Ухвала суду № 75225423, 10.07.2018, Одеський окружний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

10 липня 2018 року м.Одеса Справа № 1540/3302/18

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Іванов Е.А. розглянувши матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання відмови неправомірною та зобов’язання відповідача провести перерахунок пенсії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання відмови неправомірною та зобов’язання відповідача провести перерахунок пенсії.

Одночасно в позові позивач просить відстрочити сплату судового збору до кінця розгляду справи без обґрунтування свого прохання.

Проте суд вважає, що викладене позивачем прохання про відстрочення сплати судового збору є безпідставним, необґрунтованим, документально не підтвердженим, та таким, що не підлягає задоволенню, з урахуванням наступного.

Вирішуючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст.133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 8 Закону України “Про судовий збір”, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

У розумінні приписів ст.8 Закону України “Про судовий збір” відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.

Статтею 5 Закону України “Про судовий збір” визначено вичерпний перелік суб'єктів, які мають пільги та звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Судом встановлено, що позивач не відноситься до жодної з пільгових категорій, та повинен сплачувати судовий збір за подачу позовної заяви до суду.

Єдиною підставою для звільнення, розстрочки, відстрочки від сплати судового збору є незадовільний майновий стан сторони, тобто фізичної або юридичної особи.

Із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що умовою зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат є незадовільний майновий (матеріальний) стан сторони, незалежно від того, чи є сторона фізичною особою чи юридичною.

Таким чином, з урахуванням наведеного, судом встановлено, що вказані норми законодавства встановлюють можливість полегшення судом тягаря судових витрат для осіб з низьким рівнем достатку. Положення статтей спрямовані на те, щоб судові витрати не були перешкодою для доступу до суду малозабезпечених осіб, і слугують гарантуванню принципу рівності (стаття 8 КАС України) усіх осіб у правах щодо доступу до суду незалежно від майнового стану, у зв’язку з чим застосування інституту звільнення від сплати судового збору можливе у разі тяжкого фінансового становища сторони.

Водночас, суд вважає за доцільне зауважити, що з урахуванням дії принципу змагальності, питання щодо розстрочення сплати судового збору вправі поставити перед судом позивач шляхом подання відповідного обґрунтованого клопотання, у якому повинні бути наведені обставини, котрі свідчать про наявність скрутного матеріального становища особи, та подати суду відповідні докази.

У клопотанні сторона повинна навести обставини, які свідчать про її незадовільне (скрутне) матеріальне становище, та подати суду відповідні докази. Такими доказами можуть бути документи про рівень доходу позивача, документи про заборгованість перед іншими особами, наприклад, за комунальні послуги, документи про стягнення заборгованості з позивача в межах виконавчого провадження, відсутність нерухомого майна тощо.

В свою чергу, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду позов. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Позивачем до позову не додано жодного належного доказу на підтвердження тяжкого фінансового становища, а відтак клопотання про відстрочення сплати судового збору, на думку суду, є необґрунтованим, та таким, що задоволенню не підлягає.

З урахуванням наявних у матеріалах справи документів, суддя приходить до висновку про відсутність підстав для прийняття рішення про відстрочення сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 133, 143, 294 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п’ятнадцяти днів з дня складення відповідної ухвали.

Пунктом 15.5 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановленні Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Е.А.Іванов