Рішення № 75223558, 04.07.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 року Справа № 804/8520/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 за участі секретаря судового засіданняОСОБА_2 за участі: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом громадянина ОСОБА_5 Арабської Республіки Фахурджі Субхі до Шевченківського районного відділу у м.Дніпрі Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Громадянин ОСОБА_5 Арабської Республіки Фахурджі Субхі звернувся до суду із адміністративним позовом, з урахуванням письмових уточнень до Шевченківського районного відділу у м.Дніпрі Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Шевченківського районного відділу у м.Дніпрі Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області №1211/5321 від 10.11.2017р. щодо відмови в прийнятті документів від громадянина ОСОБА_5 Арабської Республіки Фахурджі Субхі для продовження строку дії посвідки.

- зобов’язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області прийняти рішення щодо продовження терміну перебування в Україні громадянина ОСОБА_5 Арабської Республіки Фахурджі Субхі 03.01.1994р.н., національний НОМЕР_1.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у зв’язку із закінченням строку дії посвідки на тимчасове проживання він звернувся до відповідача із відповідною заявою та необхідними документами, проте рішенням, яке оформлене листом від 10.11.17р. йому відмовлено у прийнятті документів для продовження тимчасової посвідки. Позивач не погоджується із даною відмовою, оскільки вважає, що Порядок продовження терміну перебування і продовження або скорочення терміну тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затверджений постановою КМУ №150 від 15.02.2012р. не передбачає відмову в продовженні терміну перебування на тимчасове проживання в Україні за несвоєчасне звернення із відповідною заявою на продовження терміну посвідки, а за дане порушення передбачена відповідальність ч.1 ст.203 КУпАП. Відповідачем не було враховано вимоги ч.3 ст.17 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», де чітко визначено умови відмови у видачі посвідки іноземцю та особі без громадянства. А також зазначає, що він не може зараз повернутись в країну свого походження в зв'язку з тим, що у Сирії на сьогоднішній час відбувається озброєний конфлікт не міжнародного характеру.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Представник відповідачів у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала та зазначила, що позивач неодноразово звертався до Шевченківського РВ у м.Дніпрі ГУ ДМС України із документами для продовження строку дії тимчасової посвідки та після письмового звернення із заявою від 02.11.2017р. йому було відмовлено у прийнятті документів, у зв’язку із пропуском строків оформлення посвідки. Районний відділ не приймав рішень про відмову у продовженні строку дії посвідки на тимчасове проживання, оскільки рішення про видачу або відмову у видачі посвідки приймає Головне управління ДМС у Дніпропетровській області, а Відділ лише приймає документи та перевіряє їх відповідність до законодавства.

Заслухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Фахурджі Субхі, 03.01.1994р.н., є громадянином ОСОБА_5 Арабської Республіки, що підтверджується паспортом №011647229, копія якого наявна в матеріалах справи.

В 2016 році йому було оформлено посвідку на тимчасове проживання в Україні №TP163718, із датою закінчення строку дії – 03.11.2017р., копія якої наявна в матеріалах справи.

Відповідно до вказаної посвідки на тимчасове проживання в Україні №TP163718, місце проживання позивача зареєстровано у м.Дніпро, вкл..Шинна, 10а.

Згідно Свідоцтва про шлюб №356496 від 19.10.2016р. Фахурджі Субхі перебуває у шлюбі із громадянкою України ОСОБА_6.

02 листопада 2017р. Фахурджі Субхі звернувся до Шевченківського районного відділу у м.Дніпрі Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області із заявою №227 щодо продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання та Листом начальника Шевченківського РВ у м.Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області №1211/5321 від 10.11.2017р. у прийнятті документів для продовження тимчасової посвідки відмовлено, копія якого наявна в матеріалах справи.

У вказаному листі зазначено, що посвідка на тимчасове проживання закінчилась 03.11.2017, а заяву для продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання було надіслано поштою за день до закінчення посвідки. Для оформлення документів позивачу необхідно залишити територію України та прибути за візою «D».

