Рішення № 75225691, 11.07.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

11 липня 2018 р. Справа № 820/4523/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагайдак В.В.,розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61001) до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (вул. Гольдбергівська, буд. 15, м. Харків,61140) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо сплати мені пенсії державного службовця по інвалідності за період з лютого 2015 р. по червень 2016 р. у розмірі призначеної та нарахованої пенсії;

- зобов'язати Слобожанське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова сплатити мені пенсію державного службовця по інвалідності за період з лютого 2015 р. по листопад 2015 р. включно - у сумі 5573 грн. 11 коп. щомісяця, з грудня 2015 р. по червень 2016 р. включно у сумі 6952 грн. 70 коп. щомісяця, з урахуванням отриманих за цей період сум пенсії відповідно до довідки про розмір призначеної і фактично виплаченої пенсії за період з 01.02.2015 по 30.06.2016 включно, виданої Слобожанським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Харкова 30.03.2018 р. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 24.04.2018 позивачка звернулась до відповідача з заявою про сплату їй пенсії державного службовця за період з лютого 2015 по червень 2016, без утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору з урахуванням раніше отриманих нею сум. Листом протиправно відмовлено у поверненні утриманого податку на доходи фізичних осіб та військового збору з лютого 2015 по червень 2016.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2018 відкрито спрощене позовне провадження, згідно з положеннями п.2 ч.1 ст.263 КАС України.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, у зв'язку із чим просив суд відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Слобожанському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова та отримує пенсію за віком з 2009 року та обчислену згідно Закону України «Про державну службу».

Позивачка звернулась до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова із заявою про сплату їй пенсії державного службовця по інвалідності, за період з лютого 2015 року по червень 2016 року, без утримання з пенсії податку на доходи фізичних осіб та військового збору з урахуванням раніше отриманих нею сум.

За результатами розгляду вищевказаної заяви листом 14.05.2018 №122/К-4 позивачці відмовлено у поверненні утриманого податку на доходи фізичних осіб та військового збору (а.с.13-14).

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Починаючи з 01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким внесено ряд змін до Податкового кодексу України та до Бюджетного кодексу України.

Зокрема, підпунктами 162.1.1, 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України встановлено, що починаючи з 01 січня 2015 року платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема фізична особа - резидент, яка отримує доходи як із джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, податковий агент.

Згідно з підпунктом 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Відповідно до підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи як сума пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримувана платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, крім випадку, визначеного підпунктом 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 цього Кодексу, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії не підлягають оподаткуванню чи оподатковуються в країні їх виплати.

Оскільки положення Податкового кодексу України в частині оподаткування пенсій набрали чинності 01 січня 2015 року і на той момент не визнані такими, що не відповідають Конституції України, то відповідач, здійснюючи відрахування податку на доходи фізичних осіб, військового збору із пенсії позивача, що перевищує три розміри мінімальної заробітної плати, діяв на підставі, у спосіб та в межах повноважень, визначених законодавством, зокрема статтями 164, 165 Податкового кодексу України. Судом встановлено, що 27.02.2018 Конституційним судом України прийнято рішення №1-р/2018 у справі №1-6/2018 за конституційними поданнями 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців тринадцятого, чотирнадцятого пункту 32 розділу І Закону України „Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

Рішенням Конституційного суду України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Відповідно до вказаного рішення Конституційного суду, положення абзацу першого підпункту 164.2.19пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, з 27.02.2018 року є неправомірними дії щодо оподаткування щомісячного довічного грошового утримання позивача, якщо його розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення. Відповідно до ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України", закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Положення абз. 1 пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України втратили чинність саме з 27 лютого 2018 року, про що зазначено у самому рішенні Конституційного суду - «втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення».

Тобто, станом на дату виникнення спірних правовідносин (2015-2016 роки) абз. 1 пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України був чинним, підлягав застосуванню та поширював свою дію на спірні правовідносини.

Доказів здійснення відповідачем відрахування податку на доходи фізичних осіб, військового збору із пенсії позивача, з дня ухвалення рішення Конституційним судом України, до суду не надано та судом не встановлено.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61001) до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (вул. Гольдбергівська, буд. 15, м. Харків,61140) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 11.07.2018.

Суддя В.В. Сагайдак