Рішення № 75224529, 10.07.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2018 року № 810/1935/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,

в с т а н о в и в:

18 грудня 2018 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 червня 2016 р. № 40/13-02 (далі - податкове повідомлення-рішення № 40/13-02).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення відповідачем прийнято з порушенням норм податкового законодавства, оскільки транспортний податок не нараховується у випадку, коли ринкова вартість транспортного засобу є меншою, ніж визначена в 2016 році згідно з п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (в редакції, станом на час виникнення даних відносин).

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, винесено з урахуванням норм чинного законодавства. Зазначив, що транспортний засіб, який належить позивачу на праві власності, є об'єктом оподаткування у 2016 р. (а.с. 23-25).

Представники сторін подали до суду письмові заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

За таких обставин суд 10 липня 2018 р. ухвалив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

Позивач є власником транспортного засобу - автомобіля марки Lexys RX 350 2014 року випуску з об'ємом двигуна 3456 куб.см., дата реєстрації - 2 грудня 2014 р., що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 (а.с. 6).

22 червня 2016 р. відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 40/13-02, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб за 2016 р. у сумі 25 000 грн 00 коп. (а.с. 7).

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Спірні правовідносини врегульовані ПК України в редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин, Методикою визначення середньо ринкової вартості легкових автомобілів та внесення змін у додатки 1 і 2 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, якою встановлено механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 р. № 66 (далі - Методика).

.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

З 1 січня 2015 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 р. №71-VIII, яким згідно зі ст. 267 ПК України введено новий транспортний податок.

Відповідно до вимог п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до п.п. 267.2. п. 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Вимоги п.п. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України (у редакції 2015 р.) визначають, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовуються до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Базою оподаткування відповідно до вимог п.п. 267.3.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до п.п. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті.

Згідно з вимогами п. 267.4 ст. 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 грн. за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до п.п. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті.

Як убачається з п.п. 267.5.1. п. 267.1 ст. 267 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 р., який набрав чинності згідно Прикінцевих положень з набранням чинності Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» 1 січня 2016 р., змінено редакцію п.п. 267.2.1 ПК України та викладено її наступним чином: об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Отже, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» фактично внесено зміни щодо об'єкта оподаткування транспортним податком з 1 січня 2016 р.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як убачається з вимог п.п. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 та ст. 265 ПК України транспортний податок у складі податку на майно віднесений до місцевих податків.

Питання щодо встановлення податку на майно відповідно до вимог ПК України вирішують місцеві ради в межах повноважень, визначених цим ПК України.

Особливістю місцевих податків та зборів є те, що вони установлюються конкретною сільською, селищною, міською радою, але в межах тих податків та зборів, що передбачені п.п. 4.2 , 4.4, 10.4 ПК України.

Відповідно до вимог п.п. 12.3 ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Як убачається з п.п. 12.3.1 - 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України, встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні ст. 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

Повноваження сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів визначені в п. 12.4 ПК України.

Зокрема, до повноважень місцевих рад належить до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Згідно з вимогами п. 12.5 ст. 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених п.п. 12.3.4 цієї статті.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Рішенням Білоцерківської міської ради від 28 січня 2016 р. № 47-05-VІІ затверджено положення про транспортний податок (додаток 1), згідно якого об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (а.с. 40-43).

Порівнюючи положення п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України, які діяли до прийняття Закону від 24 грудня 2015 р., та редакцію, чинну до прийняття останнього, суд зазначає, що в попередній редакції ПК України головними ознаками об'єкта оподаткування були легкові автомобілі, що використовувались до 5 років та мали об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб.см., а нова редакція передбачає інші чинники та вимоги, за якими визначається об'єкт оподаткування та відповідні суми податкових зобов'язань.