Спірні правовідносини врегульовані положеннями Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Порядком оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання і технічного опису їх бланків, затвердженого постановою КМУ від 28.03.2012 року № 251 (діючого на момент виникнення спірних правовідносин), Тимчасовим порядком розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затверджений Наказом МВС України №681 від 15.07.2013р.

Згідно п.18 ч.1 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Статтею 17 вказаного Закону передбачено, що іноземцю або особі без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування (за наявності законних підстав).

Документи про продовження строку перебування в Україні оформляються на підставі письмових звернень іноземця або особи без громадянства та приймаючої сторони, які подаються не пізніш як за три робочих дні до закінчення встановленого строку їх перебування на території України.

У продовженні строку перебування іноземцю або особі без громадянства може бути відмовлено в разі відсутності для цього підстав та достатнього фінансового забезпечення для покриття витрат, пов'язаних із перебуванням іноземця або особи без громадянства в Україні, або відповідних гарантій від приймаючої сторони.

Продовження строку перебування на території України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.5-3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», посвідка на тимчасове проживання видається у десятиденний строк з дня отримання заяви про її оформлення або продовження строку дії посвідки.

Іноземець або особа без громадянства подає документи для продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання не пізніш як за 10 календарних днів до закінчення строку її дії.

Механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання регулюється Порядком оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання і технічного опису їх бланків, затвердженого постановою КМУ від 28.03.2012 року № 251 (діючого на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно п.10 Порядку №251, посвідка на тимчасове проживання видається строком до одного року з можливістю його продовження щоразу на один рік на підставі заяви іноземця чи особи без громадянства та документів, зазначених у підпункті 4 пункту 6 цього Порядку, які подаються до територіального органу або підрозділу ДМС не пізніше ніж за 15 днів до закінчення строку дії посвідки.

Відповідно до п.11 Порядку №251, за результатами розгляду заяви протягом семи днів (для оформлення посвідки на постійне проживання) або не більш як 15 днів (для оформлення посвідки на тимчасове проживання) з дня подання всіх визначених цим Порядком документів приймається рішення про видачу або відмову у видачі посвідки, яке затверджується Головою ДМС, а у разі його відсутності - заступником Голови ДМС чи начальником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником. У заяві робиться відмітка про прийняте рішення або зазначаються причини відмови у видачі посвідки.

П.17 Порядку №251 передбачено, що рішення про відмову у видачі посвідки іноземцеві та особі без громадянства приймається в разі:

1) необхідності забезпечення національної безпеки або охорони громадського порядку;

2) необхідності охорони здоров’я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні;

3) коли паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі;

4) подання завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів;

5) коли виявлено факти невиконання ними рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов’язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов’язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в’їзду в Україну (для осіб, що отримують посвідку на тимчасове проживання);

6) інших випадках, передбачених законами.

П.21 вказаного Порядку №251 передбачено, що іноземець та особа без громадянства протягом місяця з дня отримання копії рішення про відмову у видачі посвідки або скасування посвідки на тимчасове проживання має право на його оскарження шляхом звернення до ДМС або суду. Оскарження такого рішення зупиняє його виконання.

Процедуру розгляду заяв для оформлення (обміну) і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання іноземцям та особам без громадянства і прийняття за результатом їх розгляду рішень, а також внесення даних до бланків посвідок визначає Тимчасовий порядок розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затверджений Наказом МВС України №681 від 15.07.2013р.

Розділом V Тимчасового порядку №681, визначено порядок розгляд заяв про продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання.

Згідно п.5.1 Тимчасового порядку №681, продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання здійснюється відповідно до пункту 10 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, на підставі заяви про продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання та документів, зазначених у пункті 3.3 розділу ІІІ цього Тимчасового порядку.

Відповідно до п.5.2 Тимчасового порядку №681, розгляд заяв про продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання здійснюється відповідно до пунктів 3.5-3.7 розділу ІІІ цього Тимчасового порядку.

