Рішення № 75223979, 10.07.2018, Луганський окружний адміністративний суд

11.5

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

10 липня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1605/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Шембелян В.С., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства “Лисичанськвугілля” в особі відокремленого підрозділу «Шахта ім.Д.Ф.Мельникова» до Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання незаконною та скасування постанови від 23.05.2018 ВП № 56457728 про арешт майна боржника,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 02.07.2018 відкрито провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства “Лисичанськвугілля” в особі відокремленого підрозділу «Шахта ім.Д.Ф.Мельникова» (далі - позивач) до Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач) про визнання незаконною та скасування постанови від 23.05.2018 ВП № 56457728 про арешт майна боржника.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ВП «Шахта ім.Д.Ф.Мельникова» ПАТ “Лисичанськвугілля” є вугледобувним підприємством. Відповідно п.п.12 п.1 ст.34 Закону України „Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації. Постановою КМУ від 12.04.2015 №271 «Про проведення прозорої та конкурентної приватизації у 2015-2017 роках» 100% акцій ПАТ „Лисичанськвугілля" включено в «Перелік об'єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2015-2017р». Позивач вважає постанову про арешт майна боржника від 23.05.2018 ВП №56457728 такою, що винесена з порушенням законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Представник позивача до початку слухання справи звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити.

Представник відповідача надав клопотання про розгляд справи без його участі (а.с.35). Відзиву на позовну заяву не надав.

На підставі ч.9 ст. 205 КАС України судом ухвалено розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд встановив такі обставини справи.

За змістом частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Умови та порядок примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) визначаються Законом України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 №1404 (далі Закон №1404).

В силу частини першої статті 74 Закону №1404 рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до Пленуму Вищого адміністративного суду України №3 від 13.12.2010 “Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби” вбачається, що судам необхідно враховувати, що всі справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) з метою виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконавчі провадження щодо виконання рішень судів різних юрисдикцій та/чи рішень інших органів (посадових осіб), належать до юрисдикції адміністративних судів, навіть у разі, коли у зведеному виконавчому провадженні відсутнє виконавче провадження з примусового виконання рішення адміністративного суду.

Статтею 1 Закону №1404 визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404 підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Судом встановлено, що публічне акціонерне товариство “Лисичанськвугілля” код ЄДРПОУ 32359108, яке належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, є юридичною особою, зареєстроване Лисичанською міською радою 21.04.2004, 16.09.2004 №13811200000000049, має відокремлені підрозділи, зокрем, ВП «Шахта ім.Д.Ф.Мельникова», видами діяльності є добування кам’яного вугілля (а.с.59-79).

29.05.2018 позивачем отримано постанову Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України від 23.05.2018 про арешт майна боржника ВП «Шахта ім.Д.Ф.Мельникова» ПАТ “Лисичанськвугілля” ВП № 56457728 (а.с.11-12).

До суду позивач звернувся з позовом 08 червня 2018 року, отже строк звернення до суду, передбаченого ст. 287 КАС України позивачем дотримано.

Відповідно до оскаржуваної постанови вбачається, що при примусовому виконанні вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-2665-17У виданої 12.01.2018 Головним управлінням ДФС у Луганській області про стягнення з Відокремленого підрозділу «Шахта імені ОСОБА_1» Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» (вул.Первомайська, 217, м.Лисичанськ, Луганська область, 93113, ЄДРПОУ 26349183) на користь держави заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені в сумі 64884892,92 грн, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції україни ОСОБА_2 прийнято постанову про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ВП «Шахта імені ОСОБА_1» ПАТ «Лисичанськвугілля» у межах суми звернення стягнення з урахуванням виклонавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 71373382,23 грн (а.с.11-12).

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1-3 статті 27 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 28 Закону № 1404 документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України № 1404 виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

Згідно із частинами 1-4, 10 статті 56 Закону № 1404 арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Такий арешт знімається, якщо протягом п’яти днів з дня його накладення стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошові кошти такої особи в порядку, встановленому процесуальним законом.

Згідно із статтею 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств” тимчасово, до 1 січня 2019 року, підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", знімаються арешти та заборони відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв’язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Відповідно п.п.12 п.1 ст.34 Закону України „Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.

Статтею 1 Закону України "Про особливості приватизації вугледобувних підприємств" визначено, що вугледобувне підприємство - це гірниче підприємство, основним видом економічної діяльності якого є підземне або відкрите добування вугілля, до складу якого можуть входити шахти, шахтоуправління, розрізи та інші відокремлені підрозділи, що виконують допоміжні функції.

Як вже було встановлено судом позивач відноситься до державного вугледобувного підприємства.

Згідно п.2 ч.1 ст.2 ЗУ „Про особливості приватизації вугледобувних підприємств” з особливими умовами приватизації вугледобувних підприємств є: ... встановлення на строк до трьох років з моменту завершення приватизації мораторію на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторію на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств, які поширюються лише на борги, що утворилися на момент завершення приватизації. Мораторій не застосовується щодо рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України, а також щодо рішень про стягнення заборгованості за електричну енергію і послуги з її передачі та розподілу.

Відповідно до статті 13 цього закону встановлені заходи щодо запобігання банкрутству вугледобувних підприємств які зазначають, що на строк до трьох років з моменту завершення приватизації встановлюється мораторії на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств, які поширюються лише на борги, що утворилися на момент завершення приватизації.

Разом з тим, дія норм статей 2 і 13 цього Закону поширюється виключно на вугледобувні підприємства, щодо яких прийнято рішення про приватизацію після набрання чинності цим Законом, та вугледобувні підприємства, приватизовані після набрання чинності цим Законом (ч.2 статті 16 Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств»).

Статтею 6 Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» передбачено, що орган, уповноважений управляти державним майном, формує перелік об'єктів приватизації для затвердження Кабінетом Міністрів України Переліку об'єктів державної власності, які підлягають приватизації

Додатком 1 до Постанови Кабінету Міністрів України «Про проведення прозорої та конкурентної приватизації у 2015 - 2017 роках» від 12 травня 2015 року №271 затверджено Перелік об'єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2016 - 2017 роках.

Так, до Переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2016 - 2017 роках включено 100% акцій ПАТ «Лисичанськвугілля».

Як вбачається з оскаржуваної постанови, на виконанні у відповідача знаходиться виконавче провадження ВП № 56457728 з виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-2665-17У виданої 12.01.2018 Головним управлінням ДФС у Луганській області про стягнення з Відокремленого підрозділу «Шахта імені ОСОБА_1» Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» (вул.Первомайська, 217, м.Лисичанськ, Луганська область, 93113, ЄДРПОУ 26349183) на користь держави заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені в сумі 64884892,92 грн.

Суд звертає увагу на положення статті 2 ЗУ «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств”, згідно якої, зокрема, мораторій не застосовується щодо рішень про стягнення заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України.

Отже доводи позивача щодо незаконності оскарженої постанови державного виконавця не знайшли свого підтвердження в ході розгляду цієї справи, оскільки мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна підприємства боржника в даному випадку не застосовується.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства “Лисичанськвугілля” слід відмовити.

У зв'язку з відмовою в задоволенні позову, враховуючи положення ст. 139 КАС України, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 132, 139, 205, 241-246, 268, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства “Лисичанськвугілля” в особі відокремленого підрозділу «Шахта ім.Д.Ф.Мельникова» до Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання незаконною та скасування постанови від 23.05.2018 ВП № 56457728 про арешт майна боржника відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя ОСОБА_3