Отже, враховуючи закріплений в ПК України принцип стабільності податкового законодавства, новий місцевий податок може бути застосований до автомобілів, які відповідають критеріям п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України, не раніше 2017 р., а однією із змін є визначення середньоринкової вартості автомобіля, що становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25 грудня 2015 р. №928-VIII мінімальна заробітна плата з 1 січня 2016 р. становила 1378 грн. Отже, об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 р. є легкові автомобілі не пізніше 2011 р. випуску, середньоринкова вартість яких станом на 1 січня 2016 р. становить не менш 1033500 грн 00 коп. (1378 х 750).

Як убачається з абз. 2 п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України, середньоринкова вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 р. № 66 затверджено Методику визначення середньо ринкової вартості легкових автомобілів та внесення змін у додатки 1 і 2 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, якою встановлено механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.

Згідно з вимогами п. 2 названої Методики передбачено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. № 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., №44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Відповідно до вимог п. 3 Порядку визначення середньо ринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, середньо ринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

При вирішенні справи судом враховано, що відповідачем у відзиві було, зокрема, зазначено: «у контролюючого органу відсутній розрахунок середньоринкової вартості автомобіля позивача на момент прийняття оскаржуваного рішення» (а.с. 24).

За таких обставин суд дійшов висновку, відповідачем не доведено, що належний позивачу на праві власності автомобіль є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 р., в силу вимог п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України, оскільки жодним чином не підтверджено, що його середньоринкова вартість, розрахована за Методикою та Порядком, перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Зазначені вище критерії для визначення середньоринкової вартості є обов'язковими, відсутність будь-якої інформації по вказаних критеріях унеможливлює визначення середньоринкової вартості автомобіля, а як встановлено судом, інформація щодо пробігу авто, належного позивачу, Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області не встановлювалася.

Натомість, додаток 2 до Методики визначає таку величину як нормативний середньорічний пробіг транспортного засобу на рівні 27 тис. км за 1 рік, однак суд звертає увагу на неможливість застосування вказаного показника під час визначення середньоринкової вартості спірного легкового автомобіля, оскільки Методика не передбачає коригування ринкової вартості ціни автомобіля, виходячи із нормативного середньорічного пробігу автомобілів.

Відповідно до вимог п. 12 Методики (чинної на час виникнення спірних правовідносин) коефіцієнт коригування ринкової ціни автомобілів залежно від пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу автомобілів.

У разі коли фактичний середньорічний пробіг автомобілів є вищим, ніж їх нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість зменшується, а у разі, коли фактичний середньорічний пробіг є нижчим, ніж нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість збільшується.

Тобто, нормативний середньорічний пробіг застосовується лише для порівняння величини фактичного середньорічного пробігу автомобілів для відповідного коригування ринкової ціни.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено, що автомобіль марки марки Lexys RX 350 2014 року випуску з об'ємом двигуна 3456 куб.см., дата реєстрації - 2 грудня 2014 р. є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 р.

Крім того, при вирішенні справи судом взято до уваги доводи позивача щодо порушення відповідачем вимог п.п. 267.6.2 п. 267 ст. 267 ПК України, яким передбачено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня р. року базового податкового (звітного) періоду (року). Базовим податковим (звітним) періодом для транспортного податку, як зазначалося вище, є календарний рік, який починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем оскаржуване податкове повідомлення-рішення направлено позивачу 5 липня 2016 р. та вручено відповідачу 7 липня 2016 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та фіскальним чеком (а.с. 28).

Отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 10/13-02, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем «Транспортний податок з фізичних осіб 18011000» за податковий період 2016 р., направлене позивачу після встановленої у п.п. 267.6.2 п. 267 ст. 267 ПК України дати.

Наведене свідчить, що суб'єктом владних повноважень вчинено дію поза межами наданого йому права, тобто прийнято рішення не на підставі та не у межах повноважень, наданих ПК України.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № 10/13-02 відповідачем винесено протиправно, а отже, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу, що і було зроблено позивачем.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, чого не було зроблено відповідачем.

Судом не може бути взято до уваги заперечення на позов, викладені у відзиві, оскільки вони спростовуються наведеними вище обставинами.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в :

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 22 червня 2016 р. № 40/13-02.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Виноградова О.І.