Рішення № 75223516, 21.06.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 року Справа № 804/1517/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Букіна Л.Є.,

за участю: секретаря судового засідання Бутенко П.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

представник третьої особи - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Комунальний заклад «Середня загальноосвітня школа № 8» Кам'янської міської ради про визнання акту перевірки протиправним, визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 27.02.2018 року звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Кам’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, в якому, без урахування уточнень від 15.05.2018 року, просила визнати протиправним акт від 29.06.2016 року № 20, складений відповідачем.

ОСОБА_3 одночасно із позовною заявою заявила клопотання про забезпечення доказів шляхом витребування у Кам’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області оригінал акту від 29.06.2016 року № 20.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2018 року у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про забезпечення доказів відмовлено, оскільки судом не встановлено, що засіб доказування, який обрано заявником, у подальшому може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання. Також залучено Комунальний заклад «Середня загальноосвітня школа № 8» Кам'янської міської ради (далі – Комунальний заклад) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2018 року допущено процесуальне правонаступництво відповідача в адміністративній справі №804/1517/18, шляхом заміни Кам’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2018 року продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 804/1517/18 на 30 днів. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 року прийнято до розгляду уточнену позовну заяву ОСОБА_3 від 15.05.2018 року.

З урахуванням уточнень, позивач просить визнати протиправним акт від 29.06.2016 року № 20, а також визнати протиправним та скасувати рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій від 16.08.2016 року № 67.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.05.2018 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

В обґрунтування свої позиції, викладеній в позовній заяві, уточненій позовній заяві та у відповіді на відзив позивач посилається на протиправні дії відповідача, які виразились у незаконному складанні Акту перевірки від 29.06.2016 року № 20 у зв’язку з підробленням підпису директора Комунального закладу та, як наслідок, безпідставності прийняття оскарженого рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій. Також посилається на помилкове тлумачення відповідачем норм законодавства України та хибним трактуванням понять «суміщення» та «сумісництво», що призвело до виникнення необґрунтованої заборгованості з надміру виплаченої пенсії та порушення прав та законних інтересів позивача.

У відповіді на відзив на позовну заяву та на уточнену позовну заяву представник відповідача посилався на необґрунтованість позовних вимог, оскільки позивач, після виходу на пенсію за вислугою років, працевлаштувалась на посаді вчительки математики, яка дає право на призначення пенсії за вислугою років, однак про зазначений факт не повідомила пенсійний орган, у зв’язку з чим позивачу виплачено надміру суму пенсії. Також зазначає, складений Акт перевірки підписаний уповноваженою на то особою.

У судовому засіданні представники позивача та відповідача підтримали свої правові позиції та надали суду пояснення, аналогічні тим, що викладені у заявах по суті.

У судове засідання представник третьої особи не з’явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено та не є спірним, що ОСОБА_3 з 10.08.2009 року знаходиться на обліку у відповідача та отримує пенсії за вислугу років.

23.09.2009 року позивач звернувся до відповідача із заявою про припинення виплати пенсії у зв’язку з працевлаштуванням до Комунального закладу на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи (наказ управління освіти і науки № 72-к від 16.08.2010 року).

Розпорядженням Пенсійного фонду від 02.09.2010 року № 167698 позивача взято на облік як працюючого пенсіонера.

Розпорядженням від 04.05.2016 року позивачу призупинено виплату пенсії з 01.05.2016 року у зв’язку з працевлаштуванням на посаду, робота на якій дає право на пенсію по вислугу років.

18.05.2016 року ОСОБА_3 звернулася до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії згідно з довідки від 17.05.2016 року, виданої Комунальним закладом щодо роботи на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи з 16.08.2010 року та роботи за сумісництвом викладачем математики.

У період з 14.06.2016 року по 29.06.2016 року, на підставі направлення від 14.06.2016 року № 39, письмової заяви Комунального закладу та на виконання наказу № 142 від 13.06.2016 року посадовими особами відповідача проводилась перевірка первинних документів Комунального закладу, на підставі яких видано довідку про підтвердження наявного трудового стажу ОСОБА_3 за період роботи з 16.08.2010 року по 01.05.2016 року, за результатами якої складено акт № 20 від 26.06.2016 року.

За результатами перевірки встановлено, що 16.08.2010 року ОСОБА_3 призначена на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи Комунального закладу. Згідно уточнюючих штатних розписів та тарифікаційних списків вчителів та інших працівників закладу за кожен навчальний рік ОСОБА_3 працювала заступником директора з навчально-виховної роботи та викладала математику за сумісництвом з 01.09.2011 року по 31.08.2012 року (7.5 годин на тиждень), з 01.09.2012 року по 31.08.2013 року (8.5 годин), з 01.09.2013 року по 31.08.2014 року (8.5 годин), з 01.09.2014 року по 31.08.2015 року (4 години), з 01.09.2015 року по 01.05.2016 року (6 годин).

На підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій від 16.08.2016 року № 67.

Листом від 25.08.2016 року № 7901/05/40 відповідач запропонував позивачу добровільно повернути надміру виплачену пенсію в сумі 85 141,51 грн., проте вказана сума повернута не була.

