Рішення № 75224950, 05.07.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

05 липня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1072/18

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чиркіна С.М.,

за участю

секретаря судового засідання Якимчук В.В.,

та

представників сторін:

від позивача - не прибув,

від відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Старобільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання неправомірними дій та зобов’язати вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

13 квітня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - Позивач) до Старобільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - Відповідач, Старобільське ОУПФ України Луганської області), в якому позивач просить:

1) визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у врахуванні при перерахунку пенсії довідок, виданих у 2016 році Архівним управлінням адміністрації м. Луганська про нарахування заробітної плати Луганського обласного управління пасажирського автомобільного транспорту за період з 1983 по 1996 роки;

2) зобов’язати відповідача призначити пенсію з урахуванням довідок, виданих у 2016 році Архівним управлінням адміністрації м. Луганська про нарахування заробітної плати Луганського обласного управління пасажирського автомобільного транспорту за період з 1983 по 1996 роки, з моменту звернення.

Ухвалою від 17.04.2018 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з визначенням строку на усунення недоліків (а.с. 22-23).

02.05.2018 Позивачем до суду надано уточнений адміністративний позов (а.с. 27-28).

Ухвалою суду від 14.05.2018 відкрито провадження в зазначеній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 1-2).

В обґрунтування уточнених позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до Старобільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області за перерахунком призначеної пенсії за з урахуванням стажу роботи за період з 1983 по 1996 роки.

Старобільське ОУПФ України Луганської області відмовило у призначенні пенсії посилаючись на те, що довідки видані підприємствами у 2016 році, які знаходяться на території, яка не контролюється українською владою.

Позивач вважає такі дії Відповідача неправомірними, оскільки подані до Відповідача довідки, засвідчені печатками підприємства та підписами посадових осіб, у довідках містяться всі обов’язкові відомості для перерахунку пенсії з рахуванням пільгового стажу роботи.

Тобто, на думку Позивача, ним вчинено усі дії та подано усі документи, необхідні для перерахунку пенсії.

З посиланням на приписи Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», практику Європейський суд з прав людини висловлену у справі «Лоізіду проти Туречинни» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1986 &дд), Кіпр проти Туречинни» (Cyprus v. Turkey 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia 23.02.2016), Позивач вважає, що довідки надані ним для перерахунку пенсії є такими, що відповідають вимогам Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1, а також вимогам частини 1 статті 40 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», так як законом не передбачено іншого порядку встановлення вказаного факту виходячи з тих обставин що склалися.

Відповідач позовні вимоги не визнав про що подав відзив на позовну заяву (а.с. 49).

В обґрунтування своєї позиції з посиланням на вимоги пунктів 2-3 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» зазначив про відсутність правових підстав для перерахунку Позивачу пенсії з урахуванням стажу роботи за період з 1988 по 1996 роки на підставі наданих ним до управління довідок.

Просив залишити адміністративний позов без задоволення.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 112), надав до суду заяву про розгляд справи без його участі (а.с. 114).

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 113), причини не прибуття суду не повідомив.

З урахуванням вимог статей 194, 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не прибули, на підставі наявних доказів.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 КАС України, судом встановлено таке.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, перебуває на обліку у Старобільському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Луганської області як пенсіонер з 15.11.2017 та отримує пенсію за віком (а.с. 53).

22.02.2018 Позивач звернувся до Відповідача із заявою від 22.02.2018 про перерахунок пенсії з урахуванням довідок про заробітну плату видані адміністрацією міста Луганська від 24.10.2016 № 03-14/3835, від 24.10.2016 № 03-14/3836, 24.10.2016 № 03-14/3837 (а.с. 18, 19, 85).

Рішенням від 02.03.2018 № 2883/03-0-1 (а.с. 8) Відповідач відмовив Позивачу в проведенні перерахунку з урахуванням заробітку за період з 1983 року по 1996 рік (далі - рішення № 2883)

Як підстави відмови зазначено, що будь-які довідки, які видані з територій, які непідконтрольні українській владі, є недійсними і не створюють правових наслідків. Крім того, довідка про заробітну плату до 01 липня 2000 року має містить назви первинних документів, на підставі яких її видано, їх місце знаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Рішення № 2883 є предметом спору у справі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Закон України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій (далі – Закон № 1788).

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв’язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положенням частини першої статті 9 Закону № 1058 передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Стаття 4 Закону № 1058 зазначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 62 Закону № 1788 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Між сторонами відсутні спір щодо стажу роботи Позивача прийнятого для нарахування пенсії.

Згідно із статтею 64 Закону 1788 пенсії обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, що визначається відповідно до статей 65-67 цього Закону, який громадяни одержували перед зверненням за пенсією.

Статтею 65 Закону № 1788 передбачено, що середньомісячний заробіток для обчислення пенсій береться за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом усієї трудової діяльності незалежно від перерв у роботі та за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року до моменту звернення за пенсією. Заробіток за період роботи до 1 липня 2003 року враховується на підставі документів про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), виданих у встановленому законодавством порядку, а за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року - за даними персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

У разі відсутності відомостей про заробітну плату (виплати, дохід) у системі персоніфікованого обліку подаються документи про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), видані в установленому законодавством порядку.

Пунктом 20 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 передбачено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Згідно з пунктом 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.

З інформації, зазначеної у копії трудової книжки Позивача вбачається, що Позивач 03.12.1982 був прийнятий до Старобільської ділянки зв’язку радіомеханіком 4 розряду та звільнений 05.05.1998 (а.с. 61-63).

Відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 Закону № 1058-IV заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Частинами першою – другою статті 43 Закону № 1058 передбачено, що перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.

Відповідно до пункту 2.10 (норма діє на момент звернення за перерахунком пенсії) Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, (зі змінами внесеними постановою правління Пенсійного фонду України № 13-1 від 07 липня 2014 року) довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією.

Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Системний аналіз зазначених норм свідчить, що за загальним правилом підставою для проведення розрахунку/перерахунку пенсії на підставі заробітної плати є первинні документи про нарахування такої заробітної плати. Видача довідок про заробітну плату проводиться підприємством, відповідно до первинних документів за нормативними документами, які дійсні на момент видачі довідки.

Аналогічні правові висновки викладені і в постанові Верховного Суду України від 17 березня 2015 року у справі № 12-11а-15.

Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» № 405/2014 від 14 квітня 2014 року, який набрав чинності 14 квітня 2014 року, введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

Згідно із Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» № 405/2014 від 14 квітня 2014 року та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

За приписами ст. 14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.06.2014) у районі проведення АТО можуть вводитися тимчасові обмеження прав і свобод громадян.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р м.Луганськ належить до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Закон України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18.01.2018 № 2268-VIII (далі - Закон № 2268-VIII) має на меті визначити особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях.

Тимчасово окупованими територіями у Донецькій та Луганській областях на день ухвалення цього Закону визнаються частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль, а саме: 1) сухопутна територія та її внутрішні води у межах окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей; 2) внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території, визначеної пунктом 1 цієї частини; 3) надра під територіями, визначеними пунктами 1 і 2 цієї частини, та повітряний простір над цими територіями (статті 1 Закону № 2268).

Статтею 2 Закону № 2268 передбачено, що діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв’язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи.

Відповідальність за матеріальну чи нематеріальну шкоду, завдану Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, покладається на Російську Федерацію відповідно до принципів і норм міжнародного права.

У межах тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях діє особливий порядок забезпечення прав і свобод цивільного населення, визначений цим Законом, іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Приймаючи до уваги, що архівний відділ м. Луганська на час видання спірних довідок знаходився на території, яка не підконтрольна українській владі, суд дійшов висновку, що архівні довідки від 24.10.2016 № 03-14/3835, № 03-14/3836, № 03-14/3837, є недійсними та не створюють жодних правових наслідків (а.с. 18-19).

Приймаючи до уваги вимоги статей 9, 72-78, 242 КАС України, враховуючи соціальну спрямованість справи та її важливе значення для Позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2006 № 919 затверджений Порядок визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплату (далі – Порядок № 919).

Порядок № 919 встановлює механізм визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії застрахованої особи, страховий стаж якої починаючи з 1 липня 2000 р. становить менш як 60 місяців, за основним місцем роботи за період страхового стажу до 1 липня 2000 р. за умови відсутності заробітної плати (доходу) за будь-які інші 60 календарних місяців страхового стажу підряд незалежно від перерв до 1 липня 2000 р. у разі втрати первинних документів про нарахування та виплату підприємствами, установами, організаціями заробітної плати (доходу) у зв'язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або з інших незалежних від застрахованої особи обставин.

Згідно із пунктом 1 Порядку № 919 в випадку повної втрати первинних документів про нарахування та виплату підприємствами, установами, організаціями заробітної плати (доходу) за відповідний період заробітна плата визначається за відповідною професією (посадою) на зазначеному підприємстві, в установі, організації за календарний рік, що передує року, з якого призначається пенсія.

Таким чином, визначений певний порядок підтвердження розміру заробітної плати у разі втрати документів. Дотримання зазначеного порядку дозволяє Позивачу надати Відповідачу належні та допустимі докази.

Позивачем на власний розсуд обраний інший шлях захисту прав, за допомогою неналежних доказів.

В наданій Відповідачем пенсійній справі Позивача наявна належна інформація про заробітну плату за спірний період, яка у зв’язку із її наявністю врахована Відповідачем при прийняті оскарженого рішення (а.с. 80-81).

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що відмовляючи Позивачу в перерахунку пенсії з урахуванням архівних довідок про заробітну плату, які видані адміністрацією м. Луганськ, Відповідач діяв правомірно в порядку та у спосіб визначений діючим законодавством.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. І в даній справі Відповідач довів, що діяв відповідно до частини другої статті 19 Конституції України.

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання неправомірними дії Відповідача щодо відмови у врахуванні при перерахунку пенсії довідок, виданих у 2016 році Архівним управлінням адміністрації м. Луганська про нарахування заробітної плати Луганського обласного управління пасажирського автомобільного транспорту за період з 1983 по 1996 роки; зобов’язання Відповідача призначити пенсію з урахуванням довідок, виданих у 2016 році Архівним управлінням адміністрації м. Луганська про нарахування заробітної плати Луганського обласного управління пасажирського автомобільного транспорту за період з 1983 по 1996 роки, з моменту звернення - є протиправними та не підлягають задоволенню.

У зв’язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати, понесені Позивачем, відповідно до статті 139 КАС України їй не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце реєстрації: 92703, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Старобільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (місце знаходження: 92703, Луганська область, м. Старобільськ, пл. Гоголя, буд. 5, код ЄДРПОУ 41246506) про визнання неправомірними дій, зобов’язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Донецького апеляційного адміністративного суду або через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 10 липня 2018 року.

Суддя ОСОБА_2