Рішення № 75225872, 11.07.2018, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 липня 2018 року м. Рівне №817/1428/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доЗарічненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій.,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Зарічненського об'єднаного управління Пен сійного фонду України Рівненської області (далі - відповідач), в якому просив суд визнати протиправною відмову виплачувати йому як члену сім'ї осіб, зазначених у пункті 1 статті 10 Закону України «Про статус ве теранів війни, гарантії їх соціального захисту» підвищення у розмірі 42% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, зобов'язати виплачувати підвищення до пенсії у розмірі 42% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що його батько був інвалідом Великої Вітчизняної війни (мав II групу інвалід ності), нагороджений орденом Великої Вітчизняної війни І ступеня. Коли він зайшов на сайт: Пенсія UА пенсійний консультант, в Інтернеті, то поба чив, що членам сімей осіб, зазначених у пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ве теранів війни, гарантії їх соціального захисту», належить до виплати підвищення у розмірі 42 % прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, що з 01.01.2018 становить 576,66 грн., тобто щомісяця йому не доплачують майже 200грн. Однак, відповідач в супереч цього відмовив позивачу у виплаті вказаного підвищення. Своїми діями Зарічненське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Рівненської області допустило звуження змісту та обсягу його прав та свобод, які підлягають відновленню. Отже, така відмова є протиправною, та незаконною, що і стало підставою для звернення до суду. З огляду на наведене, позивач просив суд, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У встановлений судом строк відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому вказує на те, що позивачу пенсія виплачується у відповідності до вимог чинного законодавства. Також, йому як члену сімей осіб, зазначених у пункті 1 статті 10 Закону України «Про ста тус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 №1381, виплачується підвищення 398,58 грн. А підстав для виплати підвищення у розмірі 42% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб - немає. На підставі вищенаведеного, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову повністю, за безпідставністю.

Відповідно до п.2 ч.1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), суд розглядає за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю, з огляду на таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку у Зарічненському об'єднаному Управлінні Пенсійного фонду України Рівненської області та отримує пенсію за віком із зниженням пенсійного віку згідно із ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до копії розпорядження №125229 від 16.01.2018, страховий стаж позивача з 01.07.2000 складає 8 років, 3 місяці, 13 днів, загальний стаж після 2004 року складає 5 років, 7 місяців, 14 днів. Загальний стаж роботи (повний) складає 22 роки, 4 місяці, 29 днів (а.с.12).

Основний розмір пенсії ОСОБА_1, обчислений з урахуванням страхового стажу та заробітної плати становить 397,72грн. (0,22333 х 3764,40 х 0,47308). Доплата до прожиткового мінімуму (1452,00 грн.) складає 528,79грн. та державна адресна допомога 47,91 грн.

Також, суд звертає увагу, що як члену сім'ї померлого військовослужбовця позивачу виплачується підвищення до пенсії у розмірі 363грн. і доплата до підвищення в розмірі 35,58 грн., що в загальному становить 398,58 грн., та підтверджується наданою суду копією розпорядження №125229 від 16.01.2018.

Таким чином, позивач є особою на якого поширюється чинність норм, визначних Законом України «Про статус ве теранів війни, гарантії їх соціального захисту», що також не заперечується відповідачем.

Як зазначає позивач, зайшовши на сайт Пенсія UА: пенсійний консультант, в Інтернеті, він поба чив, що членам сімей осіб, зазначених у пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ве теранів війни, гарантії їх соціального захисту» належить до виплати підвищення у розмірі 42 % прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, що з 01.01.2018 становить 576,66грн., у подальшому ці суми не доплат будуть збільшуватися виходячи із зміни розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.

З огляду на це, ОСОБА_1 звернувся до Зарічненського об'єднаного управління Пен сійного фонду України Рівненської області з проханням провести виплату зазначеного підвищення.

Відповіддю від 22.03.2018 №781/06 Зарічненське об'єднане управління Пен сійного фонду України Рівненської області роз'яснило, що підвищення членам сім'ї померлих військовослужбовців та до плата до підвищення членам сім'ї померлих осіб обумовлено постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 №1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш враз ливих верств населення» із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів Ук раїни від 25.03.2014 №112. Пунктом 3 зазначеної постанови передбачено установити до плату до підвищення, яке встановлюється до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до частини четвертої статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціаль ного захисту»: членам сімей осіб, зазначених у пункті 1 статті 10 Закону України «Про ста тус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також дружинам (чоловікам) помер лих інвалідів Великої Вітчизняної війни, які не одружилися вдруге, для того, щоб розмір зазначеного підвищення становив 398,58 грн.(а.с.7-8).

