Ухвала суду № 75225410, 11.07.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2952/18

УХВАЛА

11 липня 2018 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Кравченко М.М., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу від 30.11.2017 року № 39 о/с, зобов’язання вчинити певні дії, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

19.06.2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу від 30.11.2017 року № 39 о/с, зобов’язання вчинити певні дії, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

В позовній заяві позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області № 39 о/с від 30.11.2017 року, яким підполковника міліції ОСОБА_1, старшого слідчого відділу розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого управління ГУМВС України в Одеській області вважають звільненим з 06.11.2015 року у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів), згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення «Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ»; зобов’язати Головне управління МВС України в Одеській області змінити підставу звільнення ОСОБА_1 у наказі від 04.11.2015 року № 1271 о/с на п. 64 «з» Положення (у зв’язку із переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації); визнати протиправним (безпідставним) звільнення Головним управлінням Національної поліції в Одеській області ОСОБА_1 з посади старшого слідчого відділу розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого управляння ГУНП в Одеській області з 25.11.2015 року; поновити ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого відділу розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого управління ГУНП в Одеській області з 25.11.2015 року; стягнути з Головного управління Національної поліції України в Одеській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 04.05.2016 року по день фактичного поновлення на посаді, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення у зазначеній посаді.

Згідно з ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з’ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Ухвалою суду від 22.06.2018 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу від 30.11.2017 року № 39 о/с, зобов’язання вчинити певні дії, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу було залишено без руху, а позивача повідомлено про необхідність у десятиденний строк з дня отримання ухвали від 22.06.2018 року усунути недоліки у позовній заяві та роз’яснено, що в разі не усунення недоліків позовна заява буде повернута позивачеві.

Підставами для залишення позовної заяви без руху були: не конкретне та не чітке зазначення змісту позовних вимог щодо кожного з відповідачів; не зазначення доказів, що підтверджують викладені в позовній заяві обставини; не зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою; відсутність належного обґрунтування в чому полягає порушене право позивача щодо кожного з відповідачів; не зазначення власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; не надання в повному обсязі доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги; пропуск строку звернення до суду.

Позивач копію ухвали суду від 22.06.2018 року отримав 29.06.2018 року.

06.07.2018 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Розглянувши вказані документи, суддя прийшов до висновку, що позовну заяву слід повернути позивачеві з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В позовній заяві та в заяві про усунення недоліків позовної заяви позивач зазначає, що про існування оскаржуваного наказу № 39 о/с від 30.11.2017 року, що є основною вимогою, яким підполковника міліції ОСОБА_1, старшого слідчого відділу розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого управління ГУМВС України в Одеській області вважають звільненим з 06.11.2015 року у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів), згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення «Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», він дізнався 03.01.2018 року.

Відповідно до ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно з п.17 ч.1 ст.4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Також, в заяві про усунення недоліків позовної заяви позивач вказує, що законодавством в КАС України чітко передбачені строки звернення саме до адміністративного суду лише першими чотирма пунктами з п’яти статті 122 КАС України, про що категорично зазначено у кожному з цих пунктів шляхом наголосу на «звернення до адміністративного суду». У п’ятому пункті статті 122 КАС України законодавством посилання на адміністративний суд відсутнє, а лише вказано на звернення до суду, що відповідно відноситься до компетенції загальних місцевих судів при розгляді адміністративних справ. На підставі викладеного позивач звернувся саме до адміністративного, а не загального місцевого суду, на підставі ч.2 ст.122 КАС України, згідно якої «Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів» Таким чином, за таких обставин строк звернення до адміністративного суду вважається не пропущеним.

Однак, суд вважає вказані посилання позивача необґрунтованими та такими, що здійснені з невірним тлумаченням норм КАС України.

Суддя зазначає, що дотримання строків звернення до суду з позовом є однією з обов’язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту цих прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання цих строків впливає на права та обов'язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов’язків.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс та інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Голдер проти Сполученого Королівства»).

Показовою в питанні застосування строку позовної давності в контексті ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є справа «Gradescolo S.R.L. проти Молдови». У цій справі Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов’язком для країн, які підписали Конвенцію. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов’язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Тобто, з сукупного аналізу матеріалів позовної заяви та з урахуванням встановлених законодавством приписів щодо строку звернення до суду вбачається, що позивач пропустив строк звернення до суду з позовом.

Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з ч.2 ст.123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Разом з цим, будь-якої належної заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення строку від позивача до суду не надходило.

Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

За таких обставин, суддя прийшов до висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу від 30.11.2017 року № 39 о/с, зобов’язання вчинити певні дії, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу необхідно повернути позивачеві.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись ст.ст.4, 122, 123, 169, 171, 243, 248 КАС України, суддя -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу від 30.11.2017 року № 39 о/с, зобов’язання вчинити певні дії, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу повернути позивачеві.

Порядок і строки оскарження ухвали визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.

Суддя М.М. Кравченко