Рішення № 75225886, 11.07.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2018 р. справа № 814/53/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., розглянув в спрощеному позовному провадженні адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю Науково- виробничо-комерційна фірма "Каскад", вул. Космонавтів, 61-В, м. Миколаїв, 54056

до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

про:визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.09.2017 р. № НОМЕР_1, № НОМЕР_2,ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково виробничо-комерційна фірма «Каскад» (далі-позивач, ТОВ НВКФ «Каскад») звернулось з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі-відповідач, податкова) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.09.2017 р. №0029601401 в частині донарахування податку на прибуток за грудень 2015 рік в сумі 118281 грн. та грудень 2016 року в сумі 97277,76 грн. та №0029591401.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що договори, укладені з контрагентами мали реальний характер та підтверджені первинними документами, тому податкові повідомлення-рішення прийнято протиправно.

Відповідач надав відзив та просив у задоволенні позову відмовити, оскільки під час проведенні перевірки були встановлені порушення позивачем норм Податкового кодексу, тому податкові повідомлення-рішення є законними й обґрунтованими.

Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження.

Заяв і клопотань учасники справи суду не подавали.

Процесуальних дій у справі судом не вчинялось.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

У період з 24.07.2017 р. по 11.08.2017 р. податковою проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ НВКФ «Каскад» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2016 р., валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2016 р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2016 р., за результатами якої складено акт перевірки №1099/14-29-14-01/36153745 від 18.08.2017 року (далі-акт).

Згідно акту відповідачем встановлено порушення позивачем п.44.1, 44.2 ст.44, п.134.1. ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 229072 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, 198.3 ст. 198, 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 388363 грн..

На підставі висновків акту податковою були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0029601401 від 15.09.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 284467 грн., у тому числі за податковим зобов’язанням в сумі 229072 грн., за штрафними санкціями 194181,5 грн.;

- №0029591401 від 15.09.2017 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 582544 грн., у тому числі за податковим зобов’язанням 388363 грн., за штрафними санкціями 194181,5 грн.

Висновки про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на висновках податкової про не підтвердження позивачем факту отримання товару та послуг від контрагентів позивача у перевіряємому періоді, у зв’язку із тим, що у контрагентів позивача відсутні умови для здійснення господарської діяльності, необхідної кількості управлінського та технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень

Суд надаючи правову оцінку обставинам та відносинам, що виникли між сторонами, виходить з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції та за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною і обов’язковою ознакою господарської операції є реальна зміна майнового стану платника податків, що також відповідає і кореспондує з нормами ПК.

Згідно пунктом 198.3 статті 198 ПК, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Чинним законодавством України не встановлено обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.

Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність з негативними наслідками саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставною для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній мав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.п. “а” п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Так, у періоді, що перевірявся контрагентами позивача були ТОВ «Глобалторг-Юг» та ТОВ «Агуеро».

14.12.2016 р. між позивачем та ТОВ «Глобалторг-Юг» укладено договір №14/12-ЯП8, за умовами якого позивачем отримано, а контрагентом поставлено обладнання (Холодильна машина в комплекті з гідромодулем ТСАЕВУ2160 на суму з ПДВ 450000 грн., Льодоприбиральна машина WM Junior з комплектами лез на суму з ПДВ 900000 грн., Компенсатор реактивної потужності АКУ-100 на суму з ПДВ 61200 грн.).

На підтвердження реальності вищезазначеної господарської операції позивачем надано до суду договір, зареєстровану податкову накладну 19 від 14.12.2016 р., видаткову накладну №103 від 14.12.2016 р., рахунок №37 від 14.12.2016 р., товарно-транспортну накладну №1412-01 від 14.12.2016 р., згідно якої позивачем здійснено перевезення придбаного товару власним транспортним засобом. Крім того, позивач зазначив, що обладнання прийнято його працівником на підставі довіреності та зберігалось на складі , на підтвердження зазначеного надано до суду довіреність та договір оренди нежитлового приміщення №01/08-АР від 01.08.2015 р. (т. 1 а. с. 76-166).

Крім того, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань одним із видів діяльності ТОВ «Глобалторг-Юг» є Код КВЕД 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля. Тобто, господарська операція ТОВ «Глобалторг-Юг» за договором з позивачем не суперечить статутній діяльності.

Також, у перевіряємий період, з метою виконання робіт у строк за договором, укладеним між позивачем та ТОВ «Морський спеціалізований порт «Ника-Тера», позивачем укладено договір з ТОВ «Агуеро» №01/12-ПР15 від 01.12.2015, за умовами якого ТОВ «Агуеро» зобов’язується виконати будівельно-монтажні роботи по обладнанню вентиляції та аспірації комплексу перевантажного корбаміду ТОВ «Морський спеціалізований порт «Ника-Тера».