Так, згідно п.3.5 Тимчасового порядку №681, працівник територіального органу ДМС при надходженні заяви про оформлення посвідки на тимчасове проживання перевіряє наявність підстав для видачі посвідки, дійсність поданих документів, своєчасність їх подання, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або документа, що підтверджує законність перебування іноземця, особи без громадянства в Україні, звіряє відомості про іноземців чи осіб без громадянства, указані в їхніх паспортних документах, з даними, що містяться в цих заявах, з’ясовує законність перебування іноземців та осіб без громадянства в державі та відсутність відомостей, що перешкоджають подальшому перебуванню цих осіб в Україні.

Відповідно до п.3.7 Тимчасового порядку №681, за результатами розгляду заяви у строк не більше п’ятнадцяти днів з дати подачі всіх визначених цим Тимчасовим порядком документів Головою ДМС (а в разі його відсутності - заступником Голови ДМС) чи начальником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником приймається рішення про видачу або відмову у видачі посвідки.

П.3.11 Тимчасового порядку №681 передбачено, що у видачі посвідки на тимчасове проживання відмовляється у випадках, передбачених пунктом 17 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що громадянин ОСОБА_5 Арабської Республіки Фахурджі Субхі, неодноразово звертався особисто до Шевченківського РВ у м.Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області з заявами для отримання посвідки на тимчасове проживання, доводи позивача в цій частині під час судового розгляду знайшли своє підтвердження.

02.11.2017р. звернувся до Шевченківського РВ у м.Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області із письмовою заявою та необхідними документами, зазначене відповідачем не заперечується, щодо продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання №TP163718 у якої дата закінчення строку дії – 03.11.2017р., копія наявна в матеріалах справи.

Рішенням начальника Шевченківського РВ у м.Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, яке оформлено листом №1211/5321 від 10.11.2017р. у прийнятті документів для продовження тимчасової посвідки позивачу відмовлено.

У вказаному рішенні зазначено, що посвідка на тимчасове проживання закінчилась 03.11.2017, а заяву для продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання було надіслано поштою за день до закінчення посвідки. Для оформлення документів позивачу необхідно залишити територію України та прибути за візою «D».

Аналізуючи вищевказані норми законодавства України (у т.ч. діючого на момент виникнення спірних правовідносин), суд звертає увагу, що на законодавчому рівні визначено механізм та порядок розгляду заяв для оформлення посвідки на тимчасове проживання, зокрема, іноземець подає документи для продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання не пізніш як за 10 календарних днів до закінчення строку її дії та за результатами розгляду заяви протягом не більш як 15 днів з дня подання всіх документів приймається рішення про видачу або відмову у видачі посвідки, яке затверджується Головою ДМС, а у разі його відсутності - заступником Голови ДМС чи начальником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником.

Частина 2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи рішення по суті поданого позову суд зазанчає, що перелік підстав для прийняття рішення про відмову у продовження строку дії посвідки (відмови видачі посвідки іноземцеві та особі без громадянства) є виключним та чітко тпередбачений чинним законодавством, проте відповідач приймаючи рішення про відмову у прийнятті документів для продовження тимчасової посвідки не навів жодних обставин передбачених чинним законодавством для такої відмови.

Проте, неприйняття документів для продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання, у т.ч. у зв’язку з підстави пропуску строків звернення, законодавством України не передбачено.

Крім того, судом враховано, що позивач для продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання звернувся до відповідача під час її дії, тобто в момент перебування на території України на законних підставах, лише за кілька днів до її закінчення.

Частиною 1 ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Всупереч вимогам ст.72 КАС України представник відповідачів не надав суду доказів наявності і в судовому засіданні не встановлено жодних, передбачених законодавством, підстав для відмови позивачу у прийнятті документів для продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання в Україні.

Судом враховано, що згідно Свідоцтва про шлюб №356496 від 19.10.2016р. Фахурджі Субхі перебуває у шлюбі із громадянкою України ОСОБА_6.

