Рішення № 75224306, 09.07.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2018 рокуСправа №804/3359/18 Дніпропетровській окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Верба І.О., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування висновку, зобов’язання вчинити певні дії, -

встановив:

І. ПРОЦЕДУРА

1. 8 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в якому позивач просив:

- визнати протиправним та скасувати висновок ОСОБА_2 міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 25.04.2018 року про внесення змін до актового запису цивільного стану;

- зобов’язати ОСОБА_2 міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області внести зміни до актового запису від 07.08.1971 року №801 про одруження ОСОБА_1 та ОСОБА_3, вчиненого міськбюро ЗАЦС м. Нікополя, шляхом зміни національності нареченого з «росіянин» на «німець».

2. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року позовну заяву залишено без руху із наданням строку для усунення недоліків.

3. 22 травня 2018 року на виконання вимог ухвали позивачем надано виправлений адміністративний позов із зазначенням коду ЄДРПОУ відповідача.

4. У зв’язку із перебуванням головуючого судді по справі ОСОБА_4 у відрядженні з 29 травня 2018 року по 1 червня 2018 року (п’ятниця), суд 4 червня 2018 року (понеділок) відкрив спрощене позовне провадження в адміністративній справі №804/3208/18, призначивши розгляд справи на 21.06.2018 року.

5. У судовому засіданні 21.06.2018 року представник позивача підтримав заявлений позов.

6. У судове засідання 21.06.2018 року представник відповідача не прибув, повідомлений про дату та час розгляду справи 12.06.2018 року.

7. У зв'язку із неприбуттям відповідача розгляд справи відкладено на 09.07.2018 року.

8. 23.06.2018 року на адресу суду надійшло клопотання відповідача про розгляд справи за його відсутності.

9. У судове засідання 09.07.2018 року відповідач не прибув, електронним зв’язкові направив клопотання про розгляд справи за його відсутності.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

10. Національність матері позивача, прізвище якої до одруження було ОСОБА_5, підтверджується її свідоцтвом про народження, де вказано, що її батьки ОСОБА_5 Іоганес та ОСОБА_6 були німцями, а також її свідоцтвом про шлюб з батьком позивача, де вказано її національність «німкеня».

11. Мати позивача все життя і до самої смерті сповідувала лютеранську віру та дотримувалась традицій німецької національності. Приналежність до німецької національності вона прищепила і позивачу. На даний час позивач підтримує близькі стосунки з родичами і друзями, що проживають на території Німеччини, святкує німецькі свята та дотримується інших традицій німецького народу.

12. При отриманні паспорту громадянина СРСР у 1965 році та оформленні шлюбу зі своєю дружиною у 1971 році позивач був вимушений вказати свою національність «росіянин» у зв’язку з неоднозначним ставленням в післявоєнні роки до німців через напад гітлерівської Німеччини на СРСР під час Другої світової війни, страхом переслідувань та засуджень.

13. На даний час позивач хоче переїхати до своїх родичів, що проживають у Німеччині. Згідно із законодавством Німеччини для переїзду на постійне місце проживання з наданням необхідних пільг особа повинна мати документ, який би декларував її німецьку національність. 14. З огляду на те, що на даний час у паспорті громадянина України національність не вказується, позивач вимушений був звернутись до суду з метою встановлення цього юридичного факту. Позивач прагне відновити та зберегти своє етнічне походження.

15. Позивач звернувся до відповідача 24.04.2018 року із заявою про внесення змін до актового запису цивільного стану №801 про його одруження з ОСОБА_3, зареєстрованого 07.08.1971 року міськбюро ЗАЦС м. Нікополя, шляхом заміни запису у графі «національність» нареченого: замість «росіянин» вказати «німець».

16. Позивачем отримано висновок відповідача про внесення змін до актового запису цивільного стану, у відповідності до якого внести відповідні зміни не є можливим з огляду на те, що «Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання», затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року №96/5, порядок зміни національності не передбачений, вказаними правилами та Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» не передбачено, які саме документи підтверджують факт приналежності особи до певної національності.

17. Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державній реєстрації відповідно до Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

18. Згідно з абзацу 4 частини третьої статті 9 Закону актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.

19. Відповідно до частини першої статті 22 Закону внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.

20. Відповідно до статті 11 Закону України «Про національні меншини в Україні» громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність. Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.

21. Статтею 3 Рамкової конвенції про захист національних меншин, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин» визначено, що кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй, чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв’язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі. Особи, які належать до національних меншин, можуть здійснювати права і свободи, що випливають з принципів, проголошених в зазначеній Рамковій конвенції, одноосібно та разом з іншими. Частиною першою статті 11 вказаної Конвенції визначено, що сторони зобов’язуються визнавати за кожною особою, яка належить до національної меншини, право використовувати своє прізвище (по батькові) та ім’я мовою меншини, а також право на їх офіційне визнання, відповідно до умов, передбачених у їх правових системах.

22. Позивач вважає, що висновок відповідача від 25.04.2018 року не відповідає вимогам законодавства та порушує його права.

ІІІ. ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

23. ОСОБА_2 міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській заяв по суті спору не надав.

ІV. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

24. Відповідно до статті 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

25. Статтею 269 Цивільного кодексу України встановлено, що особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту. Особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.

26. Перелік особистих немайнових прав, які встановлені Конституцією України, Цивільного кодексу України та іншим законом, не є вичерпним.

27. Зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя.

28. Фізична особа здійснює особисті немайнові права самостійно.

29. Фізична особа має право вимагати від посадових і службових осіб вчинення відповідних дій, спрямованих на забезпечення здійснення нею особистих немайнових прав.

30. Згідно статті 273 Цивільного кодексу України органи державної влади, органи влади Автономної ОСОБА_7 Крим, органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень забезпечують здійснення фізичною особою особистих немайнових прав.

31. Відповідно до статті 275 Цивільного кодексу України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

32. Згідно статті 276 Цивільного кодексу України орган державної влади рішеннями, діями або бездіяльністю яких порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов'язані вчинити необхідні дії для його негайного поновлення. Якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не вчиняються, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права.

33. Право фізичної особи на індивідуальність є особистим немайновим правом особи, яке забезпечує її соціальне буття, та відповідно до статті 300 Цивільного кодексу України, включає право фізичної особи на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

34. Відповідно до статті 1 Закону України «Про національні меншини в Україні» від 25 червня 1992 року №2494-XII (далі – Закон №2494-XII) Україна гарантує громадянам республіки незалежно від їх національного походження рівні політичні, соціальні, економічні та культурні права і свободи, підтримує розвиток національної самосвідомості й самовиявлення. Усі громадяни України користуються захистом держави на рівних підставах. При забезпеченні прав осіб, які належать до національних меншин, держава виходить з того, що вони є невід'ємною частиною загальновизнаних прав людини.

35. Відповідно до статей 3, 4, 11 Закону №2494-XII до національних меншин належать групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою.

36. Відносини, які виникають з приводу реалізації громадянами України прав і свобод, пов'язаних з їх належністю до національних меншин, регулюються Конституцією України, цим Законом, прийнятими на їх підставі іншими законодавчими актами, а також міжнародними договорами України.

37. Громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність.

38. Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.

39. Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 1 липня 2010 року №2398-VI (далі – Закон №2398-VI ) актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

40. Державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов'язковою.

41. Компетенція органів державної реєстрації актів цивільного стану визначена статтею 6 Закону №2398-VI. Так, відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

42. Згідно статті 9 Закону №2398-VI державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.

43. Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.

44. Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.

45. Для державної реєстрації актів цивільного стану подається паспорт громадянина України або паспортний документ іноземця заявника та документи, які підтверджують факти, що підлягають державній реєстрації.

46. Порядок внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян врегульований статтею 12 Закону №2398-VI. Внесення відомостей про народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть здійснюється відділами державної реєстрації актів цивільного стану шляхом складання актового запису цивільного стану в електронному вигляді у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян та на паперових носіях.

47. «Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання» затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року №96/5, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за №55/18793 (далі Правила №96/5).

48. Згідно пункту 1.1 Правил №96/5 внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану головних територіальних управлінь юстиції у випадках, передбачених чинним законодавством.

49. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.

50. Заяви про внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання приймаються відділами державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, визначеному цими Правилами.

51. Зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису, за винятком випадків, встановлених у пункті 2.28 розділу II цих Правил.

52. Заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених статтею 53 Сімейного кодексу України, також до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання першого примірника актового запису про шлюб при пред'явленні паспорта або паспортного документа.

53. Відповідно до пунктів 2.11, 2.12 Правил №96/5 факти, зазначені в заяві, а також записи у свідоцтвах про державну реєстрацію актів цивільного стану та в інших поданих заявником документах, якщо вони викликають сумніви щодо їх достовірності, можуть бути перевірені відділом державної реєстрації актів цивільного стану шляхом направлення запитів до відповідних установ, організацій для затребування необхідних документів. На підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ державної реєстрації актів цивільного стану, складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому.

54. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мають бути чітко вказані причини відмови та зазначено про можливість її оскарження в судовому порядку.

55. Внесення змін до актових записів цивільного стану можливе також і в інших окремих випадках, якщо це не суперечить чинному законодавству України.

V. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

56. ОСОБА_1 народився 23.03.1949 року у ст. Дубова Гірничомарійського pайону Марійської АРСР (на теперішній час - ОСОБА_7 Ел, Російська Федерація).

57. У свідоцтві про народження позивача від 08.07.1964 року, запис №25, батьками вказані: батько – «ОСОБА_8, национальность – русский», мати – «ОСОБА_9, национальность – немка» (а.с.14).

58. Згідно свідоцтва про народження матері позивача від 09.09.1922 року, запис №43, серія VІ-РУ №291567, громадянка «Кем Амалия Иоганесовна» народилась 04.08.1922 року. Батьками записані: батько «ОСОБА_5, национальность - немец», мати: «ур. Швабауэр Анна-Мария, национальность - немка» (а.с.16).

59. 24.04.2018 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській із заявою вх.№61/14.26-89, якою просив (а.с.13):

- внести до актового запису №801 про одруження ОСОБА_1 та ОСОБА_3, зареєстрованого 07.08.1971 року міськбюро ЗАЦС м. Нікополя наступну зміну: у графі «національність» ОСОБА_1 замість «росіянин» вказати «німець»;

- позивач повідомив, що він одружений з ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, шлюб зареєстровано міськбюро ЗАЦС м. Нікополя 07.08.1971 року, про що зроблено відповідний запис №801;

- причина внесення змін до актового запису: приналежність матері ОСОБА_11 до німецької національності: до одруження прізвище ОСОБА_5, батьки: ОСОБА_5 Іоганес - німець та ОСОБА_12 ОСОБА_7 - німкеня. Позивач виховувався у традиціях німецької нації і вважає себе німцем. Відповідно до статті 11 Закону України «Про національні меншини в Україні» громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність. Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.

60. 25.04.2018 року ОСОБА_2 міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській склав оскаржуваний висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану, згідно якого відділ не може внести зміни до актового запису №801 від 7 серпня 1971 року, складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Нікополю ОСОБА_2 міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області національності нареченого «росіянин» на «німець» та пропонує з даного питання звернутись до суду для вирішення відповідного рішення, після чого будуть внесені зміни до актового запису цивільного стану (а.с.18).

61. В обґрунтування висновку зазначено, що згідно з статтею 22 Закону України «Про державну реєстрації актів цивільного стану» внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. Однак, порядок зміни національності «Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання», зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за №55/18793 - не передбачено. Окрім того, вищевказаним законом та Правилами не передбачено, які документи підтверджують факт приналежності до певної національності. Тому внести зміни до актового запису про шлюб №801 серпня 1971 року, складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану, де змінити національність з «росіянин» на «німець», - не є можливим.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

62. Держава Україна нормами Конституції, Цивільного кодексу України та Закону №2494-ХІІ гарантувала громадянам України право вільно обирати та відновлювати національність.

63. Таким чином, позивач має право на збереження своєї національної ідентичності, а Держава має виконувати позитивний обов’язок, направлений на забезпечення реалізації громадянами вказаного права у той мірі, яка необхідна особі задля повної реалізації такого права.

64. Доводи відповідача, наведені у оскаржуваному висновку, щодо відсутності для цього достатніх підстав у розглянутому випадку, оскільки ані Закон №2398-VI ані Правила №96/5 не передбачають порядок зміни національності, суд вважає необґрунтованими, оскільки такі підстави мають бути достатніми саме для зміни відомостей у актовому записі, як підґрунтя підставності заявлених змін.

65. Вимога статті 22 Закону №2398-VI щодо наявності достатніх підстав не відноситься до наявності або відсутності законодавчого врегулювання процедури внесення заявлених змін.

66. Суд дійшов висновку, що оскільки у свідоцтві про шлюб позивача від 07.08.1971 року зазначена його національність «русский», а матеріали справи підтверджують його національне походження, позивач обрав належний та ефективний спосіб захисту особистого немайнового права на відновлення національності шляхом внесення змін до актового запису.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

67. З системного аналізу матеріалів справи та наведених норм права, суд дійшов висновку, що зазначені відповідачем причини відмови є необґрунтованими, у зв'язку із чим заявлений позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

68. Керуючись статтями 205, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

69. Адміністративний позов ОСОБА_1 (код НОМЕР_1; АДРЕСА_1, 53200) до ОСОБА_2 міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 40247692; вул. Патріотів України, 163, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53207) про визнання протиправним та скасування висновку, зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

70. Визнати протиправним та скасувати висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану, винесений 25.04.2018 року за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 ОСОБА_2 міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

71. Зобов’язати ОСОБА_2 міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області внести зміни до актового запису від 07.08.1971 року №801 про одруження ОСОБА_1 та ОСОБА_3, вчиненого міськбюро ЗАЦС м. Нікополя, шляхом зміни національності нареченого з «росіянин» на «німець».

72. Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

73. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

74. Повне рішення складено 9 липня 2018 року.

Суддя ОСОБА_4