Рішення № 75224974, 11.07.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2018 р. справа № 814/920/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, вул. 2 Слобідська, 65/1,Миколаїв,54055

до відповідача:Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області, пр. Богоявленський, 55-Е, м. Миколаїв, 54018

про:визнання протиправними дії та скасування рішення від 06.04.2018 № 22/1-з, зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі-позивач) звернулась з позовом до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (далі-відповідач), в якому просить: визнати протиправними дії відповідача щодо не врахування при призначенні пенсії державного службовця інших виплат (сум індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, одноразових премій, компенсації за невикористану відпустку), на які були нараховані страхові внески; скасувати рішення відповідача №22/1-з від 06.04.2018 р. щодо відмови позивачу в здійснені перерахунку розміру пенсії з урахуванням інших виплат, на які були нараховані страхові внески; зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії, починаючи з моменту її призначення, з урахуванням інших видів виплат, на які були нараховані страхові внески, згідно з довідкою Головного управління Пенсійного фонду про складові заробітної плати, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», від 04.04.2018 р. №1430-М-07 із збереженням 83% від суми заробітної плати позивача та збереженням фіксованої суми індексації пенсії, здійснивши такий перерахунок, починаючи з 28.12.2010 року, та виплатити недоотриману різницю.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно відмовив їй у здійсненні перерахунку пенсії рішенням від 06.04.2018 №22/1-з, оскільки посилання відповідача на Закону України «Про державну службу» 2015 р. є безпідставним, в даному випадку перерахунок пенсії повинен здійснюватися з розрахунку сум заробітної плати, на які нараховується збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 ( в редакції на момент призначення пенсії), та іншими законами України, що регулювали правовідносини щодо складової заробітної плати державного службовця на час призначення пенсії позивача.

Відповідач надав до суду відзив, згідно якого просив відмовити в задоволенні позову та зазначив, що виплати, які позивач просить врахувати при обчисленні пенсії не відповідали переліку виплат, зазначених у ст. 33 ЗУ “Про державну службу” від 16.12.1993 та у постанові КМУ від 31.05.2000 № 865 “Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії”, у зв’язку з чим не могли бути включені у розрахунок пенсії. Станом на момент звернення позивача до управління із заявою про проведення перерахунку пенсії відсутнє правове регулювання щодо проведення перерахунку пенсій відповідно до ЗУ “Про державну службу” та визначення механізму обчислення заробітної плати для перерахунку пенсії державним службовцям. Разом з цим, постановою КМУ від 09.12.15 №1013 “Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів” внесено зміни до постанови №865, а саме: виключено п.4, який врегульовував питання перерахунку пенсій державним службовцям. Відтак, у відповідача відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії позивача.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Заяв і клопотань учасники справи суду не подавали.

Процесуальних дій у справі судом не вчинялось.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Позивач з 28.12.2010 р. перебуває на обліку в Центральному об’єднаному Управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області, у зв’язку з призначенням їй пенсії відповідно до ст.37 Закону України “Про державну службу” 1993 р.

04.04.2018 р. позивач отримала довідку про складові заробітної плати, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» та у той же день звернулась до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області із заявою про здійснення перерахунку пенсії з моменту її призначення (28.12.2010 р.), з урахуванням всіх видів виплат (сум індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, одноразових премій, компенсації за не використану відпустку), на які були нараховані страхові внески, із збереженням 83% від суми заробітної плати.

Відповідач 06.04.2018 р. рішенням №22/1-3 відмовив позивачу у здійсненні перерахунку пенсії, у зв’язку із втратою чинності Закону України “Про державну службу” 1993 р., на підставі якого призначено пенсію позивача. З набранням чинності Закону України «Про державну службу» 2015 р. змінено механізми визначення заробітної плати державних службовців (ст. 50 Закону), у зв’язку з чим відсутні підстави для застосування нормативно-правових актів, прийнятих до набрання чинності цим Законом.

Відповідно 2, 5 ст. 37 Закону України “Про державну службу” 1993 р. (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачці), на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній

службі. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.

Згідно з ч.2 ст.33 Закону України "Про державну службу", заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Частиною 6 ст.33 Закону України "Про державну службу" передбачено, що державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ч.1 ст.66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Стаття 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, за змістом вищезазначених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються у заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах цієї категорії, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року по справі № 495/6612/16-а та від 30 січня 2018 року по справі № 638/20628/16-а.

