Рішення № 75225842, 09.07.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 822/2018/18

РІШЕННЯ

іменем України

09 липня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Лабань Г.В. розглянувши адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Хмельницькій області звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 1440 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за відповідачем рахується податковий борг в сумі 1440 грн. по єдиному податку з фізичних осіб. Наявний борг підтверджується розрахунком суми заборгованості, податковою вимогою форми "Ф" № 6084-17 від 20.03.2017 року та матеріалами справи.

Враховуючи викладене, просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковий борг в сумі 1440 грн.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.06.2018 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у відповідності до ст. 263 КАС України. Відповідачу надано строк (15 днів) для подання відзиву на позов з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідачу було надіслано копію ухвали про відкриття скороченого провадження з інформацією про процесуальні права та обов’язки сторін, однак до суду повернувся конверт з відміткою "за зазначеною адресою не проживає", тому суд вважає, що справу можна вирішити в силу вимог ст.35 КАС України і ст. 183-2 КАС України.

На день розгляду справи по суті відповідач не скористався своїм правом, передбаченим статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України, щодо надання відзиву на позовну заяву (відзив), інших заяв по суті справи чи клопотань до суду не надходило.

Таким чином, керуючись положеннями частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Суд встановив, що за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 рахується заборгованість на суму 1440 грн. по єдиному податку з фізичних осіб, що підтверджується заявою про застосування спрощеної системи оподаткування від 28.04.2016 року.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, на платників податків покладено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і в розмірах, встановлених законом.

Згідно з п.16.1.4. ст.16 Податкового кодексу України (далі - ПК України, Кодекс), відповідач зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Згідно п. 57.1. ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Кодексу, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 95.1. ст. 95 Кодексу, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

За п. 95.2 ст. 95.2 ст. 95 Кодексу, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

На виконання вимог ст. 59 Кодексу на адресу відповідачу надіслано податкову вимогу форми "Ф" № 6084-17 від 20.03.2017 року.

Підпунктами 87.1, 87.2 ст. 87 Кодексу, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до п. 87.11 ст. 87 Кодексу орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Податковий борг відповідача підтверджується копією податкової вимоги форми "Ф" № 6084-17 від 20.03.2017 року, розрахунком суми заборгованості, а також іншими доказами, наявними у матеріалах справи.

Суд приймає до уваги те, що податкова вимога відповідачем не оскаржена та не скасована, доказів про сплату заборгованості відповідачем не надано суду.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 90 КАС України).

Враховуючи, що відповідачем заборгованість не сплачена, суд вважає вимоги Головного управління ДФС у Хмельницькій області про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 1440 грн. обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,Хмельницький,Хмельницька область,29000, код ЄДРПОУ 39492190) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,Хмельницький,Хмельницька область,29000, ідентифікаційний код НОМЕР_1) про стягнення податкового боргу - задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковий борг в сумі 1440 ( одна тисяча чотириста сорок) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його підписання.

Головуючий суддя ОСОБА_2