Вважаючи протиправною відмову пенсійного органу виплачувати ОСОБА_1, як члену сім'ї осіб, зазначених у пункті 1 статті 10 Закону України «Про статус ве теранів війни, гарантії їх соціального захисту», підвищення у розмірі 42% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, позивач звернувся із захистом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Як встановлено ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч.1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003, який набрав чинності 01.01.2004 (далі - Закон України №1058-ІV від 09.03.2003) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, визначається Законом України «Про ста тус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон України від 22.10.1993 № 3551-XII).

Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом:

створення належних умов для підтримання здоров'я та активного довголіття;

організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів;

виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни;

надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я(ст.2 Закон України від 22.10.1993 № 3551-XII).

Так, абз.1 п.1 ст.10 встановлено, що чинність цього Закону поширюється на сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Пункт 1 ст. 10 цього Закону доповнено новим абзацом згідно із Законом № 715-VIII від 06.10.2015, де зазначено, що до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать:

утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв'язку з цим виплачується пенсія;

батьки;

один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні;

діти, які не мають (і не мали) своїх сімей;

діти, які мають свої сім'ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття;

діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.

Тобто, позивач ОСОБА_1, що підтверджується відповідачем у відзиві на позов, є особою на якого поширюється чинність норм, визначних Законом України «Про статус ве теранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Що стосується позовної вимоги позивача про зобов'язання відповідача виплачувати підвищення до пенсії у розмірі 42% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, то суду необхідно зазначити наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 №324 «Про підвищення рівня соціального захисту населення» (яка набрала чинності з 01.05.2012) внесено до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 №1381 "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" такі зміни:

1) підпункт 1 викладено в такій редакції:

"1) членам сімей осіб, зазначених у пункті 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, які не одружилися вдруге, для того, щоб розмір зазначеного підвищення становив 42 відсотки прожиткового мінімуму, встановленого законом, для осіб, які втратили працездатність;".

Водночас, відповідно до пп. 1 п. 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» від 28.12.2011 №1381 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №327 від 23.04.2012, із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань пенсійного забезпечення» №112 від 25.03.2014), установлено доплату до підвищення, яке встановлюється до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до частини четвертої статті 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту": членам сімей осіб, зазначених у пункті 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, які не одружилися вдруге, для того, щоб розмір зазначеного підвищення становив 398,58 гривні. Вказана постанова набрала законної сили 24.04.2014.

Тобто, з аналізу наведених норм законодавства суд дійшов висновку, що на момент звернення позивача до пенсійного органу 23.02.2018, правові підстави для виплати підвищення до пенсії у розмірі 42% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб - були відсутні, зважаючи на внесені зміни в пп. 1 п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 №1381, в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 327 від 23.04.2012; із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 112 від 25.03.2014.

Тобто, на даний час підвищення до пенсії виплачується у чітко визначеній фіксованій сумі 398,58 грн., і не змінюється.

Отже, ОСОБА_1 як члену сім'ї померлого військовослужбовця правомірно виплачується підвищення до пенсії у розмірі 398,58 грн., що також підтверджується наданою суду копією розпорядження №125229 від 16.01.2018.

З огляду на наведене, позовні вимоги про визнання протиправною відмову виплачувати ОСОБА_1 як члену сім'ї осіб, зазначених у пункті 1 статті 10 Закону України «Про статус ве теранів війни, гарантії їх соціального захисту» підвищення у розмірі 42% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, та зобов'язання виплачувати підвищення до пенсії у розмірі 42% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб - не підлягають задоволенню за безпідставністю.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач не довів правомірності обставин, на яких ґрунтуються його вимоги.

При зазначених обставинах, вимоги позивача не правомірні, не обґрунтовані і не підлягають до задоволення.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права не знайшов свого підтвердження у ході розгляду справи, то у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Підстави для застосування статті 139 КАС України - у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Зарічненського об'єднаного управління Пен сійного фонду України Рівненської області (код ЄДРПОУ 40379045, вул. Л.Українки, 3,смт.Зарічне,Рівненська область,34000) про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11 липня 2018 року.

Суддя Зозуля Д.П.