Крім того, судом врахована країна походження позивача, саме, Фахурджі Субхі є громадянином ОСОБА_5 Арабської Республіки.

При цьому, згідно інформації компетентних інформаційних джерел: "Великобританія: Home Office, "Інформація по країні і Керівництво - Сирія: Безпека й гуманітарна ситуація", грудень 2014", рівень насильства в основних містах і районах бойових дій в Сирії перебуває на такому рівні, що існують серйозні підстави вважати, що особа, тільки своєю присутністю там протягом будь-якого відрізка часу, стикається з реальним ризиком шкоди, що загрожує їх життю, або особистої недоторканності. Внутрішнє переміщення в межах Сирії, з метою уникнути ризику невибіркового насильства занадто малоймовірно, щоб відповідати вимогам "можливості" і розумності через дуже обмежену можливість переміщатися і безпечно пересуватися з однієї частини Сирії в іншу, а також непередбачуваність ситуації насильства в області пропонованого переміщення в поєднанні з гуманітарною ситуацією для внутрішньо-переміщених осіб (http://www.refworld.org/docid/5492925f4.html).

По даним міжнародної правозахисної компанії Amnesty International від 05.03.2015 року, урядові війська Сирії продовжують використовувати так звані "бочкові бомби" проти цивільного населення. В доповіді у першу йдеться про ситуацію у м. Алеппо, де тільки в квітні місяці було застосовано 85 "бочкових бомб", які розірвались в школах, лікарнях, мечетях та ринках. Також, за даними Amnesty International, в результаті таких бомбардувань в м. Алеппо у 2014 році загибли 3000 осіб, а по всій Сирії з 2012 року – більш 11 тисяч людей.

(http://world.lb.ua/news/2015/05/06/304123_amnesty_international_osudila.html).

Окрім того, згідно офіційної позиції УВКБ ООН від жовтня 2014 року, на даний момент майже всі райони країни (Сирії) охоплені насильством, що розгортається між різними учасниками конфліктів, які частково накладаються один на одного; ця ситуація посилюється внаслідок того, що за всі протиборчі сторони воюють іноземні найманці. Бої між сирійськими урядовими силами і масою антиурядових збройних груп не затихають. Паралельно угрупування "Ісламська держава Іраку і аль-Шама" зміцнила контроль над значними територіями півночі і північного сходу Сирії і часто вступає у збройні сутички з антиурядовими збройними групами, курдськими силами ("Загонами народної самооборони", ОНБ), а також з урядовими силами. Нанесення авіаційних ударів по цілях в угрупування "Ісламська держава Іраку і аль-Шама" 23.09.2014 року привнесло в конфлікт додатковий ступінь складності. Оскільки міжнародні зусилля по знаходженню політичного вирішення ситуації в Сирії успіху досі не принесли, конфлікт і раніше призводить до подальших жертв серед цивільного населення, переміщенню людей і руйнування інфраструктури країни.(ч.2 Рекомендацій з питань міжнародного захисту щодо осіб, які залишають САР УВКБ ООН від жовтня 2014 року).

Відповідно до ч.4 Рекомендацій УВКБ ООН від жовтня 2014 року, за наявними даними, до квітня 2014 кількість осіб, які загинули в результаті конфлікту, перевищила 191 тисяч осіб. Найбільше число документально зафіксованих випадків смерті було зареєстровано в провінції ОСОБА_7, далі за кількістю жертв йдуть провінції Алеппо, Хомс, Ідліб, Дераа і Хама. Повідомляється, що погіршення стану сирійської системи охорони здоров'я призвело до тисяч смертей від хронічних захворювань, яким можна було запобігти в звичайних умовах, а також до передчасних смертей від звичайно несмертельних інфекційних захворювань, захворювань, що виникають у новонароджених, і недоїдання. Крім того, в результаті конфлікту сотні тисяч людей отримали поранення, які часто призводять до тривалої непрацездатності, а ще більше людей страждають від наслідків психологічних травм, викликаних тим, що вони стали свідками насильства, втрати членів сім'ї.

