума одноразової грошової допомоги повинна бути розрахована і виплачена з урахуванням раніше виплаченої суми, тобто із зменшенням нової виплати на суму раніше виплаченої допомоги, у разі якщо він має право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі.

Таким чином, під час проведення обрахунку відповідної виплати, зазначена сума має бути зменшена на 8 263 грн. 80 копійок, тобто на страхову суму за державним обов'язковим особистим страхуванням, яка виплачена ОСОБА_4 страховою компанією «Оранта».

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що Законом України «Про міліцію» не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені пунктом 4 Порядку № 850. Вказана норма Порядку № 850 не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності. Так само цей пункт Порядку не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу двохрічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що вичерпний перелік випадків, за яких особі може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги, визначено у пункті 14 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції № 850, і підстави, з якої виходив відповідач, вказана норма не містить.

Таким чином, ОСОБА_4 має право на отримання одноразової грошової допомоги за встановлення 23.12.2016 ІІ групи інвалідності, відповідно до Закону України «Про міліцію», а тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 13.02.2018 року справа № 808/1866/16 (К/9901/16183/18).

При цьому, колегією суддів апеляційної інстанції враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 року у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 року у справі №804/14800/14.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 та п. 10 ч 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

В даному випадку ефективним способом захисту прав позивача буде зобов'язання Управління МВС в Черкаській області повторно надіслати до МВС України документи для призначення ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги, адже вони були повернуті безпідставно без виконання.

Також, для ефективного способу захисту прав позивача необхідно зобов'язати МВС України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення ІІ групи інвалідності 23 грудня 2016 року, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений постановою Кабінету міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року, з урахуванням раніше виплаченої суми.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили звіт про виконання судового рішення, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п. «ґ» п. 4 ч. 1 ст. 322 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції складається з встановленого судом строку для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття рішення у справі.

Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

За змістом правових положень адміністративного судочинства правом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення наділені суди усіх інстанції, якщо вони приймають відповідне рішення в даній справі.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт - це право суду, яке реалізується під час прийняття рішення у справі, між тим в даному випадку зазначені вимоги не підлягають задоволенню, адже в даному випадку судом зобов'язано відповідача вчинити певні дії, тобто, останній не має альтернативної поведінки.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов'язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 квітня 2018 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_4 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа: Ліквідаційна комісія управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України, яка оформлена листами №15/2-1075 від 31 березня 2017 року та №37/Ш-14 від 28.04.2017, призначити ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений постановою Кабінету міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року.

Зобов'язати Управління Міністерство внутрішніх справ України в Черкаській області повторно надіслати до Міністерства внутрішніх справ України документи для призначення ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений постановою Кабінету міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року, з урахуванням раніше виплаченої суми.

Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення ІІ групи інвалідності 23 грудня 2016 року, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений постановою Кабінету міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року, з урахуванням раніше виплаченої суми.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 329 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Суддя-доповідач: М.І. Кобаль

Судді: Л.В. Губська

О.В. Епель