07.09.2016 року ОСОБА_3 звернулася до відповідача із заявою про зупинення виплати пенсії з 01.09.2016 року, до якої додала копію наказу Комунального закладу від 26.08.2016 року № 14, відповідно до якого позивачу з 01.09.2016 року дозволено викладати 9 годин математики на умовах внутрішнього суміщення.

Також 07.09.2016 року ОСОБА_3 звернулася до відповідача із запитом про надання інформації щодо підстав невиплати їй пенсії за вислугою років та отримала відповідь, що правовою підставою для прийняття рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій стало неповідомлення позивача про роботу за сумісництвом на посаді вчителя математики, у зв’язку з чим утворилась переплата пенсії у розмірі 85 141, 51 грн.

При вирішенні спору суд виходить з того, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі не виконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Згідно зі ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку, стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсію. Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, проводяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав. У разі припинення виплати пенсії (внаслідок відновлення здоров'я тощо) до повного погашення заборгованості решта заборгованості стягується в судовому порядку.

Аналогічні положення закріплені й у ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до змісту якої суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, визначений Порядком відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року №6-4 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 травня 2003 року за №374/7695).

Згідно із п.3 вказаного Порядку суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.

З аналізу наведених норм вбачається, що підставою для утримання з пенсії особи надміру виплачених сум коштів є наявність однієї з таких умов:

1) зловживання з боку пенсіонера;

2) подання ним органам ПФУ недостовірних відомостей;

3) неподання пенсіонером до органів ПФУ відомостей, які б могли вплинути на розмір його пенсії.

При цьому, відповідно до п. 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідни записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до ст.101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Частиною 3 статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Пунктом 2.4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 30.07.2005 року № 13-2), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846, пенсії за вислугу років призначаються у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.

Тобто, з аналізу перелічених правових норм вбачається, що у разі працевлаштування пенсіонера, який отримує пенсію за вислугою років на роботу, яка дає право на цей же вид пенсії, її (пенсії) виплата припиняється до моменту звільнення з такої роботи. При цьому, у разі зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Як вже встановлено судом, відповідачем проведено перевірку первинних документів Комунального закладу, на підставі яких видано довідку про підтвердження наявного трудового стажу ОСОБА_3 за період роботи з 16.08.2010 року по 01.05.2016 року, якою встановлено, що ОСОБА_3 працювала заступником директора з навчально-виховної роботи та викладала математику за сумісництвом з 01.09.2011 року по 31.08.2012 року (7.5 годин на тиждень), з 01.09.2012 року по 31.08.2013 року (8.5 годин), з 01.09.2013 року по 31.08.2014 року (8.5 годин), з 01.09.2014 року по 31.08.2015 року (4 години), з 01.09.2015 року по 01.05.2016 року (6 годин).

Суд зазначає, що згідно Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров’я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (постанова Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909 зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 року № 1436) викладач математики входить до переліку посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Таким чином, факт працевлаштування на посаду вчителя математики після призначення пенсії за вислугу років прямо впливає на виплату такої пенсії.

Тобто, з 01.09.2011 року у відповідача були відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу пенсії за вислугою років, про які він не був обізнаний до проведення відповідної перевірки.

Посилання позивача на відсутність у трудовій книзі записів про працевлаштування на посаді вчительки математики та на хибне трактуванням відповідачем понять «суміщення» та «сумісництво» судом не береться до уваги, оскільки з часу, коли позивач фактично почала викладала математику, до пенсійного органу почали надходити відомості про страхові внески із її заробітної плати та нараховуватися спеціальний стаж, що є визначальною ознакою для вставлення факту правопорушення у спірних правовідносинах. При цьому, у позивача була можливість звернутися до підприємства, на якому вона працевлаштована з метою перевірки документів, які містять інформацію щодо посади позивача, та як наслідок підстави для виплати пенсії за вислугу років.

Більш того, позивачем лише 07.09.2016 року, після прийняття відповідачем оскарженого рішення, подано до відповідача заяву про зупинення виплати пенсії з 01.09.2016 року згідно наказу Комунального закладу від 26.08.2016 року № 14 у зв’язку з суміщенням посади – вчителя математики.

За таких обставин, оскаржене рішення прийнято відповідачем у межах наданих повноважень, а тому позовні вимоги позивача в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Також, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про скасування Акту перевірки, оскільки такий Акт за своєю суттю не є рішенням суб’єкта владних повноважень та не може бути окремим об’єктом судового захисту, оскілки не взмозі відновити порушені права позивача навіть за умови визнання його протиправним.

Посилання позивача на те, що такий Акт підписано не уповноваженою на те особою судом не приймається, оскільки встановлені перевіркою обставини підтверджуються факт неправомірного отримання позивачем надміру виплаченої пенсії, а тому це не є підставою для скасування оскарженого рішення. Більш того, в матеріалах справи наявна заява Комунального закладу за підписом директора та головного бухгалтера, відповідно до якого установа не заперечувала проти проведення перевірки.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 04 липня 2018 року.

Суддя ОСОБА_4