Відповідно до ч.34 Рекомендацій УВКБ ООН від жовтня 2014 року, враховуючи актуальність даного питання на тлі збільшення навантаження на сусідні з Сирією держави і відновлення припливу біженців, УВКБ ООН повторює свій заклик до держав, які не є сусідами Сирії, вивчити конкретні та ефективні способи вираження солідарності.

Згідно ч.36 Рекомендацій УВКБ ООН від жовтня 2014 року, солідарність може і повинна виражатися за допомогою забезпечення належного звернення та захисту відносно малих груп сирійців, які прибувають безпосередньо з Сирії, через країни регіону або морем в більш віддалені країни, а також за допомогою надання їм доступу на територію і до оперативних і справедливим процедурам розгляду клопотань про надання притулку. Необхідні великодушні підходи до захисту, що виражаються в незастосування санкцій до тих, хто прибуває без документів, що засвідчують особу (або іншим неправомірним чином), і в високому рівні позитивних рішень за клопотаннями про статус біженця поряд з наданням супутніх прав.

У розділі І Рекомендацій УВКБ ООН від лютого 2017 року зазначається (мовою оригіналу): «Конкретная информация по вопросу отношения к лицам, возвращающимся в Сирию, встречается редко. Источники сообщают, что в отношении таких лиц проводится расследование в пункте въезда (на границе, в аэропорту) с целью установления, не объявлены ли они в розыск по причинам, связанным с угрозой национальной безопасности (в том числе, на предмет причастности к преступлениям, реальной или предполагаемой антиправительственной деятельности, политических взглядов, контактов с политической оппозицией за рубежом, призыва на военную службу и т. д.).

Отже, існують загальновідомі офіційні документи, які підтверджують обґрунтованість існування загрози життю позивача, його безпеці чи свободі в країні походження, в якій існує військовий конфлікт.

Згідно ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

За вказаних обставин, суд вважає що оскаржуване рішення прийняте відповідачем-1 без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), та з порушенням принципу пропорційності, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), відповідно суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Шевченківського РВ у м.Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області №1211/5321 від 10.11.2017р. підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов’язання Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області прийняти рішення щодо продовження терміну перебування в Україні, оскільки суд не вправі втручатись у внутрішню діяльність суб'єкта владних повноважень, що віднесена до його виключної компетенції, та переймати на себе його дискреційні повноваження, вказуючи на те, яке саме рішення він має прийняти за результатами розгляду певної заяви.

З огляду на вимоги Конвенції та практику Європейського суду з прав людини (Спорронг та Льонрот проти Швеції) до правовідносин щодо отримання пенсії слід застосовувати засади юридичної визначеності, зокрема в частині права особи на розумні очікування мирного володіння майном.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення Шевченківського РВ у м.Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області №1211/5321 від 10.11.2017р., та зобов'язання ГУ ДМС України в Дніпропетровській області за результатами поданих позивачем документів для продовження строку дії посвідки прийняти відповідне рішення у встановленому законодавством України порядку, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Керуючись статтями 241-250, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов громадянина ОСОБА_5 Арабської Республіки Фахурджі Субхі (49000, м.Дніпро, вул.Шинна, 10а, національний НОМЕР_2) до Шевченківського районного відділу у м.Дніпрі Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області (49069, м.Дніпро, пр.Пилипика Орлика, 3), Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул.В.Липинського, 7, ЄДРПОУ 37806243) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення оформлене листом Шевченківського районного відділу у м.Дніпрі Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області №1211/5321 від 10.11.2017р. щодо відмови в прийнятті документів від громадянина ОСОБА_5 Арабської Республіки Фахурджі Субхі для продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання.

Зобов’язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області за результатами поданих громадянином ОСОБА_5 Арабської Республіки Фахурджі Субхі документів для продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання прийняти рішення у встановленому законодавством України порядку, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1