На підтвердження реальності господарської операції позивачем надано до суду податкову накладну №584 від 31.12.2015 р., акт приймання виконаних будівельних робіт №277, №79, товарно-транспортними накладними, податковою накладною 584 від 31.12.2015 р. , яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних та випискою з рахунку за 12.02.2016 р. про авансовий платіж (часткову сплату).

Крім того, Крім того, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань одним із видів діяльності ТОВ «Агуеро» є Код КВЕД 43.22 монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціювання, Код КВЕД 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи. Тобто, господарська операція ТОВ «Агуеро» за договором з позивачем не суперечить статутній діяльності.

Таким чином, факт надання та отримання товару та послуг підтверджується вищезазначеними документами.

Суд не приймає в якості належного доказу нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами у перевіряємому періоді ті обставини, що у контрагентів позивача недостатньо власних трудових чи матеріальних ресурсів, або в ланцюгах постачальників є сумнівні підприємства чи навіть підприємства, які визнані фіктивними, є лише приводом для більш ретельної перевірки їх діяльності. Самі по собі ці обставини не можуть бути підставами для позбавлення покупців цих підприємств права на віднесення сплачених на їх користь коштів до податкового кредиту та валових витрат.

Також, суд не приймає до уваги посилання відповідача на ухвалу Печерського районного суду м. Києва по справі №757/28566/16-к, яким встановлено фіктивність підприємства ТОВ «Агуеро», оскільки на час підписання договору позивача з ТОВ «Агуеро» 01.12.2015 р. підприємство згідно витягу з ЄДРПОУ не перебувало в стані припинення, директором підприємства надано копію наказу №5 від 13.08.2015 р. на підтвердження своїх повноважень. Таким чином, на час укладання угоди позивач не міг бути обізнаним, що підприємство-контрагент в майбутньому буде визнано судом фіктивним.

Також, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції. Принцип індивідуалізації відповідальності також підтверджується практикою Верховного суду України, практикою ВАС України (Ухвали ВАС України від 04.10.2012р. у справі № К/9991/20486/12, від 03.12.2012 р. у справі № К/9991/59241/12) та закріплений у практиці Європейського суду з прав людини, а саме у справах “Булвес” АД проти Болгарії, Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Зокрема у рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Булвес” АД проти Болгари суд вказав, “... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компатїі-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності”.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Також, обґрунтовуючи правомірність податкового повідомлення-рішення, відповідач зазначив, що позивачем занижено доходи за 2016 р. на суму 615505 грн., за рахунок включення до складу доходів суми безнадійної кредиторської заборгованості по ТОВ «ОСОБА_1 України» в сумі 75073 грн, ТОВ «Сільвер Дрім» в сумі 540432 грн.

Суд погоджується з твердженням позивача, що з урахуванням позовної давності кредиторська заборгованість стала безнадійною у вересні 2014 року, яку позивач повинен був внести до складу валових доходів у декларації з податку на прибуток за 2014 рік. Перевірку згідно наказу ГУ ДФС У Миколаївській області від 07.07.2017 р. №1104 проведено за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2016 р. А перевірку за період з 01.01.214 р. по 31.12.2014 р. вже було проведено податковою раніше, про що складався акт №949/14-02-22-01/36153745 від 03.04.2015 р, відповідно до висновків якого податковою не встановлено заниження або завищення повноти визначення доходів, що враховуються при визначені об’єкту оподаткування. Тобто, відповідач в порушення п. 78.2 ст. 78 Податкового кодексу України провів перевірку за період, що вже перевірявся і щодо якого були зроблені висновки, відображенні у відповідному акті перевірки. А також, статтею 77 Податкового кодексу України не передбачено проведення перевірок за періоди, що були охоплені під час попередніх перевірок.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів суду, що позивач допустив порушення норм Податкового кодексу України, тому позов належить задовольнити.

З урахування задоволення позовних вимог, на підставі ч. 1 ст. 139 КАС України, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 9058,83 грн., сплачений квитанцією №0.0.928244816.1 від 28.12.2017 р.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничо-комерційної фірми "Каскад" (вул. Космонавтів, 61-В, м. Миколаїв, 54056, ідентифікаційний код 36153745) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 39394277) №0029601401 від 15.09.2017 р., в частині донарахування товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробничо-комерційної фірми "Каскад" (вул. Космонавтів, 61-В, м. Миколаїв, 54056, ідентифікаційний код 361153745) податку на прибуток за грудень 2015 рік в сумі 118281 грн. та грудень 2016 року в сумі 97277,76 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області №0029591401 від 15.09.2017 р.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничо-комерційна фірма "Каскад" (вул. Космонавтів, 61-В, м. Миколаїв, 54056, ідентифікаційний код 36153745) судовий збір в розмірі 9058,83 грн.

5. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз