Рішення № 75223628, 10.07.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2018 р. Справа№805/2355/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

29 березня 2018 року шляхом надіслання поштою позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії. Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач незаконно відмовив у перерахунку пенсії у зв’язку з неможливістю провести перевірку довідки про зарплату. З посиланням на статті 8, 19, 22, 23, 46 Конституції України, статті 28, 43, 45, 64 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, позивач просив:

- визнати рішення відповідача від 06 лютого 2018 року про відмову у перерахунку пенсії з урахуванням заробітку, вказаного в довідках про заробітну плату №1241 від 15 вересня 2010 року, видану ліквідатором Заводу “Автоскло ім. К.Т. Бондарєва” ОСОБА_2, та №43 від 30 жовтня 2017 року, видану керівником ВАТ “Укрцинк” є незаконними;

- зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з 23 листопада 2017 року з урахуванням заробітку, вказаного в довідках про заробітну плату №1241 від 15 вересня 2010 року, видану ліквідатором Заводу “Автоскло ім. К.Т. Бондарєва” ОСОБА_2, та №43 від 30 жовтня 2017 року, видану керівником ВАТ “Укрцинк”.

Позов вмотивовано тим, що право позивача на пенсійне забезпечення не може ставитись в залежність від можливості або на неможливості проведення відповідачем перевірки вказаної довідки.

Відповідач позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, надав відзив на адміністративний позов в якому обґрунтував свої заперечення наступним. Згідно інформації від 08.04.2011 №3/5Б ліквідатора Костянтинівського державного підприємства «Завод Автоскло ім. К.Т.Бондарева» ОСОБА_2 невстановленою особою здійснено крадіжку архіву підприємства. Дана обставина унеможливлює проведення перевірки довідки про заробітну плату №1241 від 15 вересня 2010 року, виданої ліквідатором Заводу “Автоскло ім. К.Т. Бондарєва” ОСОБА_2, а тому пенсія була розрахована з урахуванням заробітної плати за період з 01.02.1984 по 31.01.1989 та по даним СПОВ з 01.07.2000 по 31.08.2007.

10 квітня 2018 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами загального позовного провадження.

08 червня 2018 року від відповідача були витребувані докази.

08 червня 2018 року строк підготовчого провадження був продовжений на тридцять днів.

Позивачем подана заява про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про причини не явки суд не повідомив.

Керуючись частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу в письмовому провадженні.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

15 вересня 2010 року ліквідатором Костянтинівського державного підприємства «Завод «Автоскло ім. К.Т.Бондарева» на ім’я ОСОБА_1 була видана довідка про заробітну плату для обчислення пенсії №1241, відповідно до пункту 7 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

30 жовтня 2017 року Відкритим акціонерним товариством «Укрцинк» видана довідка про заробітну плату для обчислення пенсії №43, згідно додатку 1 до «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

23 листопада 2017 року позивачем до Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області подана заява про перерахунок пенсії по заробітній платі за п’ять років (74-81 найбільш вигідну).

06 лютого 2018 року Костянтинівським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області прийнято рішення про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії, яким позивачу відмовлено в перерахунку пенсії по заробітній платі за період з 01.08.1974 по 30.04.1981 згідно статті 43 Закону Україні «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у зв’язку із відсутністю первинних документів. Розглянувши надані документи для перерахунку пенсії по заробітній платі (довідки №1241 від 15.09.2010 по заводу «Автоскло ім. К.Т.Бондарева» та №43 від 30.10.2017 по ВАТ «Укрцинк»), відповідач вирішив надану довідку не враховувати для перерахунку пенсії, так як не має можливості перевірити факт достовірності вказаних сум, у зв’язку із відсутністю первинних документів згідно статті 43 п. 1 Закону Україні «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно статті 92 Основного закону виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 09.07.2003 №1058-V “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закону №1058-V).

Відповідно до частини 1 статті 40 Закону №1058-V для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж, починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Згідно підпункту 3 пункту 2.1 “Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пенсійного фонду №9-1 від 26.04.2017, редакції, чинній на час спірних правовідносин), за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Згідно пункту 2.10 Порядку довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією.

Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.

Згідно пункту 2.23 зазначеного Порядку документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах.

За результатами судового розгляду встановлені наступні обставини:

- згідно записів №3-5 в трудовій книжці в період з 1974 по 1977 роки ОСОБА_1 працював на Костянтинівському заводі «Укрцинк»,

- згідно записів №6-7 в трудовій книжці в період з 1977 по 1981 роки ОСОБА_1 працював на Костянтинівському заводі «Автоскло»,

- довідка про заробітну плату для обчислення пенсії №1241 від 15 вересня 2010 року відповідає вимогам Додатку 1 до пункту 7 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, в редакції постанови №27-7 від 07.12.2009, яка діяла на момент видачі довідки,

- довідка про заробітну плату для обчислення пенсії №43 від 30 жовтня 2017 року видана, згідно додатку 1 до «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, в редакції постанови №9-1 від 26.04.2017, яка діяла на момент видачі довідки.

Встановлені обставини є підставою для висновку суду про те, що довідка про заробітну плату для обчислення пенсії №1241 від 15 вересня 2010 року є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом для встановлення заробітку при перерахунку пенсії ОСОБА_1

Суд не приймає до уваги посилання відповідача про не врахування при призначенні пенсії даної довідки через неможливість перевірити факт достовірності нарахованих сум, у зв’язку із відсутністю первинних документів, з огляду на наступне.

Згідно частині 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В спірному рішенні відповідач не посилався на наявність інформації від 08.04.2011 №3/5Б ліквідатора Костянтинівського державного підприємства «Завод Автоскло ім. К.Т.Бондарева» ОСОБА_2 про крадіжку архіву документів невстановленою особою здійснено крадіжку архіву підприємства. На вказаний доказ послався тільки у відзиву, але не надав його суду.

Чинним законодавством відповідачу надано право проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати (стаття 64 Закону №1058-V).

Разом з тим, відповідач має право та зобов’язаний його реалізувати у випадку обґрунтованих сумнівів щодо достовірності нарахованих сум. Як зазначало раніше, архівна довідка №295 відповідає вимогам чинного законодавства та містить всі необхідні посилання на особові рахунки, платіжні відомості та інші документи про нараховану та сплачену заробітну плату.

Стаття 1 “Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод”, у редакції протоколів № 11 та № 14 (04 листопада 1950 року), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пічкур проти України» (Заява № 10441/06) від 07 листопада 2013 року Європейський суд з прав людини зазначив, що право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. За наведених вище міркувань Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу (параграфи 51, 54).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26 червня 2014 року Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52). Суд зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: «перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов'язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою» (параграф 30). Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31). Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14 жовтня 2010 року зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

Європейська соціальна хартія (переглянута), яка набрала чинності для України 01 лютого 2007 року, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.

Сторони визнають метою своєї політики, яку вони запроваджуватимуть усіма відповідними засобами як національного, так i міжнародного характеру, досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися такі права та принципи: Кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що при вирішення питання про необхідність перевірки документів, поданих позивачем для оформлення пенсії, відповідач не дотримався справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, оскільки оскаржуване втручання (спірне рішення) не відповідало вимозі законності і було свавільним.

З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що рішення про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії від 06.02.2018 є протиправним та підлягає скасуванню.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховує положення «Рекомендації Комітету ОСОБА_3 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийняті Комітетом ОСОБА_3 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Таким чином, позовні вимоги про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з 23 листопада 2017 року з урахуванням заробітку, вказаного в довідках про заробітну плату №1241 від 15 вересня 2010 року, видану ліквідатором Заводу “Автоскло ім. К.Т. Бондарєва” ОСОБА_2, та №43 від 30 жовтня 2017 року, видану керівником ВАТ “Укрцинк”, - не підлягають задоволенню.

Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС Україні) у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Згідно абзацу другому частини 4 статті 245 КАС Україні у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти (вчинити) певні дії, і це прямо вбачається з пункту 4 частини 1 статті 5 та пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України.

Статтею 9 КАС України суду надано право виходити за межі позовних вимог для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини та громадянина від порушень суб’єктів владних повноважень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ефективним засобом правого захисту у даній справі буде зобов’язання відповідача потворно розглянути заяву позивача від 23 листопада 2017 року про перерахунок пенсії по заробітній платі за період з 01.08.1974 по 30.04.1981, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки під час відкриття провадження у справі сплата судового збору була відстрочена, судові витрати слід розподілити між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам відповідно до статей 133, 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 20, 22, 25, 72-76, 90, 132, 139, 143, 205, 241-246, 250, 251, 255, 263, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: 85102, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, буд.25, код ЄДРПОУ 37544278) про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії, прийняте 06 лютого 2018 року Костянтинівським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області, яким ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії по заробітній платі за період з 01.08.1974 по 30.04.1981 згідно статті 43 Закону Україні «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Зобов’язати Костянтинівське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області потворно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23 листопада 2017 року про перерахунок пенсії по заробітній платі за період з 01.08.1974 по 30.04.1981, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: 85102, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір в сумі 352 (триста п’ятдесят дві) гривні 40 копійок на користь Державного бюджету (стягувач - Державна судова адміністрація України, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/ м. Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31215256700001; код класифікації доходів бюджету 22030106).

Стягнути з Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, б.25, код ЄДРПОУ 37544278) судовий збір в сумі 352 (триста п’ятдесят дві) гривні 40 копійок на користь Державного бюджету (стягувач - Державна судова адміністрація України, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/ м. Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31215256700001; код класифікації доходів бюджету 22030106).

Повний текст рішення складено 10 липня 2018 року.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Донецького окружного адміністративного суду у строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Циганенко А.І.