В ході розгляду справи судом встановлено, що згідно з довідкою від 04.04.2018 р. №1430-М-07 про складові заробітної плати, позивачу виплачувалася матеріальна допомога на оздоровлення, індексація заробітної плати, одноразові премії, компенсація за невикористану відпустку й на ці виплати були нараховані страхові внески та єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Отже, матеріальна допомога на оздоровлення, індексація заробітної плати, одноразові премії, компенсація за невикористану відпустку, з яких були фактично нараховано та сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, включаються до складу заробітної плати державного службовця та враховуються при обчисленні розміру пенсії позивачу.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що Закон України «Про держану службу» 1993 р. на час звернення позивача із заявою втратив чинність і не міг бути застосований під час розгляду цієї заяви, оскільки спір виник не щодо наявності чи відсутності у позивача права на черговий перерахунок пенсії, а щодо порушення законодавства Пенсійним Фондом під час призначення пенсії ще у 2010 році і на той час діяли норми Закону України "Про державну службу" 1993 р.

Так, Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, відмова відповідача у перерахунку пенсії з урахуванням таких виплат: матеріальна допомога на оздоровлення, індексація заробітної плати, одноразові премії, компенсація за невикористану відпустку є протиправною, а тому позовні вимоги щодо скасування рішення №22/1-з від 06.04.2018 та зобов’язання відповідача здійснити перерахунок, та виплату пенсії позивачу з врахуванням всіх видів виплат: матеріальна допомога на оздоровлення, індексація заробітної плати, одноразові премії, компенсація за невикористану відпустку, на які були нараховані страхові внески, згідно з довідкою про складові заробітної плати від 04.04.2018 р. №1430-М-07, підлягають задоволенню.

При цьому, позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача здійснити такий перерахунок з дати призначення пенсії (28.12.2010 р.), а також виплати різницю з недоотриманої пенсії за весь період, задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Суд вважає помилковим посилання позивача на ч. 2 ст.46 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, оскільки у зазначеній нормі стосується випадку коли пенсія нарахована, але не отримана з вини пенсійного фонду. У цьому ж випадку, пенсія позивача не була призначена у відповідному розмірі.

Відповідно до ч.4 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Оскільки, позивач звернулась до Пенсійного фонду з відповідною довідкою лише 04.04.2018 р., тому саме з цієї дати необхідно здійснити перерахунок її пенсії, відповідно до уточнених документів, щодо повного складу заробітної плати згідно з довідкою про складові заробітної плати від 04.04.20187 р. №1430-М-07.

Таким чином, у задоволенні позову про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу за період з 28.12.2010 р. по 03.04.2018 необхідно відмовити.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині позовних вимог.

Як визначено ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судовий збір позивачем сплачено в розмірі 704,80 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.1008741544.1 від 12.04.2018 р. (а. с. 4) і з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, судові витрати присуджуються позивачу в розмірі 352,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Доказів понесення інших судових витрат до суду не надано.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (вул. 2 Слобідська, 65/1, м. Миколаїв, 54055 НОМЕР_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (пр. Богоявленський, 55-Е, м. Миколаїв, 54018, ідентифікаційний код 41250753) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (пр. Богоявленський, 55-Е, м. Миколаїв, 54018, ідентифікаційний код 10020753) №22/1-з від 06.04.2018 щодо відмови ОСОБА_1 (вул. 2 Слобідська, 65/1, м. Миколаїв, 54055, ідентифікаційний код НОМЕР_1) у проведенні перерахунку розміру пенсії з урахуванням інших виплат: сум індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, одноразових премій, компенсації за невикористану відпустку, на які було нараховані страхові внески.

3. Зобов’язати Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (пр. Богоявленський, 55-Е, м. Миколаїв, 54018, ідентифікаційний код 10020753) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (вул. 2 Слобідська, 65/1, м. Миколаїв, 54055, ідентифікаційний код НОМЕР_1), з 04.04.2018 р., згідно з довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про складові заробітної плати від 04.04.2018 р. №1430-М-07, із збереженням 83% від сум заробітної плати ОСОБА_1 та фіксованої суми індексації пенсії.

4. У задоволенні вимоги щодо зобов’язання Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (пр. Богоявленський, 55-Е, м. Миколаїв, 54018, ідентифікаційний код 10020753) здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу за період з 28.12.2010 р. по 03.04.2018, відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (пр. Богоявленський, 55-Е, м. Миколаїв, 54018, ідентифікаційний код 41250753) на користь ОСОБА_1 (вул. 2 Слобідська, 65/1, м. Миколаїв, 54055, ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 352,40 грн.

6. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз