Рішення № 75223729, 10.07.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2018 року № 373/843/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Переяслав-Хмельницького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

На підставі ухвали Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області, у порядку статті 29 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області передано до Київського окружного адміністративного суду за підсудністю.

У позовній заяві позивач просить суд визнати відмову відповідача у призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах неправомірною та зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії у відповідності до вимог Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зі зниженням пенсійного віку на 10 років, з дня звернення за призначенням пенсії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що у зв'язку із досягненням пільгового пенсійного віку він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на 10 років на підставі пункту першого частини першої статті 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Проте, відповідачем безпідставно відмовлено йому у призначенні такої пенсії з посиланням на недостатність первинних документів, які підтверджують факт, період та місцеперебування позивача у зоні відчуження та на відсутність довідки ф.122.

Відповідач проти позову заперечував, подав до суду письмовий відзив у якому зазначив, що з документів, які надані Пенсійному органу для призначення пенсії зі зниженням віку, неможливо встановити факт перебування позивача на заходах ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. З метою підтвердження факту перебування ОСОБА_1 у зоні відчуження відповідач звертався із запитами до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України та до Департаменту соціального захисту населення КОДА, однак надані цими установами документи не підтверджують участь позивача у ліквідації аварії на ЧАЕС.

Ухвалою суду від 11.06.2018 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням 2-ї категорії учасника ліквідації аварії на ЧАЕС серія А №070868 від 31.03.1993 (а.с.9).

08 грудня 2017 року позивач звернувся до Переяслав-Хмельницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Разом із заявою позивачем було надано відповідачу наступні документи: 1) копія паспорту; 2) копія довідки про присвоєння ідентифікаційного коду; 3) копія посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-категорії; 4) копію військового квітка серії НУ №8297417; 5) копії наказів військової частини; 6) копія трудової книжки.

За результатами розгляду заяви Пенсійний орган прийняв рішення від 07.03.2018 №1687/05, яким відмовив ОСОБА_1 у призначенні пільгової пенсії, у зв`язку із недостатністю наданих для такого призначення документів (а.с.15).

Вважаючи таку відмову відповідача незаконною та такою, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно із пунктом десятим цього Закону учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986 - 1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988 - 1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Так, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали в зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менш, ніж 5 календарних днів, - передбачено зменшення пенсійного віку на 10 років; які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів зменшення пенсійного віку на 8 років; - які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році зменшення пенсійного віку на 5 років.

Як встановлено судом та підтверджується відомостями із паспорта громадянина України, ОСОБА_1 народився 27 вересня 1967 року (а.с.16).

Тобто, станом на 08.12.2017 (дата звернення до Пенсійного фонду), позивачу вже виповнилося 50 років.

Загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить 20 років 07 місяців 15 днів.

З матеріалів справи, а саме копії військового квитка позивача серії НУ №8297417 встановлюється, що у жовтні 1985 року він був призваний для проходження військової служби у ряди Радянської армії.

У матеріалах справи також наявна довідка Військової частини 06867 від 10.10.1992 №317, відповідно до якої позивач у період проходження військової служби приймав участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 30.04.1986 по 03.05.1986.

Вказана довідка також містить інформацію про дозу опромінення ОСОБА_1, яка становить 1.2 рентген. Окрім того, підставою видачі довідки зазначено - виписка з наказу командира військової частини 31649 від 29.04.1986 №68.

У зв`язку з чим, враховуючи те, що позивач працював у зоні відчуження з моменту аварії та не залежно від кількості робочих днів, він має право на призначення пенсії зі зниженням віку.

Таким чином, суд вважає, що на момент звернення позивача до Пенсійного органу для призначення пенсії на пільгових умовах, він мав достатній трудовий стаж та працював у зоні відчуження, що у відповідності до приписів Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» свідчить про виникнення в нього права на призначення пенсії зі зниженням віку.

Однак, Переяслав-Хмельницьким об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області відмовлено у призначенні пенсії позивачу, з посиланням на відсутність первинних документів, що підтверджують участь позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Проте, суд не погоджується з такими доводами відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Частиною третьою статті 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», потерпілим від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою видаються посвідчення синього кольору, серія ОСОБА_2 цьому у посвідченні на правій стороні по діагоналі зліва на право ставиться штамп фарбою червоного кольору «Перереєстровано» і на вільному місці виконується запис про дату перереєстрації. Починаючи з 1 жовтня 1998 року значене посвідчення без такого штампу вважається недійсним. Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» і «Постраждалий від Чорнобильської катастрофи» (категорії 1, 2, 3 серії А) без відмітки про перереєстрацію, передбачену у абзаці першому пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 4 лютого 1997 року №135, з тимчасовими вкладками затвердженого цією постановою зразка для осіб, які станом на 1 жовтня 1998 року не отримали відповідної довідки у Державному галузевому архіві Міністерства оборони, вважаються чинними до 1 травня 1999 року.

Крім того, Верховний Суд України у постановах від 21 листопада 2006 року, 04 вересня 2015 року (справи № 21-1048во06, № 690123115-а) висловлював правовий висновок щодо застосування положень статті 55 Закону № 796-ХІІ. Зокрема, вказав, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом № 796-ХІІ, у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи. Різного роду довідки про період роботи, проживання у зоні відчуження є лише підставами для визначення у встановленому законом порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Вимагаючи надання довідок про період роботи (служби) у зоні відчуження, відповідач фактично створює умови для перевірки обставин, які вже встановлені при вирішенні питання щодо надання позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

У даному конкретному випадку, статус позивача, як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, встановлений та підтверджується посвідченням серії А №070868 від 31.03.1993, яке перереєстроване відповідно до наведених вище вимог Порядку.

До того ж, позивачем, окрім посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, яке є самостійним та достатнім доказом того, що ОСОБА_1 дійсно перебував у зоні відчуження, було також надано перелік інших документів, які підтверджують факт, період та місце перебування позивача у зоні відчуження, які відповідач, з невідомих суду причин, не взяв до уваги при вирішенні питання про призначення пільгової пенсії.

Серед таких документів: трудова книжка позивача БТ-І №3351408 (а.с. 6-8), військовий квиток НУ №8297417 (а.с.10), довідка військової частини 06867 від 10.10.1992 (а.с.12).

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем при зверненні до Пенсійного органу для призначення йому пенсії зі зниженням віку, надано всі необхідні документи, передбачені законодавством України у сфері пенсійного забезпечення, а тому рішення відповідача від 07.03.2018 №1687/05 є безпідставним та протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2018 у справі № 357/13669/17.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про протиправність та незаконність дій відповідача, а відтак позовні вимоги вважає такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Переяслав-Хмельницького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 07.03.2018 №1687/05 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії зі зменшенням пенсійного віку.

Зобов’язати Переяслав-Хмельницьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Київської області (вул. Б. Хмельницького, 28, м. Переяслав - Хмельницький, Київська область, код ЄДРПОУ 37757652) призначити ОСОБА_1 (вул. Ферапонтова, 17а, с. Єрковці, Київська область, РНОКПП НОМЕР_1) пенсію на пільгових умовах як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, у відповідності до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі зниженням пенсійного віку на 10 років з дня звернення за призначенням пенсії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.